Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
24 листопада 2009 р. Справа № 2-а- 38854/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,
за участю: представника позивача -Варич Б.В., представників відповідача -Поярко І.В., Межирицького А.О., Котової Н.Г..
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю «Елав»(в подальшому - ТОВ «Елав») до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (в подальшому -ДПІ у Московському районі м. Харкова) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -
ТОВ «Елав»звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Московському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2009 р. № 0000081800/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 76650,35 грн., у тому числі: основний платіж -51100,23 грн., штрафні санкції -25550,12 грн., обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте у зв'язку із встановленням ДПІ у Московському районі м. Харкова порушення позивачем при здійсненні господарської діяльності та вчиненні правових відносин з ФО-П ОСОБА_1 (ін. код НОМЕР_1) ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР, що зафіксовано актом перевірки від 27 квітня 2009 р. № 2162/18/33204346. Позивач в обґрунтування своєї позиції зазначає, що порушення ТОВ «Елав»були отримані податкові накладні від ФО-П ОСОБА_1, який на час укладання та виконання договорів постачання був зареєстрований платником ПДВ та мав відповідне свідоцтво платника ПДВ. Податкові накладні виписані ФО-П ОСОБА_1 відповідали вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Наказу ДПА України № 165 від 30 травня 1997 р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037.
Окрім того, позивачем було зазначено, що висновки, викладені відповідачем в акті перевірки стосовно нікчемності укладених між ТОВ «Елав»та ФО-П ОСОБА_1 правочинів не відповідають вимогам закону, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.
У судовому засіданні представники відповідача проти адміністративного позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі, додатково пояснивши суду наступне.
Податкове повідомлення-рішення від 08 травня 2009 р. № 0000081800/0 прийняте правомірно та в обґрунтування своїх заперечень на позов представники відповідача послалися на положення п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які на думку ДПІ у Московському районі м. Харкова порушив позивач, в результаті чого платником податків занижено податок на додану вартість за вересень-грудень 2007 р., січень, лютий, квітень -вересень 2008 р. на загальну суму 51100,23 грн.. Вказують на те, що при співставленні податкового кредиту позивача, в розрізі контрагентів, перевіркою встановлено правові відносини з ФО-П ОСОБА_1 В ході проведення перевірки ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 р. по 30 вересня 2008 р. виявлено відсутність необхідних умов для здійснення основного виду діяльності, визначених договорами з контрагентами на поставку товарів та надання послуг який повинен здійснюватись протягом перевіряємого періоду, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні машини, механізми та обладнання для виконання укладених угод. ФО-П ОСОБА_1 в перевіряємому періоді не використовував найм робочої сили, складських приміщень не орендував, транспортних засобів у власності не мав. До того ж у вищевказаному акті перевірки зазначено, що угоди, укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду -ФО-П ОСОБА_1 з покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. З огляду на викладене, зроблено висновок, що укладені угоди, які виконувались протягом перевіряємого періоду з ФО-П ОСОБА_1 з покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків для позивача, а тому в розумінні ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Підстав для визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач та його представники у судовому засіданні не вбачають, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
27 квітня 2009 р. ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Елав»щодо взаємовідносин ТОВ «Елав»з ФО-П ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2007 р. по 30 вересня 2008 р. та складено акт перевірки № 2162/18/33204346. За результатами розгляду зазначеного акту перевірки 08 травня 2008 р. начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000081800/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 76650,35 грн., з яких за основним платежем 51100,23 грн. та штрафних санкцій у сумі 25550,12 грн.
За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Елав»п. п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме платником завищено податковий кредит за вересень-грудень 2007 р., січень, лютий, квітень -вересень 2008 р. на загальну суму 51100,23 грн.
Відповідач, з посиланням на пункт 1 ст. 203, п.1 ст. 228 ЦК України зазначає, що правочин, укладений між ТОВ «Елав»та ФО-П ОСОБА_1 суперечить, зокрема, моральним засадам суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок. Відображення даного правочину в податковому обліку ТОВ «Елав»призвело до зменшення податкових зобов'язань, завищення ПДВ, заявленого до відшкодування та не сплати до Державного бюджету податку на додану вартість в особливо великих розмірах. З огляду на викладене, відповідач з вказівкою на ст. 215 ЦК України вважає, що вказаний правочин є нікчемним.
