П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7166/19
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору:
- на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБЕДА-1»;
- на стороні відповідача - ОСОБА_2
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 10.09.2019 року №2856/5 «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань».
Даним наказом скасовані реєстраційні дії від 14.06.2019 року за №15521070003003401 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» та за №15521070004003401 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах», проведені державним реєстратором комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальковим Д. Г. щодо товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБЕДА 1».
Обґрунтування позовних вимог складається з двох ключових підстав.
Перша підстава - це недотримання Міністерством юстиції України процедури розгляду скарги, що призвело до порушення права позивача на захист, зокрема на надання відповідних пояснень з приводу оскаржуваних дій, рішення чи бездіяльності.
Друга підстава - це відповідність проведених державним реєстратором реєстраційних дій щодо виключення ОСОБА_2 з переліку засновників ТОВ «ПОБЕДА-1» та призначення замість нього нового керівника приписам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Аргументуючи правомірність проведення реєстраційних дій, позивач покликається на те, що підставою для їх проведення слугувало рішення загальних зборів учасників ТОВ «ПОБЕДА-1». Дане рішення було прийнято відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яка надає право загальним зборам учасників у разі невнесення учасником свого вкладу до статутного капіталу, виключити його зі складу учасників.
У процесі розгляду справи в суді першої інстанції, представник Міністерства юстиції України подав клопотання про закриття провадження у даній справі, з підстав того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В обґрунтування даного клопотання зазначено, що виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача зі спірним наказом Міністерства юстиції України, яким, зокрема, скасовано реєстраційні дії щодо виключення ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ «ПОБЕДА-1», згідно з рішенням загальних зборів №1-1/19 від 13.06.2019 року. Тому, на думку відповідача, предметом спору є правомірність виключення ОСОБА_2 зі складу учасників вказаного підприємства.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги є похідними при вирішенні судом правомірності скасування реєстраційних дій і можуть впливати на майнові (корпоративні) права та інтереси третіх осіб у справі, представник Міністерства юстиції України вважає, що даний спір не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.
Також звернув увагу суду на те, що між учасниками справи наявний корпоративний спір, що розглядається Господарським судом Одеської області (справа №916/108/20).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року клопотання представника Міністерства юстиції України - задоволено.
Суд закрив провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, оскільки спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції, погоджуючись з доводами представника Міністерства юстиції України та керуючись правовими висновками Великої Палати Верховного Суду з подібних правовідносин (справа №826/9341/17), зазначив, що даний спір має приватно-правовий характер, оскільки обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Також суд зазначив, що цей спір не може бути вирішено у межах розгляду адміністративної справи, оскільки потребує оцінки правомірності не лише спірного наказу на предмет дотримання процедури його прийняття, але й рішення загальних зборів товариства та реєстраційних дій, які були вчинені на його підставі, на предмет їх відповідності нормам матеріального права.
Окрім того, суд звернув увагу, що між учасниками справи триває корпоративний спір, що розглядається в порядку господарського судочинства в Господарському суді Одеської області (справа №916/108/20).
Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Єпіхіна Ю. О. звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій зазначила про порушення судом норм процесуального права, при прийнятті вказаної ухвали та просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник зазначає, що предметом оскарження у даній справі є наказ Міністерства юстиції України, яке наділено владними управлінськими функціями щодо забезпечення процедури адміністративного оскарження у сфері державної реєстрації юридичних осіб.
На підтвердження своїх доводів, апелянт посилається на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі господарської юрисдикції №910/8424/17, в яких зазначено, що справи про оскарження рішень Міністерства юстиції України, прийнятих за наслідками розгляду скарг на дії державних реєстраторів, підлягають розгляду за правилами адміністративної юрисдикції.
На думку апелянта, спір стосується виключно процедури розгляду Міністерством юстиції України скарги на дії державного реєстратора.
Також апелянт вважає неправильним посилання суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.05.2019 року у справі №826/9341/17, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду у вказаній справі не є подібними до тих, що є предметом розгляду у даній справі.
За ствердженням скаржника, у наведеній справі вирішувалось питання про порушення державним реєстратором право власності на нерухоме майно. Натомість, у справі, що є предметом даного розгляду відсутній спір про право.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 зазначає про необґрунтованість апеляції та про законність ухвали суду першої інстанції, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін.
Інші учасники справи не скористались правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Від представника скаржника надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.
Представник третьої особи - ОСОБА_2 . подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з бажанням особисто приймати участь у розгляді справи.
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про недоцільність відкладення розгляду даної справи, враховуючи те, що для вирішення спірного питання про юрисдикцію наведеного спору, в матеріалах справи є достатньо матеріалів, у тому числі і письмові пояснення учасників справи, де викладена їх думка з приводу законності та обґрунтованості заявленого клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі.
Розгляд справи у письмовому провадженні, суд апеляційної інстанції вирішив проводити з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 01.07.2019 року звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстраційні дії державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Валькова Д. Г., пов'язані з проведенням реєстраційних дій щодо ТОВ «Победа 1» від 14.06.2019 року:
- №15521070003003401 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах «зміна статутного капіталу, зміна складу або інформації про засновників»;
- №15521070004003401 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах «зміна керівника юридичної особи».
