П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 522/15304/19
Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2020 року, (суддя Домусчі Л.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 14 січня 2020 року) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, поновлення строків,-
06 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контрою Одеської міської ради Якименка Руслана Костянтиновича по справі про адміністративне правопорушення №361/19 від 02 травня 2019 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-42 КУпАП, накладення адміністративного стягнення у розмірі 6 800, 00 гривень, а у разі примусового виконання постанови - подвійного розміру штрафу в сумі 13 600,00 гривень.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року здійснено заміну сторони відповідача - заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименка Руслана Костянтиновича у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименка Руслана Костянтиновича, про визнання незаконною та скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення, на належного відповідача - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із позовом до оскарження постанови. Визнано незаконною та скасовано постанову заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контрою Одеської міської ради Якименка Р.К. по справі про адміністративне правопорушення №361/19 від 02 травня 2019 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-42 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у розмірі 6 800, 00 грн.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням УДАБК Одеської міської ради подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
В доводах апеляційної скарги зазначено, що під час перевірки УДАБК Одеської міської ради було встановлено факт самочинного будівництва, а саме без дозвільних документів проведено роботи із реконструкції квартири із розподілом її на дві самостійні. Про проведення позапланової перевірки за даною адресою ОСОБА_1 було попереджено листом Управління за №01-18/193-и/в від 04.04.2019 року та листом Управління за №01-18/193-и/в від 10.04.2019 року. Однак на момент неодноразових виїздів на місце ОСОБА_1 не забезпечила безперешкодного доступу посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на вказаний об'єкт та запитувану документація для проведення перевірки не надала. Апелянт вважає, що ОСОБА_1 тим самим порушила положення п. 1 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 1 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553.
Апелянт вважає, що УДАБК Одеської міської ради діяло правомірно, складені акт, протокол, припис, та постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності винесені на підставі та за результатом всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, в тому числі, відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі наказу №01-13/1 ДАБК від 02.01.2019 року, службової записки про виявлення факту самочинного будівництва №01-18/193-и/в від 03.04.2019 року та направлення для проведення позапланового заходу №000684 від 04.04.2019 року здійснювався виїзд із метою проведення позапланової перевірки за адресою: АДРЕСА_1 (заг. пл.. 67,4 кв.м.) (а.с. 30-32).
19 квітня 2019 року посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради у присутності ОСОБА_2 було складено акт, згідно якого вказано, що замовники будівництва - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не допустили посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , для проведення позапланової перевірки.
Того ж дня, 19.04.2019 року, відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративне правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , вказано, що перевіркою встановлено, що 35/1000 часток квартири АДРЕСА_1 , заг . пл .. 115,9 кв.м., належали ОСОБА_3 , 200/1000 часток - ОСОБА_1 згідно договору дарування за №8-4769 від 18.12.2002 року, 450/1000 часток - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності за №056 від 24.01.2000 року. Станом на теперішній час встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконали будівельні роботи із реконструкції вищевказаної квартири шляхом її поділу на дві самостійні квартири: - квартира АДРЕСА_1, заг. пл. 67,4 кв. м ., перейшла у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - АДРЕСА_1, заг пл . 46,3 кв.м., перейшла у власність ОСОБА_3 .
У ході перевірки встановлено, що будівельні роботи із реконструкції квартири АДРЕСА_1 із розподілом на дві самостійна виконувалися на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, виготовленого ПП «Проект» №26-11/18 від 26.11.2018 року. Між тим, відсутня інформація стосовно реєстрації дозвільних документів на проведення будівельних робіт із реконструкції квартири із розподілом на дві самостійні квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
У протоколі вказано, що про проведення позапланової перевірки за даною адресою ОСОБА_1 було попереджено листом Управління за №01-18/193-и/в від 04.04.2019 року та листом Управління за №01-18/193-и/в від 10.04.2019 року.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 02.05.2019 року.
Також, 19.04.2019 року посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради відносно позивачки було винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, згідно якого ОСОБА_1 вимагали забезпечити безперешкодний доступ посадових осіб Управління до проведення перевірки на даному об'єкті в термін до 07 травня 2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 травня 2019 року заступником начальника Управління Якименком Р.К. на підставі вказаних актів, протоколу та припису від 19.04.2019 року було винесено постанову №361/19 по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-42 КУпАП, та накладено на неї стягнення у вигляді 6 800 грн. (а.с. 9-14).
Фактично, оскаржуваною постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за не допуск до об'єкта будівництва посадових осіб для здійснення позапланової перевірки, та не надання запитуваних документів, що є порушенням положення п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пп. 1 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (а.с. 46-47).
Не погоджуючись з даною постановою позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що на час виходу інспектора, жодних будівельних робіт за адресою позивача не проводилось, як зазначено самим відповідачем, квартира введена до експлуатації та право власності зареєстровано належним чином. Крім того, відповідачем не доведено факт самочинного будівництва на час нібито вчинення нею правопорушення. Фотокартки, надані відповідачем, зазначеного також не доводять. Право власності на 1/2 частину квартири, як зазначається самим відповідачем у постанові, було зареєстровано за ОСОБА_1 ще 05 грудня 2018 року. Технічний паспорт на вказану квартиру було виготовлено 26.11.2018 року (а.с. 81-83, 90-91), який не містить будь-яких позначок про самочинне будівництво. Тому зазначений об'єкт не може вважатися об'єктом будівництва, а позивач, відповідно, забудовником.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 188-42 КУпАП встановлено, що невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 188-42 КУпАП недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Склад даного адміністративного правопорушення є формальним, тобто склад, в якому відсутні ознака настання шкідливих матеріальних наслідків. Суб'єктами правопорушення є громадяни та посадові особи.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-42 КУпАП полягає у недопущенні посадових осіб центрального органу виконавчої влади до перевірки.
Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому КМУ.
На виконання зазначеної норми закону КМУ прийнято постанову за №553 від 23.05.2011 р., якою затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (надалі - Порядок №553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Абзацом 1 п. 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 за №553 (в редакції, чинній на момент складання оскаржуваної постанови та здійснення заходу перевірки) передбачено, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Отже, Порядком №553 передбачено умови, за яких суб'єкт містобудування, не допускаючи посадових осіб ДАБІ до перевірки, буде діяти правомірно. Такими умовами є порушення порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності оскаржуваної постанови про накладення штрафу №361/19 від 02 травня 2019 року
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом (п. 5 Порядку №553).
Відповідно до п. 6 Порядку №553 плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю (п. 7 Порядку №553).
При цьому вказаний пункт Порядку також визначає перелік підстав для проведення позапланової перевірки, який є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Зокрема, це:
- подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
- виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
- перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
- вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки;
- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;
- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Аналогічні приписи містяться і в ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Зміст наведених норм права свідчить про те, що позапланова перевірка може бути проведена виключно у разі наявності підстав, визначених у п. 7 Порядку №553, про що повинно бути зазначено у направленні для її проведення.
Повноваження посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені у п. 11 вказаного Порядку та кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI.
Посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю забороняється вимагати інформацію та документи, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю.
Права та обов'язки суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зазначені пунктах 13, 14 Порядку №553. Зокрема, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватись лише під час виконання відповідними суб'єктами підготовчих та будівельних робіт.
Тобто, за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об'єктів, які знаходяться в процесі будівництва, а виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв'язку з чим такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об'єкту.
Водночас, реєстрація права власності на об'єкт нерухомості виключає можливість віднесення такого об'єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об'єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.
Разом з тим, колегія суддів виходить з того, що на час виходу інспектора жодних будівельних робіт за адресою позивача не проводилось, що зазначено самим відповідачем, квартира введена до експлуатації та право власності зареєстровано належним чином.
Крім того, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відтак, відповідачем не доведено факт самочинного будівництва на час нібито вчинення позивачкою правопорушення. Фотокартки, надані відповідачем, зазначеного також не доводять.
Право власності на 1/2 частину квартири, як зазначається самим відповідачем у постанові, було зареєстровано за ОСОБА_1 ще 05 грудня 2018 року. Технічний паспорт на вказану квартиру був виготовлений 26.11.2018 року (а.с. 81-83, 90-91), який не містить будь-яких позначок про самочинне будівництво.
Тому зазначений об'єкт не може вважатися об'єктом будівництва, а позивач, відповідно, забудовником.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності у відповідача повноважень для проведення позапланового заходу, передбаченого ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку №553, а саме: державного архітектурно-будівельного контролю - позапланової перевірки відносно зареєстрованого у встановленому порядку об'єкту права власності відповідача.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові цього суду від 02.10.2018 року у справі №465/1461-16-а (ЄДРСР № 76884791).
Окрім того, колегія суддів, як і суд першої інстанції, звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів належного сповіщення позивачки ОСОБА_1 про час та місце проведення перевірки, отримання нею листів Управління від 10.04.2019 року та 19.04.2019 року та протоколу.
Також матеріали справі не містять доказів належного сповіщення позивача про час та місце розгляду Управлінням справи про адміністративне правопорушення відносно неї. Також відсутні належні докази щодо отримання нею оскаржуваної постанови.
Разом з тим, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 268 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Згідно вимог ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, імя та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, імя та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Таким чином, з аналізу наведених положень вбачається, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка, зокрема, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. В свою чергу, обов'язковою умовою для розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є наявність даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Водночас, п. 20 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995 року (далі - Порядок №244) передбачено, що посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду, з'ясовує чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності; чи сповіщено суб'єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи; чи витребувані необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання (за наявності) суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або інших осіб, що беруть участь у справі.
Крім того п. 21 Порядку №244 передбачено, що посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час розгляду справи зобов'язана з'ясувати, чи було вчинено правопорушення у сфері містобудівної діяльності, чи винний відповідний суб'єкт містобудування в його вчиненні, чи підлягає він притягненню до відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється перевірка, має право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та за його наслідками отримувати акт перевірки, припис та протокол, надавати письмові пояснення, зауваження або заперечення до акту перевірки, щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу, приймати участь у розгляді справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
У той же час, посадова особа ДАБК зобов'язана у разі встановлення під час перевірки порушень містобудівного законодавства скласти акт перевірки та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, який надати для підпису суб'єкту містобудування, стосовно якого проведено перевірку, а в разі відмови від його підписання - направити протокол рекомендованим листом з повідомленням, повідомити суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, про час і місце розгляду справи, а при розгляді справи - з'ясувати чи сповіщено суб'єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем зазначені вимоги виконані не були, а перевірка була проведена без залучення позивача та/або її уповноваженого представника.
Як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, акт позапланової перевірки №000918, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №426/18 від 25.07.2018 року та протокол про адміністративне правопорушення від 25.07.2018 року позивачем на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення отримані не були.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що у зв'язку із порушенням управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області права позивача бути присутнім при розгляді справи, постанова по справі про адміністративне правопорушення є такою, що прийнята без з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а відтак підлягає скасуванню.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 року (справа № 487/2854/17).
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі №760/2846/17.
Проте, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені у відзиві на позов та оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення, а також доказів факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 181-42 КпАП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень ст.. 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Частиною 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч. ч. 3 та 4 ст. 123 КАС України.
Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
Звертаючись до суду з цим позовом про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 19.04.2019 року, позивач зазначила, що дізналась про її існування лише 27 серпня 2019 року. Із даним позовом позивачка звернулась до суду лише 06.09.2019 року. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строків звернення до суду з даним позовом.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 286, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов