Заводський районний суд м. Запоріжжя
69106 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65
Справа № 332/643/20
Провадження №: 3/332/308/20
24 квітня 2020 р. суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Шалпегіна О.Л., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі, громадянки України, ІПН НОМЕР_1 , працюючої ПАТ «Запоріжсталь» - ковшовою, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 2 ст. 184 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 10.03.2020 об 11.10 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не забезпечила необхідних умов навчання та виховання неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого з вересня 2019 року останній має багато пропусків занять у Запорізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 54 Запорізької міської ради.
ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що дійсно її син має пропуски занять у школі, але він це пояснює неналежною організацією учбового процесу. На теперішній час вирішується питання про переведення сина до іншого учбового закладу, оскільки він є дуже успішним у спорті.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 184 КУпАП визнається невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, зокрема ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, справа, яка надійшла до суду не містить відомостей про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП (копію постанови суду, інший документ, який підтверджує факт застосування до особи адміністративного стягнення).
Крім того, фабула порушення зазначена без конкретної деталізації, а саме - що неповнолітній ОСОБА_2 має багато пропусків занять у школі без визначення конкретних дат чи періоду пропусків.
Вказані обставини позбавляє суд можливості перевірити фактичні дані, які мають суттєве значення у цій справі.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Крім того, закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Європейський суду з прав людини у рішенні від 20.09.2016 року у справі «Karelin v. Russia» заява № 926/08 зазначив, що за умови наявності певної неточності чи суперечностей у фабулі адміністративного правопорушення, суд не вправі брати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому у ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
З урахуванням принципу змагальності сторін та практики Європейського суду з прав людини самостійне встановлення судом обставин адміністративного правопорушення, які не були зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення є порушенням права особи, яка притягається до відповідальності на справедливий суд, закріпленого ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.
Відтак, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією вказаної статті КУпАП, оскільки посадовою особою державного органу, уповноваженого на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не було надано належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у цій справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 283-285 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду в десятиденний строк з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження в разі, якщо скарга не була подана.
Суддя / О.Л.Шалпегіна