У скарзі ОСОБА_2 посилався на те, що вказані реєстраційні дії проведені з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Міністерством юстиції України, 10.09.2019, на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 08.08.2019, видано наказ №2856/5 «Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», яким скасовані реєстраційні дії від 14.06.2019 року №15521070003003401 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» та №15521070004003401 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах», проведені державним реєстратором комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальковим Д. Г. щодо товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБЕДА 1».
Підставою для прийняття рішення про скасування реєстраційних дій було прийняття державним реєстратором документів, які суперечать вимогам законодавства, а також подання документів для реєстрації особою, яка не має на це повноважень.
Головним доводом апеляції є те, що спір стосується виключно процедури розгляду Міністерством юстиції України скарги на дії державного реєстратора. У даній справі Міністерство юстиції України виступає як суб'єкт владних повноважень щодо позивача, а тому даний спір, на думку апелянта, є публічно-правовим та має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає такі доводи апелянта помилковими.
По-перше, Міністерство юстиції України, при прийнятті спірного наказу, не здійснювало владні управлінські функції щодо позивача.
По-друге, аналізуючи спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що їх вирішення відноситься до господарської юрисдикції, адже про це свідчить їх суть та суб'єктний склад сторін у справі.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з цим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватно - правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно - правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно - правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою позивача (який є співзасновком ТОВ «ПОБЕДА 1») зі спірним наказом Міністерства юстиції України, яким була задоволена скарга ОСОБА_2 та скасований запис про виключення його зі складу засновників ТОВ «ПОБЕДА 1» та з посади директора вказаного підприємства.
Незгода позивача з поновленням ОСОБА_2 у статусі учасника та керівника ТОВ «ПОБЕДА 1» виражається в тому, що останній не виконав приписи Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Отже, позовні вимоги у справі стосуються корпоративного спору.
Так, цей спір не може бути вирішено у межах розгляду адміністративної справи, оскільки потребує оцінки правомірності не лише спірного наказу Міністерства юстиції України на предмет дотримання процедури його прийняття, але й рішення загальних зборів товариства та реєстраційних дій, які були вчинені на його підставі, на предмет їх відповідності нормам матеріального права.
Понад те, між учасниками справи триває корпоративний спір, що розглядається в господарському суді Одеської області (справа №916/108/20).
Так, у січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Победа 1» про визнання недійсними рішень загальних зборів, оформленого протоколом №1/19 загальних зборів учасників ТОВ «Победа 1» від 13.06.2019 року та рішення, оформленого протоколом №1/8 від 15.08.2019 року.
Саме вказані рішення, які є предметом спору у господарському суді, були підставою для вчинення відповідних реєстраційних дій, які були скасовані спірним наказом Міністерства юстиції України.
За таких обставин, розгляд адміністративної справи окремо щодо лише наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано реєстраційні дії, може призвести до ситуації, коли реєстраційні записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не будуть співпадати з юридичними фактами, на підставі яких вони вчинені, а, отже, й не будуть відображати реальний правовий стан.
У зв'язку з цим, може виникнути конфлікт між судовими рішеннями, що може призвести до правової невизначеності та ускладнення захисту порушених прав.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні правовідносини є неподільними і правова оцінка наказу Міністерства юстиції України на предмет дотримання процедури не може превалювати над оцінкою матеріальних правовідносин сторін корпоративного спору.
За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що спірні правовідносини виникли між учасниками ТОВ «Победа 1» щодо їх повноважень в управлінні цією юридичною особою, а реєстраційні дії державного реєстратора та спірний наказ Міністерства юстиції України, яким скасовано такі дії у цих відносинах є похідними.
Отже, цей спір не пов'язаний із захистом прав ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Дана позиція суду апеляційної інстанції побудована на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладена у справі №815/3490/16, №826/9341/17 в адміністративному судочинстві (постанова від 28.11.2018 року та від 29.05.2019 року відповідно), а також постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №826/8547/16.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням
Згідно із ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 13)вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні правовідносини стосуються прав учасників справи, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності юридичної особи, а тому спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що, відповідно до ст. 316 КАС України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, враховуючи, що провадження у даній справі закрито з підстав того, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, сплачена ОСОБА_1 сума судового збору за подання позову та апеляційної скарги на загальну суму 4 023 грн. підлягає поверненню.
Оригінали платіжних доручень від 29.11.2019 року №ПН248 на суму 1921 грн. та від 12.03.2020 року №ПН2267 на суму 2102 грн., згідно яких сплачений судовий збір, знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с.4, т.2 а.с.164).
Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює позивачеві про його право звернутися до суду господарської юрисдикції.
Повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір на загальну суму 4 023 (чотири тисячі двадцять три) грн., що був сплачений за подання позову та апеляційної скарги, згідно платіжних доручень від 29.11.2019 року №ПН248 та від 12.03.2020 року №ПН2267.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 23.04.2020 року.