23 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2946/19 пров. № А/857/2218/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Юник А.А.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (головуючий суддя: Ковальчук В.Д., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ДревВуг» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
приватне підприємство «ДревВуг», 02.10.2019 звернулося з позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2019 року № 0007501407.
Обґрунтовує позов тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить податковому законодавству, є очевидно необґрунтованим та таким, що базується не на нормах чинного законодавства України, а на припущеннях, а тому прийнято безпідставно.
Вказує, що на підтвердження господарських операцій з фірмою «LINHEAVEN SALES LP» надав необхідні первинні документи, а саме щодо поставки ПП «ДревВуг» лісоматеріалів наведеній іноземній фірмі. Відповідно до укладеного контракту з цією іноземною фірмою товари експортувались від продавця до покупця за умовами поставки FCA - Ковель (Інкотермс 2000), а тому на його виконання продукція завантажувалась підприємством на транспортний засіб, наданий покупцем фірмою «LINHEAVEN SALES LP» (ТОВ «Лінхівен Сейлз»), згідно рахунку-фактури, фіто санітарного сертифікату та міжнародної автотранспортної накладної (CMR), у графі 23 якої перевізник ставив свій штамп (печатку) про отримання товару. Усі інші документи (письмові договори, довіреності тощо) оформлялися на перевізника не продавцем, а покупцем (ТОВ «Лінхівен Сейлз»), а тому претензії відповідача з даного приводу є безпідставними. Відтак, вважає, що висновок ГУ ДФС у Волинській області про те, що відповідно до митних декларацій, CMR ПП «ДревВуг» реалізувало товарно-матеріальні цінності невідомому нерезиденту за період з 01.01.2017 по 30.09.2018 на загальну суму 26089,92 євро, що еквівалентно 806264,73 грн, спростовується наданими відповідачу первинними документами. Крім того, відомості про те, що за даними податкового органу компанія «LINHEAVEN SALES LP» у системі відкритого реєстру компаній не відображена спростовуються офіційною інформацією, засвідченою державним нотаріусом у провінції Онтаріо, Канада - Девідом Яін Конн та нотаріусом провінції Альберта - Джонатаном Б. Денісом . А твердження відповідача про те, що наведений іноземний суб'єкт господарювання здійснює діяльність у Канаді як фіктивна компанія, про діяльність якої в Канаді нічого не відомо, є необгрунтованими припущеннями ГУ ДФС у Волинській області.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року позов задоволено. Стягнуто на користь Приватного підприємства «ДревВуг» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що в наданих до перевірки первинних документах, містяться неправдиві відомості щодо осіб, які отримували продукцію, адже у МД, CMR, рахунках-фактурах зазначено компанію «LINHEAVEN SALES LP», яка фактично не отримувала продукцію від ПП «ДревВуг», а тому відбулась поставка товару за період з 01.01.2017 по 30.09.2018 невідомому нерезиденту (невстановленим особам) відповідно до наданих документів на загальну суму 26089,92 євро, що еквівалентно 806264,73 грн, в т.ч. у 2017 році на 17495,92 євро (еквівалентно 537566,49 грн) та за 9 місяців 2018 року на 8594 євро (еквівалентно 268698,24 грн). Отримані грошові кошти від нерезидента компанії «LINHEAVEN SALES LP» в розмірі 806267,23 грн ПП «ДревВуг» отримало без виникнення необхідності відвантаження товару (формування кредиторської заборгованості), що свідчить про отримання активів, тобто отримання доходу товариством, який не пов'язаний із операційною діяльністю підприємства.
Позивач, 13.03.2020 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ПП «ДревВуг» є юридичною особою, яка зареєстрована 28.12.2015, основним видом економічної діяльності якого є: 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.09.2017
ГУ ДФС у Волинській області, з 27.05.2019 по 31.05.2019 на підставі направлень, виданих ГУ ДФС у Волинській області від 20.05.2019 № 1647, № 1646, відповідно до підпункту 78.1.12, 78.1 статті 78 ПК України, на підставі наказу ГУ ДФС у Волинській області від 20.05.2019 № 1756, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «ДревВуг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні результатів господарських операцій з фірмою «LINHEAVEN SALES LP» (260, 2323-32ns Ave NE Calgary, Alberta, T2E 6 Z3, Канада) за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 07.06.2019 № 11910/14-07/40200324.
