КОПІЯ< Текст >
Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
22.01.2010 р. № 2а- 173/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючий суддя: П'янова Я.В.
При секретарі: Басової Н.М.
За участю представників сторін:
Позивача: Очеретько Р.М.
Відповідача: Курило В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Приватного підприємства «Анрі» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, Приватне підприємство «Анрі» (далі - ПП «Анрі»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0000620700/0 від 10.12.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість у розмірі: декларація №9001612453 за квітень 2009р. на суму 60 902 грн., декларація №9001602411 за червень 2009р. на суму 258 510 грн., декларація №90001602404 за липень 2009р. на суму 25 167 грн., що разом становить суму 344 579 грн. та стягнути з Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова судовий збір у сумі 3,40 грн.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, в запереченнях на позов, вважає що оскаржуване рішення прийнято правомірно з дотриманням вимог чинних нормативних актів, а заявлені позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 14.05.2003р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію А01 №422436, має код ЄДРПОУ 32444554 та зареєстрований як платник на додану вартість (свідоцтво від 19.05.2004р. №100256345).
Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.97р. (далі - Закон про ПДВ), визначено поняття платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до п.1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Позивач, відповідно до розділів 4 та 5 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054, подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009р., а також заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на суму 60 902 грн. до декларації з ПДВ за квітень 2009р., заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на суму 312 732 грн. до декларації з ПДВ за червень 2009р., заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на суму 250 252 грн. до декларації з ПДВ за липень 2009р., заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на суму 29 530 грн. до декларації з ПДВ за серпень 2009р.
Таким чином, Позивачем відповідно Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, заявлено суму бюджетного відшкодування, що разом становить 653 423 грн., згідно декларацій з ПДВ за квітень 2009р., декларації з ПДВ за червень 2009р., до декларації з ПДВ за липень 2009р., до декларації з ПДВ за серпень 2009р.
В період з 17.11.2009р. по 30.11.2009р. відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності визначення суми залишку від'ємного значення податку на додану вартість по декларації з ПДВ за вересень 2009р., за висновками якої:
- завищено суми податкового кредиту в розмірі 783 850 грн., в тому числі в травні 2009р. в сумі 365 967 грн., в червні 2009р. в сумі 25 167 грн., в серпні 2009р. в сумі 389 123 грн., в вересні 2009р. в сумі 3 593 грн.
- зменшено рядок 26 декларації з податку на додану вартість за вересень 2009р. «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» на суму 779 506 грн.
- зменшено суму бюджетного відшкодування, яке задекларовано згідно уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість на загальну суму 344 579 грн. в т.ч.: по декларації №9001612453 за квітень 2009р. на суму 60 902 грн., по декларації №9001602411 за червень 2009р. на суму 258 510 грн., по декларації №90001602404 за липень 2009р. на суму 25 167 грн.
На підставі висновків вказаного акту відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0000620700/0 від 10.12.2009р., яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість у розмірі: декларація №9001612453 за квітень 2009р. на суму 60 902 грн., декларація №9001602411 за червень 2009р. на суму 258 510 грн., декларація №90001602404 за липень 2009р. на суму 25 167 грн., що разом становить суму 344 579 грн., посилаючись на порушення позивачем пп. 7.7.1, пп. 7.7.2. п.7.7., пп. 7.2.3., пп. 7.2.6, п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
Висновок відповідача про зменшення бюджетного відшкодування позивача ґрунтується на тому, що Приватне підприємство «Анрі», не надано доказів (пояснень та документального підтвердження) причин не відображення в податковому обліку податкових накладних стосовно несвоєчасності отримання податкових накладних, виданих у попередніх податкових періодах, в тому податковому періоді, коли були проведені операції, щодо податкових накладних виданих постачальниками, згідно додатку № 8 акту перевірки.
Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких ПП «Анрі» нарахувало податковий кредит з ПДВ, складені контрагентами в період з грудня 2008р. по березень 2009р.
Фактично податкові накладні були отримані позивачем в період березень - вересень 2009р., що підтверджується відповідними записами у реєстрі отриманих податкових накладних, журналі реєстрації вхідної кореспонденції ПП «Анрі», а також актами звіряння виписаних та отриманих податкових накладних.
За таких підстав, відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.
Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.
