ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
12.04.2007р.
№ 28/406-А
за позовом державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
до товариства з обмеженою відповідальністю “Сетор Крон», м. Київ
товариства з обмеженою відповідальністю "Кріотек", м. Київ
третя особа з самостійними вимогами на предмет спору 1 -державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
третя особа з самостійними вимогами на предмет спору 2 -державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва
про визнання договору недійсним
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Ільмухіній Т.Ф.
За участю представників сторін:
позивача: Старченко Р.П., старш. держ. под. інсп, дов. №1013219/10 від 27.12.06 року
відповідача 1: не з'явився
відповідача 2 -не з'явився
третьої особи 1:
Ткач С.С., старш. держ. под. інсп., дов. № 6/9/10-209 від 09.01.07 року
третьої особи 2:
Аліфанов Т.Ю., гол. держ. под. інсп., дов. № 9/9/10-015 від 09.01.07 року
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.04.06 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсною угоди укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю "Сетор Крон" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кріотек" з підстав, передбачених ст. 208 ГК України, шляхом обміну документів. Позивач також просить зобов'язати ТОВ «Сетор Крон» повернути відповідачу-2 кошти у розмірі 3750,00 грн., отримані останнім за спірною угодою, та стягнути з ТОВ «Кріотек» в доход держави товар, отриманий ним за спірною угодою на суму 3750,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
На думку позивача, умисел відповідача-1 на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується наступними доказами:
- рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13.06.2005 у справі № 2-1598 визнано недійсними установчі документи ТОВ "Сетор Крон" з моменту складання - 20.02.2004, свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість ТОВ "Сетор Крон" № 37080693 з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість -22.04.2004; первинні бухгалтерські документи, політкові накладні ТОВ "Сетор Крон" з моменту їх складення;
- вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2006 Малишева Євгена Миколайовича - співзасновника ТОВ "Сетор Крон" та Обіуха Сергія Володимировича -директора та співзасновника ТОВ "Сетор Крон" визнано винними в скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 27 п. 2, 205 ч. 1 КК України, а саме за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
Відповідачі відзивів на позов не надали, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. У зв'язку з нез'явленням представників відповідачів та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачам за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в їх установчих та реєстраційних документах.
В ході підготовки справи до судового розгляду було встановлено, що згідно довідки з Головного управління статистики у м. Києві про знаходження ТОВ "Сетор Крон" та ТОВ "Кріотек" в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, відповідач-1, зареєстрований за адресою: 01033 м. Київ, Голосіївський район, вул. Саксаганського, 41, орган реєстрації якого Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, а відповідач-2, зареєстрований за адресою: 03150 м. Київ, Печерський район, вул. Московська, 24, кв. 21, орган реєстрації якого Печерська районна у м. Києві державна адміністрація.
Ухвалою суду від 18.01.07 року оголошено перерву в попередньому судовому засіданні та запропоновано державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва та державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва визначитися щодо участі у справі №28/406-А у відповідному процесуальному статусі з урахуванням вимог ст.ст.51-53 Кодексу адміністративного судочинства України.
19.02.07 року до загального відділу суду надійшла заява №1965/9/10-209 від 16.02.07 року про вступ у якості належного позивача по справі ДПІ у Печерському районі м. Києва.
26.02.07 року через загальний відділ Господарського суду м. Києва надійшло клопотання № 785/9/10-102 від 24.02.07 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про залучення її до розгляду справи в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.
В судовому засіданні призначеному на 13.03.07 року представник ДПІ у Голосіївському районі уточнив подане клопотання про вступ у справі та повідомив суду про те, що бажає вступити у справу в якості належного позивача по справі №28/406-А.
Однак проти заявлених клопотань ДПІ у Печерському та Голосіївському районі м. Києва представник позивача - ДПІ у Подільському районі м. Києва заперечив.
Відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи той факт, що позивач не погодився на його заміну, Господарський суд м. Києва відмовив ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та ДПІ у Печерському районі м. Києва в задоволенні клопотання про залучення їх як належних позивачів та ухвалою від 13.03.07 року залучив їх в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.
Вимоги та обґрунтування позовних вимог третіх осіб є аналогічними вимогам та обґрунтуванням позивача.
Відповідачі відзивів на позов не надали, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. У зв'язку з нез'явленням представників відповідачів та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачам за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в їх установчих та реєстраційних документах.