Перевіркою встановлено порушення позивачем бухгалтерського (податкового) обліку: п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, ст. 9 (з урахуванням норм абзаців п'ятого і одинадцятого ст. 1, ст. 2, п. 2 ст. 3) Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1.2, п. 1.3 р. 1, п. 2.1, п. 2.4, п. 2.13, п. 2.15, пп. 2.16 р. 2, р. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, п. 5, п. 7, п. 8, п. 21 П(С)БО 15 «Дохід», Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 145128 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 145128 грн.
ПП «ДревВуг» не погодилося з висновком акта перевірки, та подало до ГУ ДФС у Волинській області заперечення від 21 червня 2019 року.
За результатами розгляду заперечення ГУ ДФС у Волинській області прийняло рішення №22140/10/03-20-14-07 від 04.07.2019, яким висновок акта перевірки залишено без змін.
На підставі акта перевірки від 07.06.2019 № 11910/14-07/40200324, ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2019 року № 0007501407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі на 181410,00 грн, в т.ч. за податковими зобов'язаннями в сумі 145128,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 36282,00 грн.
Позивач подав скаргу від 24 липня 2019 року на вказане податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 19.09.2019 № 2340/6/99-00-08-05-02 скаргу залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2019 року № 0007501407 - без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що надходження позивачу грошових коштів від фірми «LINHEAVEN SALES LP» в сумі 26090 євро, що еквівалентно 806267,23 грн, безпідставно кваліфіковано відповідачем як інші доходи, що призвели до отримання доходу підприємством, не пов'язаного з господарською діяльністю підприємства, а тому доводи контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток всього в сумі 145128 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 145128 грн, за господарськими операціями із фірмою-нерезидентом «LINHEAVEN SALES LP» є необґрунтованими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2. ст. 44 Податкового кодексу України).
Згідно пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України).
Проаналізувавши вищенаведені норми, на думку суду апеляційної інстанції, для висновку, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, має бути підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.
Тобто, предметом доказування у спірних правовідносинах, є реальність господарських операцій, що є підставою для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у первинних документах.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно матеріалів справи, 06.06.2017 між ПП «ДревВуг», як продавцем та фірмою «LINHEAVEN SALES LP» (Канада), як покупцем, укладено зовнішньоекономічний контракт № 8/2017 (а. с. 47-48).
Предметом цього договору є купівля-продаж заготовок для європіддонів, піддонів дерев'яних, сума, кількість, асортимент, технічні умови яких вказані у додатку до контракту, який є невід'ємною частиною даного договору.
Умови поставки продукції передбачені розділом 3 цього контракту, зокрема: п. 3.1. Поставка здійснюється автомобільним транспортом; п. 3.2. Умови поставки - ФСА - Ковель (Інкотермс 2000); п. 3.3. вантажоодержувачем є фірма «LINHEAVEN SALES LP» (Canada), або: 1) «LINHEAVEN SALES LP» 37047 S.Bonifacio (VR), Localita Villabella, 21 ITALIA; 2) «LINHEAVEN SALES LP» 03100 Frosinone ViaMolaD'Atri, 15, ITALIA; або 3) «LINHEAVEN SALES LP» via Del Monte Ovest 104, 56031 Bientina-Piza, ITALIA; 4) «LINHEAVEN SALES LP» Jankow Pierwszy 101 D, 62-814 Blizanow, Poland; 5) «LINHEAVEN SALES LP» Ravena, Italia; 6) «LINHEAVEN SALES LP» Trento, Italia; або інший одержувач, вказаний покупцем для фірми.
Платежі за товар, поставлений за цим контрактом здійснюються в євро шляхом перерахування на валютний рахунок продавця, вказаний у рахунку-фактурі; оплату за кожну партію здійснюється по факту відвантаження та митного оформлення товару, а також покупець може вносити передоплату (п. 4.1, 4.2 контракту № 8/2017 від 06.06.2017).
Зі сторони покупця - «LINHEAVEN SALES LP» (260, 2323-3ns Ave NE, Calgery Alberta, T2E 6Z3, Канада), контракт підписано директором Ilіаs Gеоrgіоu, а зі сторони продавця - директором ПП «ДревВуг» - ОСОБА_2 .
