Справа № 611/277/20
Провадження № 1-кп/611/36/20
22 квітня 2020 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,
провівши в приміщенні Барвінківського районного суду судове засідання на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному 14 лютого 2020 до Єдиного реєстру досудових правопорушень за №12020220200000041, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новомиколаївка Барвінківського району Харківської, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, не одруженого, в силу ст.89 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,
В червні 2019 року, більш точну дату під час проведення досудового слідства встановити не виявилось можливим, обвинувачений ОСОБА_4 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки поряд зі ставком площею 4,5184 Га, що розташований на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області на відстані 700 м від с.Нова Дмитрівка Барвінківського району, діючи всупереч вимогам статей 112, 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також статей 60, 61 Земельного Кодексу України, в порушення ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», та у порушення ст.ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, а також вказаними статтями передбачений правовий порядок користування землями водного фонду, самовільно зайняв земельну ділянку в водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі, а саме на відстані 25 м. від дзеркала водойми, розмістив в прибережній захисній смузі на даній земельній ділянці металевий вагончик розмірами 4 х 2 метри для ведення особистого господарства за відсутності відповідного рішення про передачу вказаної земельної ділянки у власність або передання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї та до проведення державної реєстрації, чим порушив вимоги статей 60, 61 Земельного кодексу України щодо обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг навколо водойм.
Допитаний як обвинувачений, ОСОБА_4 свою винуватість в інкримінованому йому злочині визнав повністю і дав показання щодо обставин скоєного ним злочину так, як це викладено вище.
Роз'яснивши учасникам судового провадження зміст ч.3 ст.349 КПК України та вислухавши їх думку щодо можливості її застосування, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і їм роз'яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, вважає за можливе у відповідності зі ст. 349 ч. 3 КПК України обмежити дослідження доказів у провадженні допитом обвинуваченого ОСОБА_4 і дослідженням матеріалів провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та не досліджувати інші докази щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Таким чином, оскільки ОСОБА_4 самовільно зайняв земельну ділянку в охоронній зоні, то такі дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.2 ст.197-1 КК України.
Призначаючи вид і міру покарання, суд ураховує положення Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.197-1 2 КК України, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено: ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України не судимий, не працює, проживає з співмешканкою, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря - психіатра і лікаря - нарколога не перебуває, у вчиненому кається.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.197-1 КК України у виді обмеження волі, необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів, і яке буде відповідати принципу Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання.
Разом з тим, приймаючи до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та зазначені вище дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , ураховуючи висновок органу пробації, з якого убачається, що ризик повторного вчинення зазначеним обвинуваченим кримінального правопорушення є середнім, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, а тому відповідно до ст.75 КК України звільняє останнього від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків, передбачених до п.п. 1, 2 ч.1; п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Цивільний позов у провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати у провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 374 - 376 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, призначивши покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі .
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від призначеного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину й виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Барвінківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1