16 квітня 2020 року
Київ
справа №813/6517/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4704/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі №813/6517/13-а за адміністративним позовом Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення податкового боргу,
Сокальська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась до адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» в якому просила суд стягнути з рахунків відповідача на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 8074061,28грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2013, та ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 28.11.2019 скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 в частині стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих Приватне акціонерне товариство «Шахта «Надія» на користь Державного бюджету України 2933045,00грн. податкового боргу та ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної податкової служби у Львівській області 17.02.2020, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2020 касаційну скаргу відповідача залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з ненаданням документа про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом, та встановлено заявнику строк на усунення вказаних недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено представнику заявника 19.03.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №0102929304702.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду направлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги щодо наданням документа про сплату судового збору, яке мотивовано необхідністю додаткового часу для проведення такої сплати.
Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні, суд виходить з наступного.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.
Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Проте, податковим органом не надано належних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.
Посилання Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на відсутність грошових коштів щодо сплати судового збору не може бути поважною причиною невиконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху у відведений судом строк, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому неухильне виконання останнім своїх службових обов'язків, зокрема, в частині дотримання вимог процесуального закону щодо оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог КАС України (форма і зміст), в тому числі щодо оплати судового збору, не повинно ставитись в залежність внутрішніх питань роботи податкового органу, оскільки вказані обставини є виключно проблемою внутрішньої організації роботи останнього.
Одночасно суд зазначає, що у відповідача було достатньо часу для сплати судового збору та надання платіжного доручення, а тому вищенаведені заявником обставини не можуть бути підставою для продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги задоволенню не підлягає.
На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали заявником не усунуто недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене, Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області не виконано вимоги ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332, 355, 359 КАС України, суд -
Відмовити Головному управлінню Державної податкової служби у Львівській області у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №813/6517/13-а.
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі №813/6517/13-а за адміністративним позовом Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення податкового боргу - повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду