Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №810/4308/17
адміністративне провадження №К/9901/49750/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання дій протиправними,
за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді Лічевецький І.О., Мельничук В.П.),
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій щодо відмови у задоволенні його запиту від 23.09.2017 про надання публічної інформації з підстав, вказаних у листі від 28.09.2017 №3736/10/15-70-61.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалою від 15 січня 2018 року Київський окружний адміністративний суд відмовив також у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у задоволенні запиту ОСОБА_1 від 23.09.2017 про надання публічної інформації з підстав, вказаних у листі від 28.09.2017 №3736/10/15-70-61.
27 лютого 2018 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткової постанови, в якій просив скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання про розподіл судових витрат та стягнути з Одеської митниці ДФС на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2240 грн. Зазначив, що докази, якими підтверджується розмір витрат, містяться в матеріалах справи.
Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року заяву позивача задоволено частково. Прийнято додаткове судове рішення, яким здійснено розподіл судових витрат, а саме: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 2240 грн на відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи (на професійну правничу допомогу). В іншій частині вимог заяви відмовлено.
У касаційній скарзі Одеська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Зазначає, що порушення позивачем обов?язку щодо надсилання відповідачу копії заяви від 27.02.2018 разом з доказами понесених витрат на правову допомогу, а також ухвалення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження позбавило Одеську митницю ДФС права заявити клопотання про зменшення розміру цих витрат, враховуючи їхню неспівмірність з незначною складністю справи, яка не потребувала обов?язкової участі адвоката.
Позивачем не подано відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову).
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом частин першої і другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Частиною п?ятою статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною шостою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення на користь позивача судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд апеляційної інстанції виходив з того, що клопотання разом з відповідними доказами, які підтверджують розмір понесених витрат, ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції ще 29.12.2017, тобто у строк, встановлений статтею 139 КАС України.
Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що всупереч вимогам частини дев?ятої статті 79 КАС України при поданні вказаного клопотання, яке надійшло до суду першої інстанції засобами поштового зв?язку лише 10.01.2018, позивач не надіслав копії поданих суду доказів понесених ним судових витрат на адресу відповідача, у зв?язку з чим такі докази не підлягали врахуванню.
Отже, заявлене позивачем з порушенням установленої процедури клопотання про розподіл судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в силу частини сьомої статті 139 КАС України не підлягало розгляду.
З огляду на викладене постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року на користь ОСОБА_1 було правильно стягнуто лише суму сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги в загальному розмірі 1600 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції у постанові по суті позовних вимог вирішив питання про судові витрати, у зв?язку з чим у нього не було підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
З урахуванням наведеного та виходячи з приписів частин першої і другої статі 351 КАС України, додаткова постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в ухваленні додаткового рішення щодо судових витрат за заявою ОСОБА_1 від 27.02.2018.
Керуючись статтями 343, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
1. Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС задовольнити.
2. Скасувати додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року.
3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в ухваленні додаткового рішення щодо судових витрат за заявою ОСОБА_1 від 27 лютого 2018 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не підлягає оскарженню.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська