Справа № 214/7767/18
2/214/597/20
Іменем України
22 квітня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Гриня Н.Г.,
секретар судового засідання - Печарник З.І.,
за участю:
представника позивача - Савчук С.С.,
відповідача- ОСОБА_1 ,
представника відповідача- ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,
Представник позивача ТОВ «Житлосервіс-КР» 22.08.2018 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Житлосервіс-КР» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги станом на 22.08.2017 року в загальному розмірі 5583, 26 грн., а також нараховані інфляційні втрати - 1018,96 грн.; три відсотки річних - 202,51 грн та стягнути з відповідача на користь ТОВ «Житлосервіс-КР» судовий збір в розмірі 1762,00 грн.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_3 є споживачем житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які надаються ТОВ «Житлосервіс-КР» до будинку АДРЕСА_1 вказуючи, що 21.06.1999 року та є власником вказаної квартири. Свої обов'язки по сплаті комунальних послуг ОСОБА_3 належним чином не виконує, в результаті чого станом на 22.08.2017 року виникла заборгованість в розмірі 5583,26 грн. Враховуючи це, ТОВ «Житлосервіс-КР» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу, однак ухвалою суду від 17.11.2017 року було відмовлено у видачі судового наказу. Оскільки в добровільному порядку наявну заборгованість ОСОБА_3 не погашає, у зв'язку з чим в порядку ст.625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 1018,96 грн., три відсотки річних у сумі 202,51 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн, які разом із наявною заборгованістю представник просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.
Ухвалою суду від 27.12.2018 року (суддя Прасолов В.М.) відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з протоколом повторного розподілу від 05.02.2019 року справу передану судді Гриню Н.Г.
Відповідач у поданому письмовому відзиві (а.с. 35-36) заперечувала проти позову, посилаючись на те, що наведена в позовній заяві сума заборгованості за нібито спожиті житлово-комунальні послуги та розрахунок заборгованості не відповідають дійсності, оскільки позивачем не забезпечено своєчасну та відповідну якість наданих житлово-комунальних послуг, що призвело до майнової шкоди належному відповідачу на праві власності нерухомого майна, тому з цих підстав просила у задоволенні позову відмовити.
Представником позивача, надано до суду відповідь на відзив (а.с. 37-38), у якому зазначено, що ТОВ «Житлосервіс-КР» надано своєчасну та відповідну якість житлово-комунальних послуг, вартість послуг нарахована з фактично виконаних послуг у відповідності до порядку встановлення тарифів на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року. Вся інформація є відкритою і доступною для кожного споживача. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання 22.04.2020 року не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав позовні вимоги.
Відповідач та її представник у судове засідання призначене на 22.04.2020 не з'явились, про дату та час судового засідання належним чином повідомлені, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що відповідно до правил ст.ст. 130,131 ЦПК України є підставою для висновку про належне повідомлення сторони.
З огляду на викладене, суд ухвалив - розглянути справу за відсутності сторін, ухваливши рішення на підставі наявних у ній доказів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до змісту ч. 1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.1999 року та споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР» за цією адресою.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»( надалі за текстомЗакон України № 2189-VIII), споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.
Згідно з ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.12.2014 р. по 01.08.2017 р. відповідачу за адресою: АДРЕСА_3 позивачем надавалися житлово-комунальні послуги, плата за надання яких нараховувалася за затвердженими в установленому порядку тарифами, а відповідач належним чином не здійснювала оплату за отримані житлово-комунальні послуги, що й призвело до утворення заборгованості в сумі 5583,26 грн грн. станом на 22.08.2017 року (а.с.11).
Пунктом 1 частини 1статті 20 Закону України № 2189-VIII передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а пунктом 5 частини 3 тієї ж статі Закону передбачений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Порядок користування приміщеннями, а також утримання житлових будинків визначається Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572в редакції від 14.01.2009 року і ст. ст. 20, 21Закону України від 24.06.2004р. «Про житлово-комунальні послуги» відповідно до яких власник або споживач, зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та інше.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач зобов'язана проводити оплату наданих послуг, однак не виконувала належним чином зобов'язання, заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги підлягає стягненню у примусовому порядку.
Вказані в позові обставини відповідачем не спростовані.
За клопотанням відповідача судом витребувано та оглянуто матеріали цивільної справи № 214/3674/17 за позовною заявою ОСОБА_3 до ТОВ "Житлосервіс" із якої встановлено, що позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом 23.06.2017 року в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», в якому просить суд стягнути з ТОВ «Житлосервіс-КР» на її користь 72 890,00 грн. у рахунок відшкодування завданої майнової шкоди в результаті затоплення покрівлі її квартири АДРЕСА_2 та 30 000 грн. моральної шкоди (позовна заява в редакції від 24.06.2019 року).
Зокрема у вказаній справі було проведено додаткову будівельно-технічну експертизу № 62-18 якою встановлено вартість відновлюваного ремонту квартири, належної відповідачу (а.с. т.1 а.с. 155-166), однак висновки вказної експертизи не стосуються предмету спору в даній справі тому до уваги судом не беруться.
Таким чином твердження позивача та її представника про неможливість розгляду даної справи до розгляду судом справи № 214/3674/17 є помилковим, тому суд не вбачає підстав для зупинення розгляду ціє справи.
Згідно з ч.2ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 1 ст.901, ч. 1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Беручи до уваги зазначене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія ч. 2ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11).
Як зазначено в Аналізі практики застосування ст. 625 ЦК Українив цивільному судочинстві (лист Верховного Суду України від 01 липня 2014 року), вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1ст. 509ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст.625ЦК Українияк спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Передбачена п. 10 ч. 3ст. 20Закону України від 24 червня 2004 р. № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків ч. 2ст. 625ЦК України (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі №6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляв вимоги про стягнення з відповідача на його користь інфляційних витрат в розмірі 1018,96 грн., та 3 % річних в розмірі 202,51 грн., нарахованих на суму несплаченої заборгованості станом на 22.08.2017 року. Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, на які відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та 3 % річних, узгоджуються з положеннями ч. 2ст. 625ЦК України.
Враховуючи положення ст.141 ЦПК України та п.39 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ТОВ «Житлосервіс-КР» судовий збір в сумі 1762,00 грн.
Керуючись ст.ст. 76-81,141,258-259, 264-265, 354-355ЦПК України, суд ,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС-КР» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС-КР», заборгованість по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2014 р. по 01.08.2017 р. у розмірі 5583 ( п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривень 26 коп.., інфляційні витрати -1018 (одна тисяча вісімнадцять ) грн. 96 коп. та три відсотки річних у розмірі 202 (двісті дві) грн. 51 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС-КР» судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його підписання.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС-КР» ЄДРПОУ 38334911, ідентифікаційний код 383349104823, р/р НОМЕР_1 у КФ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305750, юридична адреса: 50049, м. Кривий Ріг, вул. Спаська, 17А.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3
Суддя: Н.Г.Гринь
Повний текст рішення складено 22.04.2020 року