Додатком № 1 від 06.06.2017 до контракту № 8/2017 від 06.06.2017, визначено вартість та технічні характеристики товару (а. с. 48, зворот). Додатком № 1 від 29.12.2017 до контракту № 8/2017 від 06.06.2017, внесено зміни до пункту 10.3 контракту, а саме строк дії якого продовжено до 31.12.2018 (а. с. 49).
Суд апеляційної інстанції вказує, що на виконання умов контракту № 8/2017 від 06.06.2017, позивачем за період з 01.10.2017 по 31.12.2018 здійснювались поставки деревини, що підтверджується, зокрема:
1) рахунками-фактур № 1 від 12.07.2017, № 2 від 26.07.2017, № 3 від 15.08.2017, № 4 від 04.10.2017, № 5 від 18.10.2017, № 6 від 01.11.2017, № 1 від 10.01.2018, № 2 від 13.03.2018, № 3 14.03.2018 року (а. с. 52-60);
2) вантажними митними деклараціями (ВМД) № UA205040/2017/009839 від 14.07.2017, № UA205040/2017/011219 від 01.08.2017, № UA205040/2017/012499 від 19.08.2017, № UA205040/2017/016119 від 09.10.2017, № UA205040/2017/017040 від 20.10.2017, № UA205040/2017/018259 від 04.11.2017, № UA205040/2018/002022 від 26.01.2018, № UA205040/2018/007553 від 23.03.2018, № UA205040/2018/008527 від 03.04.2018 (а. с. 61-69);
3) міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 002762 від 14.07.2017, № 0050218 від 01.08.2017, № 098602 від 18.08.2017, № 114367 від 06.10.2017, № 490576 від 04.11.2017, № б/н від 26.01.2018, № б/н від 23.03.2018, № б/н від 03.04.2018 (а. с. 70-78).
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що отримання ПП «ДревВуг» коштів на валютний рахунок від нерезидента фірми «LINHEAVEN SALES LP» (260, 2323-32ns Ave NE Calgary, Alberta, T2E 6 Z3, Канада) в сумі 26090 євро, що еквівалентно 806267,23 грн, за поставку товарно-матеріальних цінностей згідно контракту № 8/2017 від 06.06.2017, контролюючим органом, в апеляційній скарзі, не заперечується.
Проаналізувавши вищенаведені документи, суд апеляційної інстанції зауважує, що у них зазначено продавця, покупця та безпосереднього отримувача продукції, а у міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) вказано дата та місце завантаження вантажу.
Також, одержувачем продукції вказано, зокрема: «LINHEAVEN SALES LP» Jankow Pierwszy 101 D, 62-814 Blizanow, Poland, «LINHEAVEN SALES LP» Trento, Italia, що у свою чергу, відповідає умовам п. 3.3 контракту №8/2017 від 06.06.2017.
Крім цього, наявна інформація про перевізників, реєстраційні номери транспортних засобів. При цьому, відсутність підпису уповноваженої особи перевізника на міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) за наявності штампу перевізника про отримання товару не позбавляє можливості ідентифікувати такого перевізника, а у вантажних митних деклараціях вказані реєстраційні номера транспортних засобів перевізників.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач надав податковому органу належні та достатні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з поставки нерезиденту фірмі «LINHEAVEN SALES LP» (260, 2323-32ns Ave NE Calgary, Alberta, T2E 6 Z3, Канада) лісоматеріалів на загальну сумі 26090 євро, що еквівалентно 806267,23 грн.
Щодо покликання відповідача в акті перевірки на розміщену на офіційному веб-порталі Міністерства фінансів США (FinCEN) 13.02.2018 негативну інформацію щодо ABLV Bank, засобами якого вчинялись фінансові операції на користь ПП «ДревВуг», то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними. Оскільки, позивач до ABLV Bank ніякого відношення не має, а як вже вище зазначалося, отримання ПП «ДревВуг» коштів на валютний рахунок від нерезидента фірми «LINHEAVEN SALES LP» (260, 2323-32ns Ave NE Calgary, Alberta, T2E 6 Z3, Канада) за поставку товарно-матеріальних цінностей, контролюючим органом заперечується. При цьому, інформація щодо позивача ПП «ДревВуг», так і щодо фірми-нерезидента «LINHEAVEN SALES LP», відсутня, як і посилання на операції з перерахування коштів від цього нерезидента позивачу. Отже, наведені в акті перевірки посилання контролюючого органу на розміщену на закордонних сайтах інформацію, як на таку, що є негативною щодо банку ABLV Bank, не може впливати на розглядувані спірні правовідносини.
