Справа №409/2415/19
Пров.№2-о/409/7/20
07 квітня 2020 року смт Білокуракине
Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді: О.Ю.Максименко
за участю секретаря судових засідань: А.М.Малик
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Білокуракине цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, -
Заявниця звернулася до Білокуракинського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту перебування на утриманні.
Свої вимоги заявниця обґрунтовує тим, що вона є внутрішньо переміщеною особою та отримує пенсію за віком в Білокуракинському об'єднаного УПФУ Луганської області. ЇЇ чоловік - ОСОБА_2 також був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа в смт Білокуракине та отримував пенсію в Білокуракинському об'єднаному УПФУ Луганської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік заявниці - ОСОБА_2 помер. Після смерті чоловіка заявниця звернулася до Білокуракинського об'єднаного УПФУ Луганської області з заявою про призначення їй пенсії в разі втрати годувальника, проте їй було відмовлено з огляду на те, що вона зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа за однією адресою із чоловіком вже після його смерті та запропоновано звернутися до суду. У зв'язку з цим заявниця вимушена була звернутися до суду.
Представник заінтересованої особи - Білокуракинського об'єднаного УПФУ Луганської області надав до суду відзив на заяву, в якому зазначив, що вимоги заявниці про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 в межах обґрунтування заявницею своїх вимог не підлягають задоволенню, оскільки від встановлення такого факту не залежить виникнення у заявниці права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника. При цьому сам по собі факт отримання заявницею доходу у невеликому розмірі, на що вона посилається в обґрунтування своїх вимог, не можуть бути підставою для задоволення цих вимог. У зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні вимог заявниці.
Заявниця в судове засідання не з'явилася, в заяві просила суд розглянути справу без її участі.
Представник заінтересованої особи - Білокуракинського об'єднаного УПФУ Луганської області в судове засідання не з'явився, у відзиві на заяву просив розглянути справу без участі їх представника.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.12.1976 року Краснодонським міським РАГС був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Після укладання шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у віці 60 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Білокуракинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області (а.с.14).
Згідно копії паспорту серії НОМЕР_3 , виданого Суходільським МВ УМВС України в Луганській області 16.02.2000 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 03.03.2006 року (а.с.3-5).
Відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_4 , виданого Суходільським МВМ УМВС України в Луганській області 25.05.2002 року, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 03.03.2006 року (а.с. 6-7).
Згідно довідки від 10.02.2017 року № 0000110996, ОСОБА_2 був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9).
Відповідно до довідки від 19.11.2018 року № 0000651601, ОСОБА_1 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).
Згідно довідки, наданої Суходільською міською радою від 20.07.2018 року, ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 на день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).
Відповідно до довідки про доходи № НОМЕР_5 від 09.10.2019 року, наданої Білокуракинським об'єднаним УПФУ Луганської області, ОСОБА_1 за період з 01.09.2019 року по 30.09.2019 року отримала пенсію в розмірі 3015,27 грн (а.с.12).
Згідно інформації, наданої Білокуракинським об'єднаним УПФУ Луганської області, розмір пенсії померлого ОСОБА_2 станом на 31.07.2018 року складає 7702,90 грн (а.с. 47).
Відповідно інформації, наданої Білокуракинським об'єднаним УПФУ Луганської області, на ОСОБА_1 дані в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування за січень 2015 - грудень 2018 року відсутні (а.с. 48).
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 , остання з 30.04.2015 року працює вихователем в Суходільській спеціальній (корекціонній) школі-інтернату (а.с.52-60).
Згідно довідки, виданої установою "Суходольська спеціальна (корекційна) школа - інтернат" від 05.03.2020 року, ОСОБА_1 в 2018 році отримувала заробітну плату в середньому розмірі 7572,79 руб на місяць (що за офіційним курсом НБУ (1руб.- 0,3917 грн) на день подання позову складає 2966,26 грн (а.с. 64).
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 256 Цивільного процесуального кодексу Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058- IV) непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
У частині першій статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» наведено види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право вибору пенсійних виплат - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з частиною другою вказаної норми непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (частина третя статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії за віком і встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися до ІНФОРМАЦІЯ_2 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Аналіз норм статей 4, 5, 10, 26, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дає підстави для висновку про те, що чоловік (дружина) став непрацездатними, а саме, досягнув пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього закону, мають право на отримання пенсії (за їх вибором) за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, за умов, що вони були на повному утриманні померлого годувальника, та за умов наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Отже, заявниця ОСОБА_1 як така, що досягнула пенсійного віку відповідно до положень статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та отримала пенсію за віком, має право перейти на пенсію у зв'язку із втратою годувальника за умови знаходження на повному утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 станом на час смерті останнього.
Відповідно до пункту 2.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок), до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім іншого, надається документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку (пункт 2.11. Порядку).
Отже, Порядком передбачено встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні померлого годувальника, у разі неможливості надати документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою) на підтвердження перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року з наступними змінами «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. наступними змінами «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
За змістом частини другої, четвертої статті 3 СК України сімою складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, і сім'я створюється на підставі, зокрема шлюбу.
Довідка № 4 від 20.07.2018 року, видана за місцем проживання заявниці та її померлого чоловіка, тобто на непідконтрольній українській владі території та завірена печаткою організації, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України, містить в собі відомості про спільне проживання подружжя ОСОБА_4 за однією адресою: АДРЕСА_1 , та про знаходження заявниці на утриманні чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).
Приймаючи до уваги, що довідка з місця проживання № 4 від 20.07.2018 року та довідка з місця роботи заявниці №27 від 05.03.2020 року, видані установами, які знаходяться на тимчасово окупованій території України із відбитком печатки так званої «Луганської народної республіки», суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини», а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Розмір доходів заявниці (який є більш ніж вдвічі меншим за пенсію її чоловіка) та її померлого чоловіка свідчать про те, що саме пенсія чоловіка була основним та постійним засобом існування сім'ї, а відтак слугувала його дружині основоположним і систематичним джерелом грошової допомоги зі сторони чоловіка, який за життя взяв на себе обов'язок по її утриманню.
Аналіз вищенаведених норм законодавства в контексті зазначених обставин справи дає підстави дійти такого правового висновку, що законодавством про пенсійне забезпечення визначено, що непрацездатними членами сім'ї, які мають право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону. Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею та знаходження їх на утриманні померлого.
Отже, суд приходить до висновку, що факт знаходження заявниці на утриманні у померлого чоловіка доведений належними та достатніми доказами.
Будь-яких даних, які б спростовували факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року з наступними змінами «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 49, 77-81, 263-265, 268, 315, 354-355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебувала на утриманні свого чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент його смерті.
Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з складання повного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Суходільським МВ УМВС України в Луганській області 16.02.2000 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, код ЄДРПОУ: 41246789, місцезнаходження: вул. Історична, 81 смт Білокуракине Луганської області.
Суддя Білокуракинського
районного суду Луганської області О.Ю. Максименко