Справа № 640/10662/19 Суддя першої інстанції: Погрібніченко І.М.
23 квітня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Концерну «Військторгсервіс» до Головного управління ДПС в Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У червні 2019 року Концерн «Військторгсервіс» звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Сумській області (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Сумській області) від 20 лютого 2019 року № 0004135212 та № 0004125212.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що під час дії мораторію штрафні (фінансові) санкції не нараховуються згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Головне управління ДПС у Сумській області направило до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень провадження у справі про банкрутство Концерну «Військторгсервіс» було закрите, у зв'язку з чим посилання на Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є необґрунтованими.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Сумській області також просило здійснити заміну відповідача у справі з огляду на припинення виконання повноважень Головним управлінням ДФС у Сумській області.
Ухвалою суду від 21 квітня 2020 року було здійснено заміну Головного управління ДФС у Сумській області на Головне управління ДПС у Сумській області в порядку процесуального правонаступництва.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року - без змін, виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що Концерн «Військторгсервіс» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Сумській області як платник земельного податку. Протягом 2013-2018 року позивач сплачував земельний податок із порушенням установленого строку.
Головне управління ДПС у Сумській області провело камеральну перевірку податкової звітності Концерн «Військторгсервіс», за підсумками якої склало акт від 25 січня 2019 року № 000151/18-28-52-12/33689922.
На підставі вказаного акту відповідач у подальшому виніс податкові повідомлення-рішення від 20 лютого 2019 року:
- № 0004135212 про нарахування штрафу в розмірі 8000 грн 08 коп. за порушення строку сплати земельного податку в розмірі 40000 грн 40 коп.;
- № 0004125212 про нарахування штрафу в розмірі 193 грн 76 коп. за порушення строку сплати земельного податку в розмірі 1937 грн 60 коп.
Вказані рішення контролюючого органу були оскаржені до ДФС України, однак рішенням від 10 травня 2019 року № 21416/6/99-99-11-06-01-25 у задоволенні скарги було відмовлено.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 20 лютого 2019 року № 0004135212 та № 0004125212, Концерн «Військторгсервіс» звернувся до суду з адміністративним позов про визнання їх протиправними та скасування. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що у період з 21 березня 2017 року по 17 квітня 2018 року діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Концерну «Військторгсервіс», суд першої інстанції виходив з того, що штраф за несвоєчасну сплату суми самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за землю за 2012-2018 роки був застосований до позивача після винесення Господарським судом м. Києва ухвали від 17 квітня 2018 року у справі № 910/23971/16, якою затверджено мирову угоду від 06 березня 2018 року, укладену між кредиторами та боржником у справі та закрито провадження у справі про банкрутство № 910/23971/16.
Колегія суддів у цілому погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визнані у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 вказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
У свою чергу абз. 1 ч. 5 ст. 19 зазначеного Закону передбачає, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Поточні кредитори, згідно з абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Зазначені норми права у свої сукупності вказують на те, що у період дії мораторію боржнику не можуть бути нараховані штрафи, у тому числі за порушення строків сплати податкових зобов'язань. Натомість за порушення строків виконання зобов'язань, строк виконання яких настав після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, штрафні санкції нараховуються в загальному порядку.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 21 березня 2017 року у справі № 910/23971/16 за заявою ТОВ «Магазин ВВВТ» було відкрито провадження у справі про банкрутство Концерну «Військторгсервіс» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 21 березня 2017 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17 квітня 2018 року у справі № 910/23971/16 було затверджено мирову угоду від 06 березня 2018 року, укладену між кредиторами та боржником у справі та закрито провадження у справі про банкрутство.
Отже, мораторій на задоволення вимог кредиторів Концерну «Військторгсервіс» діяв у період з 21 березня 2017 року по 17 квітня 2018 року.
Протягом вказаного періоду до позивача не підлягали застосуванню штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язань, що виникли до 21 березня 2017 року. Натомість за порушення виконання зобов'язань, строк виконання яких настав після 21 березня 2017 року, штрафні санкції нараховуються на загальних підставах навіть у період дії мораторію. З 18 квітня 2018 року відновлено можливість нарахування штрафу за зобов'язаннями, строк виконання яких настав у тому числі до 21 березня 2017 року.
Предметом оскарження у справі за адміністративним позовом Концерну «Військторгсервіс» є податкові повідомлення-рішення від 20 лютого 2019 року № 0004135212 та № 0004125212, якими нарахований штраф за порушення строку сплати земельного податку, передбачений ст. 126 Податкового кодексу України.
У відповідності до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2019 року № 0004125212, штраф у розмірі 193 грн 76 коп. був застосований до позивача за затримку сплати самостійно задекларованих сум земельного податку, строк сплати яких наступив 31 січня та 03 березня 2018 року.
