Справа № 953/1232/20
н/п 2/953/1335/20
"22" квітня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Попрас В.О.,
при секретарі - Томіної І.В.,
розглянувши у підготовчому засіданнів м. Харкові апеляційну скаргу Борисенка Максима Олександровича, який діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент», на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 30.01.2020 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ії Володимирівни про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги та про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І.В., в якому просив визнати недійсними Договорів про відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договором іпотеки. Також просив визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора прав - приватного нотаріуса КМНО Антипової І.В про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження по справі № 953/1232/20.
14.02.2020 Борисенко М.О., який діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент», звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду від 30.01.2020 та постановити нову ухвалу про направлення справи на розгляд суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить розгляд даної справи, а саме до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 30.03.2020 апеляційна скарга Борисенко М.О., який діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент», повернута до Київського районного суду м. Харкова для виконання вимог п.15.11 Перехідний положень Цивільного процесуального кодексу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, враховуючи наступне.
Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (частина перша статті 30 ЦПК України). Вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідним від якого є такі вимоги (частина восьма цієї статті).
Вимоги про визнання протиправними дій з прийняття рішень державного реєстратора чи нотаріуса про державну реєстрацію речових прав і обтяжень на нерухоме майно та про скасування цих рішень має розглядати суд, до компетенції якого належить розгляд позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, щодо якого державний реєстратор чи нотаріус прийняли вказані рішення.
Вказане відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2019 у справі № 442/4490/18.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11.12.2007 р. №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Згідно з ч. 2 ст. 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст. 353 цього Кодексу.
Положеннями ч.1 ст. 353 ЦПК України встановлений вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Ухвала про відкриття провадження до вказаного переліку ухвал не входить.
З системного аналізу ст. 353 ЦПК України вбачається, що ухвали, не включені до переліку частини першої статті 353 ЦПК України, не можуть бути предметом апеляційного розгляду як самостійні процесуальні документи. Вказане відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 14.03.2019 у справі № 461/8318/17. У разі незгоди учасника справи з ухвалою суду, яка не може бути оскаржена окремо від рішення суду, заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду у справі, проте не викладаються у якості доводів окремої апеляційної скарги.
Відповідно до п.15.11Перехідний положень Цивільного процесуального кодексу подання апеляційних або касаційних скарг на ухвали суду першої або апеляційної інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крім випадків, коли до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали справи. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 352, 353 ЦПК України, п.15.11Перехідний положень ЦПК України, -
Повернути Борисенку Максиму Олександровичу, який діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент», апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 30.01.2020 про відкриття позовного провадження по справі № 953/1232/20.
Ухвала оскарженню не підлягає.