З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з такого.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Елав»мало взаємовідносини з ФО-П ОСОБА_1, а саме: були укладені договори поставки товарно-матеріальних цінностей (електро товарів) на загальну суму 306601,4 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 51100,59 грн.. Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається укладеним в письмовій формі навіть за наявності обміну листами. ФО-П ОСОБА_1 було відвантажено товар на адресу ТОВ «Елав», про свідчать первинні документи, а саме: видаткові накладні № РН-00280 від 01 жовтня 2007 р. на суму 12989,35 грн. в т.ч. ПДВ 2164,89 грн., № РН-00322 від 01 листопада 2007 р. на суму 17555,23 грн. в т.ч. ПДВ 2925,87 грн., № РН-00381 від 29 листопада 2007 р. на суму 60000,00 грн. в т.ч. ПДВ 10000,00 грн., № РН-00390 від 04 грудня 2007 р. на суму 13819,26 грн. в т.ч. ПДВ 2303,21 грн., № РН-0000008 від 08 січня 2008 р. на суму 20230,85 грн. в т.ч. ПДВ 3371,81 грн., №0000031 від 04 лютого 2008 р. на суму 30784,43 грн. в т.ч. ПДВ 5130,74 грн., № РН-00000146 від 02 квітня 2008 р. на суму 19662,32 грн. в т.ч. ПДВ 3277,05 грн., № Р-00000192 від 06 травня 2008 р. на суму 7445,72 грн. в т.ч. ПДВ 1240,95 грн., № Р-00000239 від 02 червня 2008 р. на суму 18308,56 в т.ч. ПДВ 3051,43 грн., № Р-00000297 від 02 липня 2008 р. на суму 10672,13 грн. в т.ч. ПДВ 1778,69 грн., № 00000381 від 04 серпня 2008 р. на суму 12346,33 грн. в т.ч. ПДВ 2057,72 грн., № Р-00000419 від 29 серпня 2008 р. на суму 10100,00 грн. в т.ч. ПДВ 1683,33 грн., № Р-00000429 від 01 вересня 2008 р. на суму 12105,00 грн. в т.ч. ПДВ 2017,50 грн.; податкові накладні № 371 від 04 вересня 2007 р. на суму 60582,25 грн. в т.ч. ПДВ 10097,04 грн., № 422 від 01 жовтня 2007 р. на суму 12989,35 грн. в т.ч. 2164,89 грн., № 488 від 01 листопада 2007 р. на суму 17555,23 грн. в т.ч. ПДВ 2925,87 грн., № 561 від 29 листопада 2007 р. на суму 60000 грн. в т.ч. 10000 грн., № 586 від 04 грудня 2007 р. на 13819,26 грн. в т.ч. ПДВ 2303,21 грн., № 3 від 08 січня 2008 р. на суму 20230,85 грн. в т.ч. ПДВ 3371,81 грн., № 47 від 04 лютого 2008 р. на суму 30784,43 грн. в т.ч. ПДВ 5130,74 грн., № 191 від 02 квітня 2008 р. на суму 19662,32 грн. в т.ч. ПДВ 3277,05 грн., № 276 від 06 травня 2008 р. на суму 7445,72 грн. в т.ч. ПДВ 1240,95 грн., № 359 від 02 червня 2008 р. на суму 18308,56 грн. в т.ч. ПДВ 3051,43 грн., № 454 від 02 липня 2008 р. на суму 10672,13 грн. в т.ч. ПДВ 1778,69 грн., № 579 від 04 серпня 2008 р. на суму 12346,33 грн. в т.ч. ПДВ 2057,72 грн., № 664 від 10100 грн. в т.ч. ПДВ 1683,33 грн., № 662 від 01 вересня 2008 р. на суму 12105 грн. в т.ч. ПДВ 2017,50 грн..