Розглянувши подані позивачем та третіми особами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, Господарський суд м. Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Сетор Крон" та товариством з обмеженою відповідальністю «Кріотек» шляхом обміну документами 07.09.04 року було укладено угоду на поставку товару (балон У 150-40, Хладон 13 В1).
Факт укладання та виконання договору підтверджується рахунком - фактурою №07-09 від 07.09.2004 р., видатковою накладною №177 від 07.09.2004 р., податковою накладною № 177 від 07.09.2004 на суму 3750,00 грн.
На всіх вищевказаних документах від імені посадових осіб ТОВ «Сетор Крон» проставлено підписи із зазначенням прізвища та ініціалів гр. Панасевич О.О.
Як підтверджується матеріалами справи, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13.06.2005 у справі № 2-1598 визнано недійсними установчі документи ТОВ "Сетор Крон" з моменту складання - 20.02.2004, свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість ТОВ "Сетор Крон" № 37080693 з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість -22.04.2004; первинні бухгалтерські документи, податткові накладні ТОВ "Сетор Крон" з моменту їх складення.
За змістом ст. 207 ГК України недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.
Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-1 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-1 є рішення Подільського районного суду м. Києва від 13.06.2005 у справі № 2-1598, яким визнано недійсними установчі документи ТОВ "Сетор Крон" з моменту складання - 20.02.2004, свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість ТОВ "Сетор Крон" № 37080693 з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість -22.04.2004; первинні бухгалтерські документи, податкові накладні ТОВ "Сетор Крон" з моменту їх складення.
Крім того позивач зазначає, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2006 Малишева Євгена Миколайовича - співзасновника ТОВ "Сетор Крон" та Обіуха Сергія Володимировича - директора та співзасновника ТОВ "Сетор Крон" визнано винними в скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 27 п. 2, 205 ч. 1 КК України, а саме за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
Суд враховує, що у вищевказаному рішенні Подільського районного суду м. Києва зазначено про те, що засновниками ТОВ «Сетор Крон» є гр. Обіух С.В. та Малишев Є.М. При цьому судовим рішенням встановлено, що згідно з поясненнями Обіуха С.В. та Малишева Є.М. вони не мають відношення до діяльності ТОВ «Сетор Крон».
Згідно з отриманими відомостями ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (органу, в якому ТОВ «Сетор Крон» перебувало на податковому обліку), співзасновниками ТОВ «Сетор Крон» є гр. Обіух С.В. та Малишев Є.М. Згідно з наявними у справі установчими та реєстраційними документами гр. Обіух С.В. є директором ТОВ «Сетор Крон», який наділений належними повноваженнями на здійснення діяльності від іменні ТОВ «Сетор Крон».
В обґрунтування позову позивачем зроблено посилання на протиправність умислу лише у ТОВ «Сетор Крон». Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі. Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.
Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612, у редакції, чинній на момент взяття ТОВ "Сетор Крон" на податковий облік, для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:
заяву за формою N 1-ОПП (додаток 1);
завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;
копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);
копію свідоцтва про державну реєстрацію;
копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.
Пунктом 4.13 вказаної Інструкції встановлено, що усі документи, перелічені в пункті 4.7, подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.
Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загальному відділі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, реорганізацію, унесення змін) платників податків за ф. N 2-ОПП. Перевірку паспортних даних та встановлення місцезнаходження платника податків виконують підрозділи податкової міліції. Заява заповнюється друкарським способом або від руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, підставами для реєстрації гр. Обіух С.В. та Малишева Є.М. у податкових органах, як засновників ТОВ «Сетор Крон», а гр. Обіух С.В. і як директора цього підприємства, стали визначенні законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрації, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації. При цьому суд відзначає, що згідно з наявними в матеріалах справи документами ТОВ «Сетор Крон» (установчим договором та статутом) особи засновників товариства, їх дієздатність та повноваження та справжність підписів при підписанні цих установчих документів засвідчені нотаріально. Вказані обставини також встановлені і вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2006.
Судження, висновки суду, викладені у рішенні Подільського районного суду від 13.06.2005 у справі № 2-1598, яким були визнані недійсними установчі документи ТОВ «Сетор Крон» та свідоцтво про його реєстрацію платником ПДВ, починаючи з моменту реєстрації, не є обов'язковим для господарського суду.
Обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 70 належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Таким чином рішення районного суду не звільняє позивача від доведення наявності умислу ТОВ «Сетор Крон» на укладення угоди, що суперечить інтересам держава та суспільства.
