23.04.2020 року Провадження №2/425/272/20
Справа №425/454/20
м.Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді - Москаленко В.В.
за участю секретаря судового засідання- Окрошко О.О. ,
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
14.02.2020 позивачі звернулися до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому вказали, що вони є співвласниками житлового приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
У зазначеному житловому приміщенні зареєстрована за місцем проживання дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з січня 2013 року у спірній квартирі не проживає, її особистих речей у квартирі немає, комунальні послуги не сплачує і в загали квартирою вона не цікавиться. Добровільно з реєстрації за місцем проживання відповідач не знімається.
Просять визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .
Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 25.02.2020 прийнято цю позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання позивачі не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримують, проти ухвалення заочного рішення не заперечують (а.с. 4,5).
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, причин неявки не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов не надала. Відповідачу були надіслані виклики в судове засідання за адресою, відповідно відомостей Рубіжанської міської ради Луганської області, а саме: АДРЕСА_1 , які були повернуті до суду з позначками «за закінченням встановленого строку зберігання» ( а.с.26) та «адресат відсутній ( а.с.27).
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, відсутності заяви про розгляд справи без її участі, неповідомлення відповідачем про причини неявки до суду, відсутність відзиву на позов та згоду позивачів на ухвалення заочного рішення у справі, суд дійшов висновку розглянути цивільну справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення по даній справі в порядку ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступного.
Судом встановлено, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_2 ( свідоцтво про право власності на нерухоме майно- а.с.9; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно - а.с.10).
Відповідно до розпорядження міського голови №36 «Про перейменування вулиць м.Рубіжне » від 15.02.2016, проспект Кірова перейменовано в проспект Переможців.
Згідно довідки про склад сім,ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб від 06.11.2019 №40928, виданої Центром надання адміністративних послуг загального відділу Рубіжанської міської ради Луганської області, у квартирі АДРЕСА_2 з 09.01.2013 зареєстрована за місцем проживання, в якості дочки співвласника, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. -14).
З акту про встановлення фактичного місця проживання від 04.11.2019, виданого Центром надання адміністративних послуг загального відділу Рубіжанської міської ради Луганської області, вбачається, що у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 не проживає з січня 2013 року (а.с. 13).
Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 391 ЦК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі визначеному відповідно до угоди з власником.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач зареєстрована в спірній квартирі як член сім'ї співвласника квартири - позивача, відсутня у квартирі без поважної причини з січня 2013 року, тобто більше року, а тому є всі підстави для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Отже позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 11, 81,247, 280, 281 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області, або безпосередньо до Луганського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.В. Москаленко