Щодо посилання контролюючого органу в акті перевірки на надану ДФС України інформацію листом від 07.08.2018 № 24227/7/99-99-01-02-02-17 про фіктивність нерезидента «LINHEAVEN SALES LP», надану компетентним органом Канади, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно отриманої інформації від компетентних органів Канади, у ній немає даних про встановлення факту фіктивності фірми-нерезидента «LINHEAVEN SALES LP», а лише вказано, що компанія «LINHEAVEN» була зареєстрована як Командитне Товариство у канадській провінції Альбера 05.04.2016. Група товариства «LINHEAVEN» складається з двох компаній-нерезидентів: «СЕО Corona Ltd.» та «СYP Saturn Ltd», обидві зареєстровані на Маршалових Островах. Оскільки, група власників знаходиться поза межами Канади, компетентні органів Канади не в змозі здійснити заходи щодо пошуку та надати будь-яку додаткову інформацію, крім тієї, яка отримана з відкритих джерел в інтернеті. Якщо Вам буде необхідна ця інформація, потрібно направити запит на Маршалові Острови.
Тобто, висновки контролюючого органу про те, що іноземний контрагент позивача здійснює діяльність у Канаді як фіктивне підприємство ґрунтуються на власному трактуванні інформації отриманої від компетентних органів Канади. Водночас жодного документу про скасування реєстрації суб'єкта господарювання, припинення підприємницької діяльності компанії «LINHEAVEN SALES LP» відповідачем не подано.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що податковий орган будь-яких інших документів, які б могли свідчили про фіктивність «LINHEAVEN SALES LP», крім листа компетентного органу Канади щодо контрагента позивача, як до суду першої так і апеляційної інстанцій, не надано.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення підлягає скасуванню, оскільки взаємовідносини між позивачем та підприємством «LINHEAVEN SALES LP» мали реальний характер, позивачем до перевірки надано належні первинні документи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а тому є безпідставними доводи контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток на суму 145128 грн, за господарськими операціями із фірмою-нерезидентом «LINHEAVEN SALES LP».
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до розрахунку наданої правничої допомоги (юридичних послуг) від 31 жовтня 2019 року професійна правнича допомога адвоката Півень Г.В. згідно укладеного між сторонами договору від 25 вересня 2019 року складається з наступних юридичних послуг: вивчення судової практики в аналогічних справах - 1 год - 800 грн; збір доказів для підготовки адміністративного позову - 2 год - 1600 грн; підготовка адміністративного позову - 5 год - 4000 грн; підготовка відповіді на відзив - 2 год - 1600 грн.
До клопотання про покладення на відповідача витрат пов'язаних з розглядом справи додано, зокрема: договір про надання правничої допомоги від 25 вересня 2019 року; розрахунок наданої правничої допомоги (юридичних послуг) від 31 жовтня 2019 року; акт наданої правничої допомоги (юридичних послуг) від 31 жовтня 2019; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 449 від 18.06.2010; платіжне доручення № 602 від 30 вересня 2019 року на суму 8000,00 грн про оплату юридичних послуг (правничої допомоги) згідно договору від 25.09.2019.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що у зв'язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України, судом першої інстанції правомірно зменшено суму судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Оскільки, послуги адвоката, які надавалися позивачу у межах договору про надання правової допомоги, певним чином дублюють одна одну, зокрема: вивчення судової практики в аналогічних справах, підготовка адміністративного позову, фактично ці послуги пов'язані між собою та становлять підготовку позовної заяви.
Крім цього, відповідно до п.п. 2.1.1 договору про надання правничої допомоги від 25 вересня 2019 року клієнт зобов'язаний своєчасно забезпечувати адвоката необхідними для виконання договору документами та інформацією. Тобто, позивач відповідно до цього договору, зобов'язаний самостійно надавати адвокату необхідні документи як докази по цій справі. Також, відповідь позивача на відзив від 24 жовтня 2019 року, певним чином дублює правові обґрунтування зазначені в позовній заяві.
Таким чином, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу, в суді першої інстанції є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 4000 грн.
Апеляційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 140/2946/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням строку передбаченого п. 3 Прикінцевих положень КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 24.04.2020.