До матеріалів справи долучено належним чином засвідчену копію вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2006, яким Малишева Євгена Миколайовича - співзасновника ТОВ "Сетор Крон" та Обіуха Сергія Володимировича -директора та співзасновника ТОВ "Сетор Крон" визнано винними в скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 27 п. 2, 205 ч. 1 КК України, а саме за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
Вказаний вирок набрав законної сили та є чинним станом на день розгляду цього спору.
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2006 встановлено наступне.
Малишев Є.В. та Обіух С.В. згідно з даними Єдиного державного реєстру підприємств та організації України є співзасновниками товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Сетор Крон»(ідентифікаційний код 32846606).
Незважаючи на те, що вказане підприємство було зареєстроване в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, підсудні Малишев Є.В. та Обіух С.В. взяли участь у його створенні не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, як виконавці.
Так, 11.02.2004 близько 13 годин 00 хвилин, підсудні Малишев Є.В. та Обіух С.В., відповідно попередньої домовленості, прибувши в кафе, яке розташоване неподалік станції метро «Лівобережна»в місті Києві, вступили в попередню змову з невстановленими слідством особами на ім'я Володимир та Валерій про реєстрацію на їх ім'я в органах державної влади за грошову винагороду суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи ТОВ «Сетор Крон», з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб. Володимир та Валерій домовились з підсудними Малишевим Є.В. та Обіухом С.В. про підписання ними у нотаріуса статутних та інших документів по створенню ТОВ «Сетор Крон», пообіцявши виплатити їм за вчинення цих дій грошову винагороду та повідомивши при цьому Малишева Є.В. та Обіуха С.В., що товариство буде скоро закрито, що воно не буде займатись реальною фінансово-господарською діяльністю, а буде використано як фіктивне, рахунок ТОВ «Сетор Крон», відкритий в банківській установі, буде використовуватись для перерахування грошових коштів без реального товарообігу.
Усвідомлюючи противоправний характер запропонованих їм невстановленими слідством особами на ім'я Володимир та Валерій дій як майбутніх співзасновників та співвласників створюваного підприємства, усвідомлюючи, що підприємство створюється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, підсудні Малишев Є.В. та Обіух С.В., з корисливих спонукань, погодились на таку пропозицію.
Після зустрічі в кафе, яке розташоване неподалік станції метро «Лівобережна» в місті Києві, 11.02.2004 відповідно попередньої домовленості, з метою підписання реєстраційних документів ТОВ «Сетор Крон», підсудні Малишев Є.В., Обіух С.В., разом зі невстановленими слідством особами на ім'я Володимир та Валерій, на автомобілі прибули в офіс № 59 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Діонісьєвой А.Е., який розташований в місті Києві по вулиці Басейна № 3-а на першому поверсі, в приміщенні якого підсудні Малишев Є.В. та Обіух С.В., з метою внесення їх даних в реєстраційні документи ТОВ «Сетор Крон», передали невстановленим особам на ім'я Володимир та Валерій свої громадянські паспорти та довідки про присвоєння ідентифікаційних номерів.
Того ж дня підсудні Малишев Є.В, та Обіух С.З., виконуючи відведену їм роль у скоєнні злочину, заздалегідь усвідомлюючи, що ТОВ «Сетор Крон»створюються для відкриття незаконної діяльності, після внесення їх даних в реєстраційні документи ТОВ Сетор Крон», в приміщенні офісу № 59, розташованого в місті Києві по вулиці Басейна № 3а, в присутності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Діонісьєвой А.Е. підписали підготовлені Володимиром та Валерієм документи: два примірники статуту ТОВ «Сетор Крон», а також довіреність серії ВВВ № 280582, якою підсудні Малишев Є.В. та Обіух С.В. уповноважували громадянку Індульську Наталію Василівну представляти їх інтереси в державних органах, установах та організаціях з питань реєстрації ТОВ «Сетор Крон», тобто вчинили дії, направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва - ТОВ «Сетор Крон».
