"05" грудня 2006 р. Справа № 02-11/4646
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,
із секретарем судового засідання Олененко С.П., за участю представників:
позивача: Чорноіваненко Д.О.-за довіреністю, відповідача: Волков С.В. -за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу
за позовом ЗАТ "Рось" до управління капітального будівництва Черкаської обласної державної адміністрації про спонукання виконати певні дії,
Заявлено вимогу про визнання факту порушення відповідачем права та законного інтересу позивача на отримання оплати виконаних позивачем робіт по реконструкції школи в с. Шевченково Звенигородського району за договором № 3 від 22.06.2004р. та про зобов'язання відповідача підписати всі акти виконаних робіт на відповідну суму витрат позивача і виконати взяті на себе зобов'язання за договором повністю.
Позивач направив суду Пояснення-уточнення від 23.10.2006р., в якому уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача підписати акти виконаних робіт по реконструкції школи в с. Шевченково Звенигородського району на виконання умов договору № 3 від 22.06.2004р. та зобов'язати відповідача сплатити гроші за виконані позивачем роботи по реконструкції школи в сумі 16 879 158,80 грн. на виконання умов договору № 3 від 22.06.2004р.
Заявою від 23.10.2006р. (т. 2, а. с. 46-47) позивач знову уточнив позовні вимоги і просив суд: 1) зобов'язати УКБ Черкаської облдержадміністрації (відповідача) підписати акти виконаних загальнобудівельних робіт по реконструкції школи в с. Шевченково Звенигородського району на виконання умов договору від 22.06.2004р. № 3; 2) зобов'язати відповідача сплатити гроші за виконані позивачем загально будівельні роботи по реконструкції школи в с. Шевченково Звенигородського району у погодженій за актами виконаних робіт сумі та у порядку, визначеному договором та чинним в Україні законодавством. В подальшому позивач подав суду заяву від 07.11.2006 року на виконання ухвали суду, в якій вказав, які саме акти виконаних робіт, відомості ресурсів та кошториси просить позивач зобов'язати відповідача підписати, також позивач просить зобов'язати відповідача сплатити гроші за виконані позивачем загальнобудівельні роботи по реконструкції школи у погодженій за актами виконаних робіт сумі та у порядку, визначеному договором та чинним в Україні законодавством.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позов у редакції заяви від 07.11.2006р. та пояснили, що вимоги позивача є немайновими і мають оплачуватися державним митом як по спору немайнового характеру, оскільки позивачем не заявлялась жодна вимога про стягнення грошей чи про витребування майна; так як у позивача немає кошторису, його також необхідно визначити, тому встановити вартість виконаних позивачем робіт неможливо. Представники позивача заперечили проти доводів відповідача, вважаючи їх необґрунтованими, оскільки договором не передбачено обов'язкове укладення додаткових угод на додаткові суми.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (т.2, а.с. 50-54) та у доповненні від 30.11.2006р. заперечив проти вимог позивача з мотивів відсутності у відповідача кредиторської заборгованості по даному об'єкту, відсутності коштів на рахунку фінансування, відсутності проектно-кошторисної документації, без якої неможливе встановлення договірної ціни; заборони відповідачу підписання актів виконаних робіт та їх оплату понад затверджений обсяг видатків бюджету.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю та пояснив, що вважає безпідставною вимогу про зобов'язання підписати акти за 2006 рік, так як роботи в цьому році не виконувалися; відповідач вважає, що позивач виконав роботи на свій ризик, без оформлення належних документів, оскільки до початку робіт понад замовлені на 2004 рік і оплачені об'єми, повинна бути скоригована проектно-кошторисна документація і після цього необхідно було ставити питання про включення додаткових об'ємів у план та виділення коштів із бюджету.
Присутній у судовому засіданні провідний спеціаліст виробничого відділу Брайченко П.А. у судовому засіданні пояснив, що позивач взяв на себе зобов'язання замовити коригування ПКД та надати відповідачу скориговану документацію, про що надав відповідачу лист, але до цього часу позивач не передав відповідачу скориговану ПКД; що без скоригованої проектно-кошторисної документації він не має права підписувати будь-які акти, тим більше акти за 2006 рік, що були надані відповідачу, оскільки роботи здійснювалися в 2004році, а в 2006 році позивач на школі не працював.
У судовому засіданні оголошувалася перерва із 30.11.2006р. по 05.12.2006р.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.
22 червня 2004 року ЗАТ “Рось» (позивач) та Управління капітального будівництва Черкаської обласної державної адміністрації (відповідач) уклали договір № 3 Р-02-06.04-72), за умовами якого позивач, як підрядник, зобов'язався виконати на свій ризик власними та залученими коштами та засобами загально будівельні роботи у відповідності до технічних завдань та кошторисів, які додаються до договору, а відповідач, як замовник, зобов'язався оплатити виконані роботи у відповідності з умовами цього договору.
