23 квітня 2020 року
Київ
справа №500/2116/19
адміністративне провадження №К/9901/9984/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року
у справі № 500/2116/19
за позовом Управління Держпраці у Тернопільській області
до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго"
про застосування заходів реагування
установив:
Управління Держпраці у Тернопільській області звернулось в суд із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", в якому просило:
- застосувати заходи реагування до ВАТ "Тернопільобленерго" шляхом анулювання дозволу №027.16.61 від 29.02.2016 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Слід зазначити, що судами попередніх інстанцій справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою до Верхового Суду.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що предметом позову у даній справі є застосування заходів реагування.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.
Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Посилання скаржника на те, що розгляд даної справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наявність «фундаментального значення» як обставина, яка може слугувати підставою для відкриття касаційного провадження, оцінюється за кількісними та якісними критеріями як-от:
1) Систематичне порушення державою основних прав, свобод та інтересів суб'єктів приватного права, які гарантуються чинним законодавством України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, значно зачіпають інтереси їх великого кола, що підтверджується чималою кількістю подібних справ, які перебувають на розгляді в адміністративних судах України.
2) Систематичне оскарження рішень (наприклад, нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині, та правових актів індивідуальної дії), дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які призвели для держави, фізичних і юридичних осіб до найбільш значущих та/або масових публічно-правових спорів: податкові спори, спори щодо повернення надмірно чи помилково сплачених до бюджету митних платежів, спори щодо перерахунку пенсій, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням; спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, незаконне звільнення з публічної служби.
3) Велика кількість справ, які перебувають на розгляді адміністративних судів, у спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законами України (наприклад, щодо припинення юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців або скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців).
Питання права, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості.
У світлі обставин цієї справи та з обґрунтувань касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав, які б дозволили стверджувати, що розгляд даної справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко