справа №619/365/20
провадження №2/619/479/20
08 квітня 2020 року
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі:
головуючого: судді Кононихіної Н. Ю.
при секретарі: Мєщан І. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі
цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням», де в третій особі є ОСОБА_3 ,
встановив:
До суду із позовом звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням», де в третій особі є ОСОБА_3 . Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири у АДРЕСА_1 - згідно договору купівлі-продажу від 16 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, за реєстром № 2662, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 89822026.
Квартира за вищевказаною адресою належить позивачу особисто на праві особистої приватної власності. Однак, позивач не мешкає, та не зареєстрована в належній їй квартирі, а зареєстрована та мешкає за іншою адресою. В належній їй квартирі, згідно довідки директора Комунального підприємства «Солоницівське житлово-експлуатаційне господарство» Солоницівської селищної ради Дергвчівського району Харківської області зареєстровані: син власника житла - ОСОБА_3 1987 року народження, колишня невістка - ОСОБА_2 1996 року народження, та онука - ОСОБА_4 2014 року народження. Родинні відносини між позивачем ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її сином - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджуються записом в паспорті позивача, як громадянки України (серії НОМЕР_1 виданий Солоницівським ВМ Дергачівського РВ УМВСУ у Харківській області 16.12.1998), сторінка 9 «Діти».
Відповідач у справі - ОСОБА_2 , є колишньою невісткою позивача - колишньою дружиною її сина ОСОБА_3 згідно рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22.10.2019 по справі 619/2797/19 про розірвання шлюбу, тобто вона є для позивача сторонньою особою, але при цьому вона має зареєстроване місце проживання у належному позивачу на праві особистої власності житловому приміщенні згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданої 23.01.2020 за № 115 Директором КП «СЖЕГ».
Однак, не дивлячись на свою реєстрацію у спірній квартирі - відповідач ОСОБА_2 з березня 2019 року не проживає на даній житловій площі, а фактично проживає за іншою адресою, що підтверджується актом, який складено 20.01.2020 депутатом Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області Супрунович М . Н .
Також у квартирі відсутні особисті речі відповідачки, вона не сплачує комунальні послуги, не отримує медичної допомоги, не отримує пошту у квартирі за вказаною адресою.
Основною причиною визнання відповідачки такою, що втратила право на проживання є та обставина, що через реєстрацію відповідачки позивач вимушена сплачувати за неї певні комунальні послуги, що робити позивачу досить важко у такий складний час. Крім того, в зв'язку з реєстрацією відповідачки у квартирі - у позивача почали виникати складнощі у оформленні будь-яких документів та довідок, що є для позивача вкрай необхідними.
Таким чином, відповідачка близько року не мешкає у квартирі, а тільки має адміністративно зареєстроване місце проживання у спірному житлі. Її відсутність близько року за місцем реєстрації, а також відсутність її особистих речей, може свідчити про те, що вона втратила право на житло у квартирі, яка належить на праві власності позивачу.
Тому позивач просила визнати відповідача ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , такою, що втратила право на користування вказаним житловим приміщенням.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, просила слухати справу у її відсутності, тому суд розглядає справу за відсутності позивача, на тих доказах, які надані до судового засідання.
В судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, просив слухати справу у його відсутності, тому суд розглядає справу за відсутності третьої особи, на тих доказах, які надані до судового засідання.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилась, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомила, не з'явилась без поважних причин, тому суд розглядає справу за відсутності відповідача, на тих доказах, які надані до судового засідання, у заочному порядку.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні докази у справі, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
В силу ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
При цьому згідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.71 Житлового кодексу УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ч.1 ст.72 Житлового кодексу УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно ч.1ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого дому, які проживають сумісно з ним в належному йому домі, користуються житловим приміщенням нарівні з власником дому,якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно ч.3 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника дому відносяться особи, які вказані у ч.2 ст. 64 ЖК України. Припинення сімейних відносин із власником дому не позбавляє їх права користуватися приміщенням,яке вони займають.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 02 березня 2016 року за № 207 «право на проживання в житлі, ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла ...».
Пунктом 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 02 березня 2016 року за № 207 передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири у АДРЕСА_1 - згідно договору купівлі-продажу від 16 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, за реєстром № 2662, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 89822026.
Квартира за вищевказаною адресою належить позивачу особисто на праві приватної власності. хоча позивач не мешкає, та не зареєстрована в належній їй квартирі, а зареєстрована та мешкає за іншою адресою.
Згідно довідки директора Комунального підприємства «Солоницівське житлово-експлуатаційне господарство» Солоницівської селищної ради Дергвчівського району Харківської області в спірній квартирі в якості членів сім'ї власника житла зареєстровані: син - ОСОБА_3 , 1987 року народження, колишня невістка - ОСОБА_2 , 1996 року народження, та онука - ОСОБА_4 , 2014 року народження.
Родинні відносини між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджуються записом в паспорті позивача, як громадянки України (серії НОМЕР_1 , виданий Солоницівським ВМ Дергачівського РВ УМВСУ у Харківській області 16.12.1998), сторінка 9 «Діти».
Відповідач у справі - ОСОБА_2 , є колишньою невісткою позивача - колишньою дружиною її сина ОСОБА_3 згідно рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22.10.2019 по справі 619/2797/19 про розірвання шлюбу, тобто вона є для позивача колишнім членом сім'ї, але при цьому вона має зареєстроване місце проживання у належному позивачу на праві особистої власності житловому приміщенні згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданої 23.01.2020 за № 115 Директором КП «СЖЕГ».
Реєстрація відповідача у спірному приміщенні є адміністративною, т.я. на даній житловій площі у спірній квартирі відповідач ОСОБА_2 з березня 2019 року не проживає, що підтверджується актом, який складено 20.01.2020 депутатом Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області Супрунович М.Н., реальна фактична адреса і місцеперебування відповідача - не відомі.
При цьому відповідач не сплачує рахунки за комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню житла та не приймає участі у спільному побуті, відповідач за даною адресою не отримує медичні послуги і пошту. Однак, з причини реєстрації відповідача у будинку ОСОБА_1 - власник домобудування не має можливості оформити субсидію.
Таким чином, відповідачка більше шести місяців не мешкає у квартирі, а тільки має адміністративно зареєстроване місце проживання у спірному житлі. Її відсутність близько року за місцем реєстрації, а також відсутність її особистих речей, може свідчити про те, що вона втратила право на житло у квартирі, яка належить на праві власності позивачу.
Таким чином, суд визнає відповідача ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 - такою, що втратила право на користування вказаним житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 10,12,13,76-78,259 ЦПК України, суд
ухвалив:
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , такою, що втратила право на користування вказаним житловим приміщенням.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н. Ю. Кононихіна