Справа № 627/60/20
22.04.2020
22.04.2020 рокусмт. Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Каліберди В.А.,
з участю секретаря - Коломієць Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Краснокутського ВП Богодухівського ВП ГУ НП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП Краснокутським районним судом Харківської області 19.04.2019 року,
за ч.2 ст.130 КУпАП,
27.01.2020 року о 10 год. 49 хв. в с. Колонтаїв по вул. Береговій №17 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ - 21011, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.
Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2,5 ПДР України.
Правопорушник в судове засідання, призначене на 26.02.2020 року не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи лише за його особистої присутності, при цьому додавши довідку військової частини НОМЕР_2 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 17.02.2020 року перебуває на військовій службі в даній військовій частині, в зв'язку з чим розгляд справи був відкладений на 12.03.2020 року та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції.
12.03.2020 року під час судового розгляду справи правопорушником ОСОБА_1 було заявлено клопотання про виклик свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та працівника поліції, яким був складений вказаний адміністративний матеріал ОСОБА_4 , яке судом було задоволено, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 01.04.2020 року та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції.
01.04.2020 року до суду з'явився поліцейський Бондар В., а свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду не з'явилися.
Правопорушник в судове засідання також не з'явився, причину неявки суду не повідомив, в зв'язку з чим розгляд справи був відкладений на 22.04.2020 року.
16 квітня 2020 року до суду надійшла заява правопорушника ОСОБА_1 про відкладення розгляду адміністративного матеріалу з 22.04.2020 року на іншу дату та у вказаній заяві вже зазначена адреса правопорушника: АДРЕСА_1 , тобто адреса місця проживання ОСОБА_1 , яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.2 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання правопорушник не з'явився, однак, враховуючи стислий термін розгляду справи, а також те, що 27.04.2020 року спливає термін розгляду вказаного адміністративного матеріалу, встановлений ст. 38 КУпАП, а також той факт, що судом після надходження заяви ОСОБА_1 щодо відкладення розгляду справи, останньому була направлена телефонограма, якою ОСОБА_1 повідомлено про можливість його участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів та про можливість надання до суду письмових пояснень стосовно адміністративного матеріалу відносно нього будь - якими засобами зв'язку, однак правопорушник ОСОБА_1 вказаним правом щодо участі у розгляді справи у режимі відеоконференції не скористався та не надав суду своїх письмових пояснень.
Таку поведінку правопорушника ОСОБА_1 , а саме: подання постійних заяв про відкладення розгляду справи, суд розцінює як не бажання ОСОБА_1 брати участь в судовому засіданні та його намагання уникнути адміністративної відповідальності через закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Більш того, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП, а також враховуючи положення ст. 38 КУпАП, відповідно до якої справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади.
Враховуючи вищевикладене суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності правопорушника, який повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П. 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчиненого повторно.
Санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого та не містить альтернатив застосування адміністративного стягнення.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
У розумінні вимог ст. 266 КУпАП, п. 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
П. 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2) передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 248912 від 27 січня 2020 року, складено саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАп підтверджується наступними доказами, а саме:
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які були залучені в якості понятих під час складання адміністративного матеріали та підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного освідування на алкогольне сп'яніння та на прилад DRAGER;
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 від 27.01.2020 року, з яких вбачається, що 27.01.2020 року близько 11 години він перебував в АДРЕСА_2 та помітив, що по даній вулиці їхав автомобіль ВАЗ 2101, за кермом якого сидів громадян ОСОБА_1 . Також в поясненні зазначено, що даний громадянин вийшов з автомобіля та мав хитку ходу та різкий запах алкоголю з порожнини роту, тобто ОСОБА_1 керував своїм автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Вказані письмові пояснення свідків суд приймає як належний та допустимий доказ щодо підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, оскільки їх неявка не свідчить, що надані ними пояснення є необ'єктивними, оскільки вони ними підписані без будь - яких зауважень.
Також факт керування ОСОБА_1 27.01.2020 року транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння підтверджується й постановою Краснокутського районного суду Харківської області від 27.01.2020 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, з якої вбачається, що 27.01.2020 року о 10 год. 55 хв. поблизу будинку №17 по вул. Береговій в с. Колонтаїв, Краснокутського району, Харківської області гр. ОСОБА_1 був зупинений працівником поліції ОСОБА_6 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, який образив та почав чіплятися до поліцейського. На вимогу працівника поліції ОСОБА_6 припинити адміністративне правопорушення, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 не відреагував, при цьому висловлювався в грубій формі на адресу працівника поліції та погрожував йому фізичною розправою. Маючи намір продовжити керування транспортним засобом в стані алкогольного сп"яніння, ОСОБА_1 був зупинений начальником СРПП Страховецьким С.І., застосувавши до правопорушника кайданки та фізичну силу, відповідно до ЗУ «Про Національну поліцію». Дана постанова набрала законної сили та правопорушником сплачено штраф в добровільному порядку.
Окрім цього правопорушнику ОСОБА_1 було достовірно відомо щодо відповідальності за ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, оскільки постановою Краснокутського районного суду Харківської області від 19.04.2019 року ОСОБА_1 вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП саме за відмову від проходженняв установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння та накладено адміністративне стягнення в розмірі 10200 грн., яке сплачене правопорушником ОСОБА_1 , про що свідчить довідка армор.
Відповідно до 2, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції.
З врахуванням викладеного суд вважає, що поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 248912 від 27 січня 2020 року стосовно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Таким чином зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Згідно вимог ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що в діях ОСОБА_1 , є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аналізуючи наведені докази суд встановив, що фактичні обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, викладені у протоколі щодо ОСОБА_1 , при розгляді справи в суді знайшли підтвердження достатніми допустимими та належними доказами, натомість жодних доказів їх спростування правопорушник ОСОБА_1 не надав та матеріали справи таких не містять.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції фактів.
Відповідно до санкції ч.2 ст.130 КпАП України ОСОБА_1 призначається адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (20400 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Відповідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Як передбачено ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею)постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 420,40 грн., як це передбачено ст.4 ч.5 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене та керуючись ч.2 ст.130, ст.ст. 245, 247, 278, 280, 283, 284, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп., який зарахувати на слідуючи реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі скарги через Краснокутський районний суд.
Суддя В.А.Каліберда