Таким чином, суд доходить висновку про додержання позивачем вимог пп. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Закон про ПДВ не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту після дати, з якої виникає право на податковий кредит.
Згідно з положеннями абзаців першого та другого пп. 7.2.6 ст. 7 Закону про ПДВ 7.2.6. податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
В акті перевірки відповідачем зазначено, що такої скарги від позивача не надходило.
Суд зазначає, що посилання відповідача на п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, у даному випадку є безпідставним, оскільки вказана норма закону розповсюджується лише на випадки відмови контрагента від надання податкових накладних. В даному випадку, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, мова не йшла про відмову постачальників від надання податкових накладних, а про подання їх із затримкою. Однак, оскільки Законом про ПДВ не встановлений строк для надання податкової накладної своєму контрагентові, факт передачі таких накладних у періодах, наступних за датою виникнення зобов'язання, не є правопорушенням.
Також слід зазначити, що підпунктом 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено право звернення покупця до податкового органу з заявою про порушення порядку виписки податкової накладної. Але цим Законом не передбачено обов'язку звернення платника податків з такою заявою. Таким чином, якщо підприємство не скористалося зазначеною нормою цього Закону, то отримана із запізненням податкова накладна включається до складу податкової декларації з ПДВ в тому звітному періоді, у якому вона була отримана.
Варто зауважити, що сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Правомірність включення податкових накладних, які були виписані на приватне підприємство та отримані ним у період березні 2009р., травні 2009р., червні 2009р., липні 2009р., серпні 2009р. та вересні 2009р. до декларацій з ПДВ за квітень 2009р., червень 2009р., липень 2009р. підтверджується роз'ясненням Державної податкової адміністрації України, лист від 10.08.2006р., № 8799/6/16-1515-10 "Щодо відображення в податковій декларації податкових накладних, які були отримані покупцем із запізненням", відповідно до якого, порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм пп. 7.4.1 Закону про ПДВ), включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні, але з дотриманням встановленого терміну позовної давності.
Законом про ПДВ забороняється включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, згідно вимог п.п. 7.4.5. ст.7 Закону про ПДВ.
Згідно з пп. 4.4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Отже, виходячи з наведених положень Закону, суд дійшов висновку, що позивач при включенні до податкового кредиту за березень 2009р., травень 2009р., червень 2009р., липень 2009р., серпень 2009р. та вересень 2009р. до декларацій з ПДВ за квітень 2009р., червень 2009р., липень 2009р. суми ПДВ по податкових накладних, виписаних на приватне підприємство «Анрі» у той період, коли вони були отримані позивачем, діяв відповідно до вимог Закону про ПДВ та роз'яснень з цього питання, наданих ДПАУ.
Крім того, слід зазначити, що правова позиція Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, взагалі робить неможливим одержання Приватним підприємством «Анрі» бюджетного відшкодування з ПДВ, правильність та повнота сплати якого відповідачем не заперечуються.
Також відповідачем в наданих запереченнях зазначено, що ПП «Анрі» включило до податкового кредиту травня 2009р. та серпня 2009р. податкових накладних з однаковим номером податкової накладної від однієї дати, зокрема:
- ЗАТ «Енергоремонт» податкова накладна від 29.04.2009р. №397 на суму ПДВ 292 включена до податкового кредиту травня 2009р.;
- Підприємство «Оміс» ВГО «Фонд соціально-трудової реалібітації інвалідів» податкова накладна від 13.05.2009р. №1582 на суму ПДВ 458,96 грн. включено до податкового кредиту травня 2009р.
Щодо тверджень відповідача про включення позивачем до податкового кредиту травня 2009р. та серпня 2009р. податкових накладних з однаковим номером податкової накладної від однієї дати, суд зазначає таке.
По-перше, позивачем самостійно, до складання та підписання акту перевірки, було виявлено помилки та надано уточнюючий розрахунок.
Так, відповідно до п.4.4. Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за N 250/2054, передбачено право платника податку, який самостійно виявив помилки у податковій декларації, виправити їх, шляхом подачі уточнюючого розрахунку. Крім того, згідно з п.5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податку перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-III та п.7.7 Закону України №168/97-ВР за платником податку закріплено право уточнювати показники податкової декларації протягом 1095 днів, а також згідно з п.4.4 Порядку заповнення і надання декларації по податку на додану вартість затвердженого на наказом ДПАУ від 30.05.97 р.№166, надає право самостійно відкоригувати податковий кредит.
