П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1669/19
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Скрипченка В.О., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Фермерського господарства Ткаченка Володимира Павловича на ухвалу судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту - 04.06.2019р.) по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства Ткаченка Володимира Павловича до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказу, -
В червні 2019 року представник Фермерського господарства «Ткаченко В.П.» - адвокат Гуров В.Г. звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ від 26.04.2019р. №3104/0/14-19-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою».
Ухвалою судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у відкритті провадження у даній справі за адміністративним позовом ФГ Ткаченка В.П. - відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник позивача-адвокат Гуров В.Г. 14.06.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права та просив скасувати ухвалу судді Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року та направити справу для продовження її розгляду по суті.
01.07.2019 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019р. відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи встановлений на всій території України «особливий» режим «карантину», приписи ч.6 ст.262, ст.263, п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, характер спірних правовідносин та приймаючи до уваги те, що в даному випадку розглядається апеляційна скарга на процесуальну ухвалу суду 1-ї інстанції, а також з метою запобігання поширенню як на території України, так і приміщеннях 5 ААС, респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої «коронавірусом SARS-CoV-2» та убезпечення як сторін по справі, так і працівників суду від вищевказаної особливо небезпечної інфекційної хвороби, колегія суддів розглянула дану справу в письмовому провадженні без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши оскаржувану ухвалу суду 1-ї інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Так, розглядаючи справу по суті та приймаючи спірну ухвалу від 04.06.2019р. про відмову у відкритті провадження у даній справі, суддя окружного суду виходив з того, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.
Як слідує зі змісту вимог п.4 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Так, як вбачається з матеріалів справи, змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, представник Фермерського господарства «Ткаченко В.П.» (фактично в інтересах спадкоємця померлого засновника ФГ Ткаченка В.П - ОСОБА_1.) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, в якому фактично просить окружний суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 26.04.2019р. №3104/0/14-19-СГ, яким припинено право цього фермерського господарства на постійне користування спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 45,6 га.
Як вбачається зі змісту положень ст.12 Закону України «Про фермерське господарство», земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції вважає, що спірні правовідносини фактично виникли між спадкоємцем засновника ФГ із органом Держгеокадастру з приводу скасування цим органом державної влади (місцевого самоврядування) права постійного користування спірною земельною ділянкою, яка надавалася у 1993 році ОСОБА_1 , який, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, приймаючи до уваги конкретні обставини справи та той факт, що фермерські господарства є юридичними особами, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що земельні спори фермерських господарств з іншими юридичними особами, зокрема, з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
Також, при прийнятті процесуального рішення по даному спору, судова колегія, окрім іншого, вважає за необхідне врахувати ще й наступне.
Як слідує зі змісту положень ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням п.п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України, «адміністративна справа» - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; «публічно-правовий спір» - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єктом же владних повноважень, згідно зі ст.4 КАС України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
У випадку, якщо суб'єкт (у т.ч. орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.
Отже, враховуючи вищезазначені норми процесуального закону, можна зробити висновок, що необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом саме публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг, при цьому ці управлінські функції чи адміністративні послуги суб'єкт здійснює саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Як визначено ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Як слідує зі змісту положень ч.ч.1,2 ст.2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Статтею 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (ч.2 ст.83 ЗКУ).
Також ще слід звернути увагу й на те, земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).
Так, як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення пл.45,6 га, яка ще у 1993 році була надана у постійне користування ФГ ОСОБА_1 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), фактично перебуває у державній власності та належить до земель запасу Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської ради.
Тобто, як вже зазначалося вище, у цій справі позивач фактично оскаржує протиправність наказу Держгеокадастру про припинення права постійного користування земельною ділянкою, чим порушуються його цивільні права, в т.ч. право на користування цією спірною земельною ділянкою, яка фактично знаходиться у державній власності.
Таким чином, даний позов фактично пред'явлений саме з метою захисту саме цивільного права та інтересу, що, в свою чергу, унеможливлює його вирішення в порядку адміністративного судочинства.
Отже, з викладеного слідує, що предметом розгляду є не стільки дії державного органу (місцевого самоврядування), як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо оформлення права подальшого постійного користування (оренди чи власності) на цю земельну ділянку, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин.
Одночасно необхідно звернути увагу на те, що аналогічні висновки щодо розгляду даної категорії спорів викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2018р. по справі №348/992/16-ц, від 04.04.2018р. по справі №539/1957/16а, від 22.08.2018р. по справі №606/2032/16-ц, від 30.05.2018р. по справі №150/928/14а, від 03.04.2019р. по справі №569/5402/16а, від 20.03.2019р. по справі №910/2987/18.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а відтак, у відповідності до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, цілком правомірно відмовив у відкритті провадження у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки є несуттєвими, ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувану ухвалу 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Фермерського господарства Ткаченка Володимира Павловича - залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 24.04.2020р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: В.О. Скрипченко
Т.М. Танасогло