В пункті 2.1. договору вказано, що вартість робіт визначається згідно договірної ціни, складеної відповідно з вимогами ДБН, загальна вартість якої складає з ПДВ 6648,611 тис. грн. Пунктом 2.4. договору визначено, що підлягає виконанню в 2004 році 1831,051 тис. грн., в тому числі: кошти субвенції Держбюджету - 1666 тис. грн., бюджет розвитку -148,391 тис. грн., районний бюджет - 16,660 тис. грн.. відповідач зобов'язався
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. відповідач зобов'язався до початку робіт перерахувати підрядникові аванс в розмірі 30% від річного обсягу робіт, при наявності коштів на рахунку фінансування, а також щомісяця на підставі актів форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 сплачувати підрядникові проміжні платежі за виконані роботи.
В пункті 4.2. визначено порядок оформлення та підписання сторонами актів виконаних робіт, на підставі яких повинна проводитися оплата.
Однак, у заяві від 07.11.2006р. позивач заявляє вимогу про те, щоб суд зобов'язав відповідача підписати акти виконаних робіт по реконструкції школи, які додані до позовної заяви та мають вартісний вираз у грошовій формі, а також зобов'язати відповідача сплатити гроші за виконані позивачем роботи у погодженій за актами виконаних робіт сумі та у порядку, визначеному договором та чинним в Україні законодавством.
Суд вважає, що вимога про зобов'язання підписати акти не може заявлятися як самостійний позов. Це питання повинно вирішуватися в процесі розгляду спору про право матеріальне, зокрема про стягнення із відповідача. як замовника за договором, вартості виконаних робіт. При цьому слід застосовувати приписи статті 882 Цивільного кодексу України, яка встановлює порядок передання виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником, порядок підписання сторонами відповідного акта та дії підрядника у разі відмови замовника від підписання акта приймання виконаних робіт.
Згідно частини 2 статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Тому, суд вважає правильним застосування у даних господарських відносинах положень Цивільного кодексу України.
Тим більше, неправомірною є вимога позивача про підписання актів приймання виконаних робіт за липень-вересень 2006 року, які додані до позовної заяви і про які позивач вказує у заяві від 07.11.2006р. Позивач не вказав правових підстав для підписання відповідачем актів за 2006 рік в той час як фактично роботи виконувалися у 2004 році і про це сторони стверджують однозначно -у 2006 році позивач не виконував роботи по реконструкції школи.
Як встановлено судом, за умовами договору визначено обов'язок позивача виконати певні роботи у конкретні строки, та обов'язок відповідача оплатити їх вартість в певному порядку та за певних умов. Оскільки в договорі є посилання на форми 2, 3, у яких вартість виконаних робіт зазначається в гривнях, тому суд вважає, що розрахунок між сторонами встановлений у грошовій формі.
Однак, позивач стверджує, що він не вимагає кошти, тому він вважає, що даний спір не є майновим. З цих же мотивів позивач не виконав вимогу суду в ухвалі від 23.10.2006р. та не доплатив державне мито відповідно до вимоги статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» (в розмірі один відсоток від суми позову), надавши суду заяви від 23.10.2006р. та від 07.11.2006р., у яких позивач не вказує ціну позову.
Це при тому, що у вказаних заявах від 23.10.2006р. та від 07.11.2006р. позивач заявляє вимогу про зобов'язання відповідача підписати акти виконаних робіт по реконструкції школи, які мають вартісний вираз у грошовій формі (суми в гривнях), а також просить зобов'язати відповідача сплатити гроші за виконані позивачем роботи у погодженій за актами виконаних робіт сумі та у порядку, визначеному договором і чинним в Україні законодавством. Тобто, позивач не вказує суму (ціну) позову та стверджує, що він не вимагає стягнути гроші за виконані роботи.
Таким чином, за наявності у позивача переконання щодо нездійснення відповідачем обов'язку провести розрахунок у повному обсязі за фактично виконані позивачем роботи по реконструкції школи та сплатити кошти у визначеному порядку, позивач не скористався своїм правом вимагати із відповідача оплати вартості фактично виконаних робіт, обравши інший спосіб захисту своїх прав -зобов'язання відповідача сплатити гроші, при цьому не визначаючи суму та вказуючи у своїх заявах та у судових засіданнях про те, що заявлені позивачем вимоги не є майновими.
Суд стверджує про невизначеність вимоги позивача у пункті 2 прохальної частини позову. Згідно статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Тобто, в будь-якому разі, якщо роботи підрядником виконувалися, він повинен був щомісяця складати акти, в яких зазначати об'єми робіт та їх вартість, вказувати податки та інші нарахування, та надавати (або надсилати) їх замовникові, і на підставі цих актів визначати ціну та вказувати її в позовній заяві. Тому суд вважає помилковими доводи позивача про неможливість визначення вартості фактично виконаних робіт. Але позивач наполягає, що його спір не є майновим, що він не вимагає стягнути із відповідача кошти за виконані роботи, тому майнова вимога судом не може розглядатися, оскільки спосіб захисту порушеного права визначає позивач, а виходити за межі позовних вимог суд має право лише за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.
За викладених обставин суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
На підставі статті 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя А.Д.Пащенко