Крім того, 11.02.2004 в приміщенні офісу № 59, розташованого в місті Києві по вулиці Басейна № 3а, на вимогу невстановлених осіб на ім'я Володимир та Валерій підсудні Малишев Є.В. та Обіух С.В. усвідомлюючи, що ТОВ «Сетор Крон»створюється для прикриття незаконної діяльності, підписали підготовлені цими невстановленими особами: два примірники протоколу № 1 зборів учасників ТОВ «Сетор Крон»від 11.02.2004, два примірники акту прийому-передачі майна до статутного фонду ТОВ «Сетор Крон»від 11.02.2004, два примірники акту оцінки майна ТОВ «Сетор Крон»від 11.02.2004 року, а також підсудним Малишевим Є.В. був підписаний лист формату А-4 з ксерокопіями першої, другої, третьої, десятої та одинадцятої сторінок його громадянського паспорту серії СН 705048, виданого Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 25.01.1998 та з ксерокопією довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру - 1973415315, чим вчинили дії направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва - ТОВ «Сетор Крон».
Про вчинені для підсудних Малишева Є.В. та Обіуха С.В. нотаріальні дії по засвідченню справжності їх підписів на двох примірниках статуту ТОВ «Сетор Крон», довіреності серії ВВВ № 280582, якою підсудні Малишев Є.В. та Обіух С.В. уповноважували громадянку Індульську Н.В. представляти їх інтереси в державних органах, установах та організаціях з питань реєстрації ТОВ «Сетор Крон», засвідченню справжності фотокопій оригіналам цих документів, а також засвідченню справжності фотокопії оригіналу договору оренди № 14 від 11.02.2004 року, приватним нотаріусом Діонісьєвой А.Е. зроблені відповідні записи в реєстрі нотаріальних дій за номерами: 897, 898, 899, 900, 901, 902, 903 в якому також підписались підсудні Малишев Є.В. та Обіух С.В.
Після підписання підсудними Малишевим Є.В. та Обіухом С.В. статутів ТОВ «Сетор Крон», довіреності серії ВВВ № 280582 від 11.02.2004, протоколів № 1 зборів учасників ТОВ «Сетор Крон»від 11.02.2004, актів прийому-передачі майна до статутного фонду ТОВ «Сетор Крон»від 11.02.2004, актів оцінки майна ТОВ «Сетор Крон» від 11.02.2004, ці документи, а також нотаріально посвідчені фотокопії, в приміщенні офісу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Діонісьєвой А.Е. були передані останніми невстановленим особам на ім'я Володимир та Валерій.
Підписання підсудними Малишевим Є.В. та Обіухом С.В. реєстраційних документів ТОВ «Сетор Крон»дало змогу громадянці Індульській Н.В., яка діяла за усним дорученням невстановленої слідством особи на ім'я Сергій, 20.02.2004 зареєструвати вказане підприємство в Голосіївський районній у м. Києві державній адміністрації, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу у формі товариства з обмеженою відповідальністю за реєстраційним номером 08833, після чого, включити 03.03.2004 ТОВ «Сетор Крон»до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України та отримати про це довідку № 2556/04, зареєструвати ТОВ «Сетор Крон»як платника податків в державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва, отримавши відповідну довідку про взяття на облік платника податків ТОВ «Сетор Крон»(індивідуальний податковий номер 328466026507) від 02.04.2004 № 11005 та свідоцтво № 37080693 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.04.2004, а також зареєструвати вказане підприємство в державних цільових фондах.
Створення підсудними Малишевим С.В. та Обіухом С.В. юридичної особи - ТОВ «Сетор Крон»було здійснено в порушення вимог статті 5 Закону України про підприємництво № 698-ХІІ від 02.07.1991, із змінами та доповненнями, згідно якої підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним органу підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим Законом та іншими Законами України.
В судовому засіданні підсудні Малишев Є.В. та Обіух С.В. винними себе визнали в повному обсязі, щиро розкаялися у скоєному та підтвердили обставини, викладені в інкримінованих їм обвинуваченнях.
Частина 1 статті 72 КАС України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 4 цієї статті визначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Згідно з п. 11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» № 02-5/111 від 12.03.1999 необхідними умовами для визнання угоди недійсною є укладання її з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали, або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
Як підтверджено в матеріалами справи, гр. Обіух С.В. на момент укладення та виконання спірного договору був призначений директором ТОВ "Сетор Крон" з відповідними повноваженнями на здійснення діяльності від іменні ТОВ "Сетор Крон", обліковувався в держаних реєстраційних та податкових органах як директор цього підприємства.
Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» під незаконною діяльністю, про яку йдеться у ст. 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.