По-друге, як вбачається з матеріалів справи, зазначені податкові накладні не приймають участі в бюджетному відшкодуванні за період, що перевірявся, так як податкові накладні включено до складу податкового кредиту за травень 2009р., позивачем заявлялося бюджетне відшкодування по декларації за вересень 2009р. та відповідно податкове повідомлення-рішення № 0000620700/0 від 10.12.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування стосується декларації №9001612453 за квітень 2009р., декларації №9001602411 за червень 2009р., декларації №90001602404 за липень 2009р., а не декларації з ПДВ за травень 2009р. та декларації ПДВ за серпень 2009р.
Посилання органу податкової служби на виявлені порушення позивачем щодо формування податкового кредиту, а саме надання платіжних доручень із відміткою банку про оплату, по яким неможливо встановити чи відбулася фактична сплата податку на додану вартість по податковим накладним, згідно з додатком 4.1 до акту перевірки суд вважає за необхідне зауважити на таке.
Наданими до матеріалів справи доказами підтверджено, що дані, зазначені відповідачем в дод.4.1 до акту перевірки не відповідають дійсності та при складанні цього додатку допущено неточності та описки, що і призвело до неправильного відображення даних в акті перевірки.
Так, податковим органом в дод. 4.1 до акту перевірки, зазначено реквізити платіжних доручень з невірно вказаною датою, номером платіжного доручення чи взагалі сплачені суми контрагентам, що відображені в додатку, відрізняються від сум платіжних доручень. До матеріалів справи позивачем надана таблиця з правильним визначенням сплачених сум податку на додану вартість, виписаних податкових накладних та реквізити платіжних доручень. На підтвердження даних, зазначених у таблиці позивачем надані відповідні документи, з копіями платіжних доручень, які містять банківські відмітки про виконання операцій.
Аналіз даних таблиці та доданих до неї документів дає підстави для висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту отримані від постачальників податкові накладні та фактичну сплату податку на додану вартість по вказаним податковим накладним.
За таких обставин, зазначені в акті перевірки від 30.11.2009р. обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку на додану вартість, враховуючи, що останній виконав усі вимоги передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, має всі передбачені законом умови, щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зокрема Приватне підприємство «Анрі» є платником на додану вартість, про що свідчить свідоцтво №100256345 від 19.05.2004р. про реєстрацію платника податку на додану вартість, та відповідає вимогам законодавства щодо наявності права бюджетного відшкодування, зокрема не відноситися до осіб, вказаних у п.п.7.7.11 п.7.7. статті 7 Закону про ПДВ, згідно з яким не має право на отримання бюджетного відшкодування тільки, особа:
- зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, менше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування;
- не провадила діяльність останні 12 календарних місяців;
- платник єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачає сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим законом, або звільнення від такої сплати.
До позивача ні одна з цих підстав не відноситься.
Таким чином, позивачем правила оподаткування дотримані, вимоги закону про ПДВ, в тому числі пп. 7.7.1, пп. 7.7.2. п.7.7., пп. 7.2.3., пп. 7.2.6, п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 виконані, позивач повністю підтвердив своє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Враховуючи, що обов'язок доведення наявності фактів порушення податкового законодавства покладений на органи державної податкової служби, суд вважає що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а отже його висновки про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування необґрунтовані.
При зазначених обставинах вимоги, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,
Адміністративний позов Приватного підприємства «Анрі» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0000620700/0 від 10.12.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість у розмірі: Декларація №9001612453 за квітень 2009р. на суму 60 902 грн., Декларація №9001602411 за червень 2009р. на суму 258 510 грн., Декларація №90001602404 за липень 2009р. на суму 25 167 грн., що разом становить суму 344 579 грн.
Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Анрі» (61045, м. Харків, вул. Клочківська, 99-А, код 32444554) 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) судового збору.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 25.01.2010р.
Суддя підпис< Текст > П'янова Я.В.
Постанова не набрала чинності. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.< Текст >
З оригіналом згідно< Текст >
Суддя Я.В. П*янова< Текст >
Секретар О.В. Нікітіна< Текст >