Отже, податковим повідомленням-рішенням від 20 лютого 2019 року № 0004125212 до Концерну «Військторгсервіс» був застосований штраф за порушення зобов'язання, строк виконання якого наступив після введення мораторію. Обмеження щодо нарахування штрафних санкцій у період дії мораторію, встановлені ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на такі зобов'язання не поширюються, що підтверджується також абз. 1 ч. 5 ст. 19 вказаного Закону.
Відтак колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2019 року № 0004125212 є правомірним, а вимоги Концерну «Військторгсервіс» щодо визнання його протиправним та скасування - не підлягають задоволенню.
Згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2019 року № 0004135212, штраф у розмірі 8000 грн 08 коп. був застосований до позивача за затримку сплати самостійно задекларованих сум земельного податку, строк сплати яких наступив у період з 03 березня 2013 року по 31 січня 2017 року.
Отже, податковим повідомленням-рішенням від 20 лютого 2019 року № 0004135212 до Концерну «Військторгсервіс» був застосований штраф за порушення зобов'язання, строк виконання яких наступив до введення мораторію.
Відтак, протягом дії мораторію, тобто у період з 21 березня 2017 року по 17 квітня 2018 року, Концерну «Військторгсервіс» не могли бути нараховані штрафні санкції за порушення строку сплати податкових зобов'язань.
Як раніше зазначалося, з 18 квітня 2018 року можливість нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов'язань, строк яких наступив до введення мораторію, була відновлена. Проте із періоду, за який нараховується штраф, підлягає виключенню проміжок часу, протягом якого був установлений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Нарахування Концерну «Військторгсервіс» штрафних санкцій за період з 21 березня 2017 року по 17 квітня 2018 року не відповідає вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» навіть у разі закриття провадження у справі про банкрутство на час винесення податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2019 року № 0004135212.
Дослідивши відповідний розрахунок, колегія суддів встановила, що до нього включені штрафні санкції за порушення строку сплати земельного податку в таких випадках:
- строк сплати настав та фактична сплата відбулася до введення мораторію;
- строк сплати наступив до введення мораторію, а фактична сплата відбулася після його введення;
- строк сплати наступив до введення мораторію, а фактична сплата відбулася після припинення дії мораторію.
Отже, в окремих випадках кількість днів прострочення сплати узгодженої суми податкових зобов'язань є меншою, ніж зазначена у розрахунку, що відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України впливає на розмір штрафу.
Водночас, колегія суддів враховує, що для цілей застосування п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України та визначення розміру штрафу (10 % чи 20 %) необхідно встановити строк затримки сплати грошового зобов'язання становить до 30 календарних днів чи понад 30 календарних днів.
Мораторій на задоволення вимог конкурсних кредиторів Концерну «Військторгсервіс» діяв у період з 21 березня 2017 року по 17 квітня 2018 року, тобто протягом 392 днів.
Згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2019 року № 0004135212 строки затримки сплати грошового зобов'язання, здебільшого становлять від 425 до 1132 днів.
Відтак навіть у разі зменшення строків затримки виконання грошового зобов'язання на 392 дні (на період дії мораторію), такий строк буде перевищувати 30 календарних днів.
Лише в одному випадку кількість днів затримки сплати земельного податку становила 394 дні: з 31 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року. Проте, з дня настання строку виконання зобов'язання (31 січня 2017 року) до введення мораторію (21 березня 2017 року) минуло понад 30 календарних днів.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що невірне визначення контролюючим органом кількості днів затримки сплати грошового зобов'язання із земельного податку - не призвело до нарахування штрафу в більшому розмірі, ніж передбачений п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2019 року № 0004135212.
Концерн «Військторгсервіс» в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що аналогічний спір був вирішений у справі № 160/1053/19.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у вказаній справі адміністративний позов Концерну «Військторгсервіс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено, а ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року - відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Колегія суддів враховує, що у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначена норма права встановлює обов'язок враховувати висновки щодо застосування норм права, які викладені саме в постановах Верховного Суду.
Натомість Верховним Судом у справі № 160/1053/19 було постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження. Така ухвала не містить висновків щодо застосування ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Підставою для відмови у відкритті касаційного провадження було те, що адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, для визначення справи незначної складності, а обґрунтовані посилання на існування обставин, за яких рішення апеляційного суду в малозначній справі може бути оскаржене в касаційному порядку, у касаційній скарзі відсутні.
Отже, в судових рішеннях у справі № 160/1053/19 відсутні висновки, які є обов'язковими для врахування під час розгляду і вирішення цієї справи.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову Концерну «Військторгсервіс».
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 13 листопада 2019 року та не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року - без змін - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді В.В. Файдюк
Є.В. Чаку