На наявність мети - прикриття незаконної підприємницької діяльності або здійснення її видів, щодо яких є заборона (фіктивного підприємництва), - може вказувати використання викрадених, знайдених, підроблених, позичених паспортів або тих, що належали померлим громадянам, а також документів осіб, які дали згоду зареєструвати юридичну особу на своє ім'я. Використання при цьому підроблених документів або їх підробка мають додатково кваліфікуватися за ст. 358 чи ст. 366 КК.
Такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього.
Суб'єктами цього злочину є громадяни України, особи без громадянства, іноземці (як службові особи, так і неслужбові), які з визначеною в цій статті метою вчинили дії, спрямовані на створення (заснування чи реєстрацію) або придбання суб'єкта підприємницької діяльності.
У п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» зазначено, що дії осіб, на ім'я яких за їхньою згодою зареєстровано суб'єкт підприємництва з метою, зазначеною в ст. 205 КК, мають кваліфікуватись як пособництво фіктивному підприємництву, а в разі, коли їх діями здійснено легалізацію (державну реєстрацію) суб'єкта підприємництва (підписання та нотаріальне посвідчення установчих документів, призначення на посаду керівника підприємства тощо), - як виконавство цього злочину.
У пункті 20 вказаної Постанови вказано, що у разі, коли створений чи придбаний суб'єкт підприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 205 КК і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності.
Як встановлено вище, відповідно до ч. ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Згідно з п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 № 1056 "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" вирішуючи спори за позовами органів державної податкової служби про визнання угод недійсними, господарські суди повинні враховувати, що дія статті 49 Цивільного кодексу України поширюється на угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто, які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.
Відповідно до п. 2 та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165 (далі -Порядок № 165) податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Також пунктом 18 Порядку № 165 встановлено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16.07.99 №996-XIV також передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається за наданих позивачем доказів, укладання та виконання угоди між відповідачами підтверджується рахунком -фактурою №07-09 від 07.09.2004 р., видатковою накладною №177 від 07.09.2004 р., податковою накладною № 177 від 07.09.2004 на суму 3750,00 грн., в т.ч. ПДВ 625 грн. на всіх вказаних документах від імені посадових осіб ТОВ «Сетор Крон» проставлено підписи із зазначенням прізвища та ініціалів гр. Панасевич О.О.
Жодних доказів на підтвердження повноважень вказаної особи діяти від імені ТОВ «Сетор Крон», в т.ч., укладати цивільно-правові угоди, матеріали справи не містять.
При цьому як підтверджено матеріалами справи, зокрема вищенаведеним вироком суду, первинні документи від імені ТОВ «Сетор Крон» підписані невстановленою особою без належних на те повноважень. Фактично від імені ТОВ «Сетор Крон» діяли особи, не наділені відповідною правосуб'єктністю.
Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно зі ст. 87 цього Кодексу юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Статтею 89 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.
Згідно зі ст. 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Як вбачається з матеріалів справи, підставами для реєстрації гр. Малишева С.В. та Обіуха С.В у податкових органах як засновника та керівника ТОВ «Сетор Крон» стали визначенні законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрації, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації.
Водночас матеріалами справи підтверджено, що гр. Панасевич О.О. не був(ла) уповноважений на здійснення господарської діяльності від іменні ТОВ «Сетор Крон». На час укладення спірної угоди, які протягом всього часу діяльності ТОВ «Сетор Крон», від його імені діяли невстановлені та не уповноважені на те особи.
Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови № 3 від 28.04.1978 (з наступними змінами) “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» роз'яснив, що до угод, укладених з метою, свідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Згідно з п. 11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» № 02-5/111 від 12.03.1999 необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 25.07.2002 “Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки» зазначив, що доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно зі ст. 207, ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою.
Для даної норми закону характерними є такі ознаки:
а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;
б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;
в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.
Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідача-1 як особи, щодо наявності у якої протиправного умислу стверджує позивач, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Як встановлено господарським судом, засновників ТОВ «Сетор Крон» Малишева С.В. та Обіуха С.В. засуджено виключно за фіктивне підприємництво, однак жодних доказів (в т. ч. вироку суду) наявності в їх подальших діях ще й ознак іншого кримінально караного злочину, зокрема ухилення від оподаткування, підробки документів, шахрайства тощо, позивачем не надано.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суду не надано належні докази на підтвердження того, що укладаючи конкретну угоду, яка є предметом спору в даній справі, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.
Розглядаючи спір по суті, суд відзначає, що ТОВ «Сетор Крон» з моменту реєстрації та під час укладення та виконання спірної угоди подавало до контролюючого органу податкову звідність відповідно до вимог податкового законодавства.
Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 № 509-ХП зі змінами і доповненнями на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).
Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111 зі змінами і доповненнями контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.
Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
У відповідності до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.
В матеріалах справи відсутні допустимі докази наявності у відповідача-1 податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування відповідачу-1 податкових зобов'язань, податкових повідомлень та вимог, які б підтвердили наявність податкового борг у відповідача-1, в т.ч. внаслідок виконання спірного договору.
За таких обставин позивачем та третіми особами не доведено, що за результатом виконання спірного договору у відповідача-1 наявний податковий борг, в зв'язку з чим твердження позивача та третіх осіб про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним. Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.
Проте зважаючи на всі наведені вище фактичні обставини, в т. ч. щодо гр.гр. Малишева С.В. та Обіуха С.В., матеріали справи свідчать, що первинні документи, якими оформлено спірний договір, від імені ТОВ "Сетор Крон" всупереч положенням законодавства підписано певними фізичними особами без належних на те повноважень (на всіх вищевказаних документах від імені посадових осіб ТОВ «Сетор Крон» проставлено підписи із зазначенням прізвища та ініціалів гр. Панасевич О.О.).
При цьому на час укладення спірної угоди від імені ТОВ "Сетор Крон" діяли не уповноваженні особи, в зв'язку з чим в подальшому в судовому порядку було визнано недійсними установчі документи ТОВ "Сетор Крон" та свідоцтво про його державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, що свідчить про відсутність у ТОВ "Сетор Крон" спеціальної правосуб'єктності (право- та дієздатності) на укладення спірного договору.
З усіх наведених фактичних обставин в їх сукупності вбачається, що фактично спірну угоду укладало не ТОВ «Сетор Крон», а невстановлені особи, котрі не маючи легалізованих у належний законний спосіб повноважень на її підписання, використовуючи реквізити та печатку підприємства, фактично вчинили неправомірні дії стосовно добросовісної сторони -відповідача-2.
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що спірний договір підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений ТОВ «Сетор Крон» (а точніше, особами, що діяли від імені підприємства без належних на те повноважень) з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Відповідно до ч. 2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав (крім визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
При цьому, з наведених вище підстав, суд вважає, що в даному випадку взагалі не може йтися про повернення в первісний стан саме ТОВ «Сетор Крон», оскільки непричетність осіб, що діяли від його імені, до цього підприємства підтверджується матеріалами справи. А тому суд вважає за доцільне не застосовувати двосторонню реституцію, визначену ч. 2 ст. 208 ГК України.
Окрім того, беручи до уваги, що позов заявлено на підставі ст. ст. 207 та 208 Господарського кодексу України, суд відзначає наступне.
Згідно з п. 1 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Відповідно до ч. ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст. ст. 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.
При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Як підтверджено матеріалами справи, спірна угода були укладена відповідачами у 2004 році.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Оскільки позивач та треті особи звернулися до суду 05.10.2006 року та лютому -березні 2007 року, тобто більш ніж через два роки після вчинення відповідачем-1, як вони стверджують, правопорушення, то за таких обстави суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідача-1 адміністративної санкції у вигляді конфіскації.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовних заявах відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем та третіми особами, не підтверджують обставини, на які вони посилаються в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідачів.
При цьому, слід зазначити, що в ході судового розгляду було встановлено, що ДПІ у Подільському районі м. Києва не є належним позивачем по даній справі, оскільки місцем реєстрації відповідачів, як платників податків є ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та ДПІ у Печерському районі м. Києва. Однак позивач відмовився на його заміну належними позивачами і відповідно за ним збережений статус позивача на підставі ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України. При прийнятті рішення господарський суд враховує зазначені обставини та вважає, що в задоволенні позовних вимог ДПІ у Подільському районі м. Києва слід відмовити в повному обсязі як особі , що не має права вимоги по зазначеному спору (неналежному позивачу).
Вимоги ж третіх осіб підлягають задоволенню лише в частині визнання недійсним спірного договору.
Приймаючи до уваги викладені обставини та керуючись ст.ст. 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
Позовні вимоги державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.
Визнати недійсним договір, укладений між ТОВ “Сетор Крон» та ТОВ "Кріотек" шляхом обміну документами від 07.09.04 року.
В решті вимог відмовити.
В задоволенні позовних вимог державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.С. Копитова