Оплата проводилась у безготівкової формі, що підтверджується наступними платіжним дорученням: № 1484 від 05 жовтня 2007 р. на суму 20582,25 грн., № 1490 від 08 жовтня 2007 р. на суму 20000 грн., № 1499 від 09 жовтня 2007 р. на суму 20000 грн., № 1648 від 02 листопада 2007 р. на суму 12989,35 грн., № 1823 від 30 листопада 2007 р. на суму 20000 грн., № 1856 від 06 грудня 2007 р. на суму 20000 грн., № 1877 від 11 грудня 2007 р. на суму 17555,23 грн., № 1843 від 04 грудня 2007 р. на суму 20000 грн., № 1987 від 26 грудня 2007 р. на суму 13819,26 грн., № 167 від 04 лютого 2008 р. на суму 20230,85 грн., № 311 від 04 березня 2008 р. на суму 15000 грн., № 318 від 06 березня 2008 р. на суму 15784,43 грн., № 640 від 06 травня 2008 р. на суму 19662,32 грн., № 833 від 06 червня 2008 р. на суму 7445,72 грн., № 980 від 02 липня 2008 р. на суму 18308,56 грн., № 1133 від 04 серпня 2008 р. на суму 10672,13 грн., № 1282 від 02 вересня 2008 р. на суму 12346,33 грн., № 1403 від 01 жовтня 2008 р. на суму 22205 грн.
З пояснень представника позивача вбачається, що на підставі зазначених угод від ФО-П ОСОБА_1, який як і позивач є платником податку на додану вартість, було прийнято та оплачена товарно-матеріальних цінності (електротоварів), котрі були призначена саме для виконання статутної діяльності позивача. Внаслідок чого, ТОВ «Елав»було отримано податкові накладні від ФО-П ОСОБА_1, оформлені належним чином.
ТОВ «Елав»включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну поставленого товару (надання послуг) в розмірі 51100,23 грн..
Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову сум (ст. 712 ЦК України).
Підставою для визнання недійсним правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Щодо висновку ДПІ у Московському районі м. Харкова про порушення позивачем ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідач, з посиланням на вказані норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочинів, останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, а тому такі правочини згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.
З огляду на фактичні обставини справи, суд не може погодитись з такою правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди вважає її помилковою.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ «Елав»та ФО-П ОСОБА_1 при вчиненні спірних правочинів та на час розгляду справи у суді зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що виконанні роботи по договорам поставки були призначенні для виконання статутної діяльності товариства.
Судом з'ясовано, що отримані ТОВ «Елав»від ФО-П ОСОБА_1 податкові накладні на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість оформлені належним чином у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.
ТОВ «Елав»та ФО-П ОСОБА_1 належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.
ТОВ «Елав»в повному обсязі перераховано податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за електротовари ФО-П ОСОБА_1
В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ФО-П ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, отже, будь-які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, щодо ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину -відсутні.
Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність вищезазначених договорів актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Висновки відповідача зазначені в акті перевірки від 27 квітня 2009 року № 2162/18/33204346 стосовно нікчемності укладених спірних правочинів, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарський діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Судом встановлено, що придбаний у контрагента товар був призначений для використання і був використаний у господарський діяльності товариства.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає, що за результатами отримання товарно-матеріальних цінностей від ФО-П ОСОБА_1, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму у розмірі 51100,23 грн.
У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що ТОВ «Елав»скористалося наданим йому законом правом та відобразило у податкових деклараціях з податку на додану вартість податковий кредит.
Враховуючи викладене, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ТОВ «Елав»п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно висновку експертного дослідження економіста Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № 5324 від 07 липня 2009 р., висновки акту документальної перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 28/17-206/2880207995/5 від 16 січня 2009 р. за період з 01 жовтня 2007 р. по 30 вересня 2008 р. щодо відсутності об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з контрагентами у ФО-П ОСОБА_1 з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності та податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2007 р. по 30 вересня 2008 р. -документально не підтверджуються. Зазначені в деклараціях з податку на додану вартість ФО-П ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2007 р. по 30 вересня 2008 р. податкові зобов'язання та податковий кредит відповідають податковим накладним та даним бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення -рішення належним чином не довів.
Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від № 0000081800/0 08 травня 2009 р є протиправним, а позовні вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 67 Конституції України, ст. ст. 1, 7, 10 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст. ст. 203, 204, 215 ЦК України, ст. ст. 8-14, 71, 72, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Елав»до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення -задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0000081800/0 від 08 травня 2009.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Постанову у повному обсязі виготовлено 30 листопада 2009 р.
Суддя О.В. Присяжнюк