23 квітня 2020 року
Київ
справа №260/1246/19
адміністративне провадження №К/9901/11075/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області в особі Великоберезнянського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
18 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі заявник просить поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 03 лютого 2020 року, отримано ним 27 березня 2020 року, що підтверджується ксерокопією конверта та роздруківкою з ідентифікатора міжнародного поштового відправлення ПАТ «Укрпошта».
Частиною другою статті 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 332 КАС України розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений у порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Перевіривши зазначені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження та докази, додані на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню відповідно до частини другої статті 329 КАС України.
Аналізуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області в особі Великоберезнянського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (далі - ГУ ДМС України в Закарпатській області в особі Великоберезнянського районного сектору), в якому просив визнати протиправною відмову відповідача та зобов'язати ГУ ДМС України в Закарпатській області в особі Великоберезнянського районного сектору вклеїти нову фотокартку в його паспорт у зв'язку з досягненням 25 річного віку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Порядок № 302).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року, в позові відмовлено.
18 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Предметом спору у цій справі є неправомірність відмови суб'єкта владних повноважень вклеїти фотокартку в паспорт у формі книжечки зразка 1994 року, у зв'язку з досягненням позивачем 25 річного віку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України такими винятками є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі заявник оскаржує рішення судів першої й апеляційної інстанцій, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у зразковій справі №806/3265/17. Водночас обставини справи та мотиви, з яких виходили суди першої та апеляційної інстанцій, свідчать про те, що справа не має ознак зразкової справи, наведені у рішенні Великої Палати Верховного Суду (справа №806/3265/17). Так, перевіряючи обставини справи, суди встановили, що ОСОБА_1 звернувся із заявою до органу ДМС, у якій просив вклеїти до його паспорта фотокартку, у зв'язку з досягненням ним 25 річного віку. Проте подані ним документи повернуто заявнику через пропуск ним місячного терміну, встановленого Порядком № 302.
Водночас підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України заявник не зазначає і судом касаційної інстанції таких не встановлено.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності, заявник не зазначає виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року.
2. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області в особі Великоберезнянського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.Р. Радишевська
Н.В. Шевцова