36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
про відмову в задоволенні скарги
23.04.2020 Справа № 917/476/19
м. Полтава
Суддя Пушко І.І., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гадячсир” № 1103 від 11.03.2020 (вх. № 15 від 11.03.2020) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича по виконавчому провадженню № 61406456 під час примусового виконання рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2019 в справі № 917/476/19 -
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинівський комплекс", юридична адреса: с. Гиряві Ісківці, Лохвицький район, Полтавська область, 37223; адреса для листування: вул. Аеродромна, 1/1, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гадячсир”, вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Гадячсир-Україна”, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 21, м. Гадяч, Полтавська область, 37300
про стягнення 935 297,42 грн.
Представники:
Від заявника: відсутні.
Від стягувача: відсутні.
Від третьої особи: відсутні.
Від приватного виконавця: відсутні.
ВСТАНОВИВ: 11.03.2020 до господарського суду Полтавської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» (том 2, а.с. 77-83) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича по виконавчому провадженню № 61406456 під час примусового виконання рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2019 року в справі № 917/476/19, в якій боржник просить суд:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича (виконавчий округ місто Київ) щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 61406456 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинівський комплекс" про примусове виконання наказу господарського суду Полтавської області від 19.07.2019 в справі № 917/476/19 про стягнення грошових коштів з ТОВ «Гадячсир» та вчинення примусових виконавчих дій в межах вказаного виконавчого провадження;
2) визнати неправомірними та зобов'язати приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича (виконавчий округ місто Київ) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61406456 від 27.02.2020, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 27.02.2020, постанову про стягнення з боржника витрат на вчинення виконавчих дій від 27.02.2020, постанову про арешт коштів боржника від 27.02.2020, постанову про розшук майна боржника від 27.02.2020, постанову про арешт майна боржника від 27.02.2020, винесених в межах виконавчого провадження № 61406456.
Згідно з п. 5 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Частиною 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, Законом України "Про виконавче провадження" чітко встановлено юрисдикцію судів щодо розгляду скарг на дії приватного виконавця в частині постанов виконавця про стягнення основної винагороди та витрат виконавчого провадження. Розгляд таких скарг віднесено до підвідомчості відповідного адміністративного суду.
Також судом враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 06.06.2018р. у справі № 921/16/14-г/15, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 03.10.2018 у справі № 813/4440/16, щодо підвідомчості адміністративному суду вимог про оскарження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо витрат виконавчого провадження, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вона видана.
Таким чином, скарга в частині вимог про скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 27.02.2020 та постанови про стягнення з боржника витрат на вчинення виконавчих дій від 27.02.2020 ВП № 61406456, не підлягає розгляду господарським судом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
При цьому суд роз'яснює боржнику, що розгляд цих вимог віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
В обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що у приватного виконавця Телявського А.М., який здійснює свою професійну діяльність на території міста Києва, були відсутні підстави щодо відкриття виконавчого провадження № 61406456 та вчинення ним будь-яких виконавчих дій відносно боржника, який знаходиться на території Полтавської області.
Ухвалою від 12.03.2020 (том 2, а.с. 126-127) господарський суд Полтавської області призначив розгляд скарги на 26.03.2020 о 9-30 год. та повідомив учасників справи та приватного виконавця про дату, час та місце проведення судового засідання, визначивши, що їх явка не є обов'язковою.
Від ТОВ “Млинівський комплекс” надійшов відзив на скаргу (вх. № 3298 від 23.03.2020 року), в якому стягувач категорично не погоджується з твердженнями боржника, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, та просить суд розглядати скаргу за відсутності представника стягувача.
В судове засідання 26.03.2020 учасники справи та приватний виконавець не з'явились. Враховуючи клопотання скаржника і приватного виконавця про відкладення розгляду скарги та запровадження Урядом України карантинних заходів, спрямованих на запобігання коронавірусної інфекції, ухвалою від 26.03.2020 суд відклав розгляд скарги на 23.04.2020 о 9-30 год. (том 2, а.с. 150-151).
Приватний виконавець Телявський А.М. направив суду клопотання про приєднання до матеріалів справи копії матеріалів виконавчого провадження № 61406456 (вх. № 3485 від 26.03.2020, том 2, а.с. 153-250, том 4, а.с. 1-90), клопотання про приєднання доказів наявності майна боржника у виконавчому окрузі м. Києва (вх. № 4162 від 10.04.2020, том 4, а.с. 96-97), клопотання про закриття провадження в частині вимог скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди та витрат виконавчого провадження (вх. № 4160 від 10.04.2020, том 4, а.с. 109-110) та пояснення по суті скарги (вх. № 4161 від 10.04.2020, том 4, а.с. 111-116), в яких виконавець категорично не погоджуються з твердженнями боржника, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.
В судове засідання 23.04.2020 учасники справи та приватний виконавець не з'явились. Від приватного виконавця надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги (вх. № 3884 від 07.04.2020, том 2, а.с. 94), від заявника надійшла заява про розгляд скарги без участі представника заявника (вх. № 4582 від 23.04.2020, том 4, а.с. 133).
Згідно ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Під час розгляду скарги по суті суд приймає до уваги наступне.
Господарським судом Полтавської області у справі № 917/476/19 було прийнято рішення від 20.06.2019 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинівський комплекс» 935 297,42 грн. основного боргу за договором поставки № 270-В від 01.11.2017 та 14029,46 грн. витрат по сплаті судового збору (том 1, а.с. 99-106) та 19.07.2019 видано наказ (том 1, а.с. 112).
Добровільно рішення суду боржником не виконано.
27.02.2020 стягувач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 19.07.2019 № 917/476/19 (том 2, а.с. 155-156).
27.02.2020 приватним виконавцем Телявським А.М. в межах виконавчого провадження № 61406456 винесено:
- постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61406456 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області у справі № 917/476/19 про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинівський комплекс» 935 297,42 грн. основного боргу за договором поставки № 270-В від 01.11.2017 року та 14029,46 грн. витрат по сплаті судового збору (том 2, а.с. 178-179);
- постанову про стягнення з боржника основної винагородив сумі 94 932,68 грн. (том 2, а.с. 183-184);
- постанову про арешт коштів боржника (том 2, а.с. 186-187);
- постанову про арешт майна боржника (том 2, а.с. 189);
- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (том 2, а.с. 191-192);
- постанову про розшук майна боржника (том 2, а.с. 194-196).
Про зверненні із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач зазначив відомі йому рахунки боржника, відкриті у банківських установах - АТ «Укрексімбанк» (м. Київ) та АТ «УкрСиббанк» (м. Київ).
В матеріалах виконавчого провадження наявна відповідь з АТ «Креді Агріколь Банк» (м. Київ) про наявність відкритих рахунків боржника та залишок коштів на одному з рахунків в сумі 135,00 грн., зарахованих на належний боржнику рахунок 05.09.2019 (том 4, а.с. 100-101).
Скаржник не надав доказів не належності йому вказаних рахунків.
Боржник не погодився з діями приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та вчинення інших виконавчих дій та звернувся до суду зі скаргою у цій справі.
Як зазначає скаржник, про відкриття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. виконавчого провадження № 61406456 він дізнався 04.03.2020 з пошуку в автоматизованій системі виконавчих проваджень в мережі Інтернет. В цей же день, 04.03.2020, представник ТОВ "Гадячсир" звернувся з заявою до приватного виконавця про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 61406456 (т. 2, а.с. 214).
Скаржник у скарзі посилається на те, що він знаходиться у м. Гадяч, виконавче провадження відкрито не за місцезнаходження боржника, у боржника відсутнє майно на території міста Києва, а на банківських рахунках відсутні кошти, тому на думку скаржника у приватного виконавця не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій.
Проте, з такими висновками скаржника суд не може погодитися з наступних мотивів.
Згідно з частиною 1 статті 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження". Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України "Про виконавче провадження", яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон) визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. Пунктом 2 частини 2 цієї статті Закону у повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України "Про виконавче провадження" і Закон визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною 3 статті 25 Закону право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії - без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (частина 6 статті 25 Закону та абзац 2 частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження").
Зі змісту наведеної норми частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Судом встановлено, що боржник оскаржує дії приватного виконавця з виконання наказу суду у цій справі про стягнення грошових коштів, що належать відповідачу та підлягають до сплати позивачу.
Підставою оскарження боржником дій приватного виконавця Телявського А.М. з виконання наказу суду від 19.07.2019 є, на думку боржника, порушення виконавцем вимог щодо територіальної компетенції з відкриття ним виконавчого провадження з виконання вказаного судового рішення та вчинення ним у межах цього виконавчого провадження виконавчих дій.
Судом встановлено, що приватний виконавець Телявський А.М. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва. Це підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного реєстру приватних виконавців України (том 4, а.с. 132).
Частиною 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, як того вимагає скаржник, у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".
Суд звертає увагу на те. що наявність у боржника відкритих і активних банківських рахунків передбачає можливість зарахування грошових коштів, які могли б бути спрямовані на виконання боржником судового рішення у даній справі в будь-який час.
Як було встановлено судом, на момент винесення оскаржуваної постанови, боржник мав рахунки в банківських установах (АТ «Укрексімбанк», АТ «УкрСиббанк», АТ «Креді Агріколь Банк»), місцезнаходженням яких є м. Київ, що не заперечується скаржником.
Суд вважає, що сама по собі наявність рахунку боржника в банківській установі, місцезнаходженням якої є м. Київ, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 19.07.2019 в справі № 917/476/19 приватним виконавцем, який має право здійснювати виконавчі дії у виконавчому окрузі м. Києва. Той факт, що грошові кошти можуть бути як зараховані, так і списані з рахунку боржника в будь-який момент, виключає можливість підтвердження факту знаходження таких коштів на рахунку на момент відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, як свідчить виписка по рахунку боржника АТ «Креді Агріколь Банк» за період 19.07.2019 по 27.02.2020 (том 4, а.с. 100-101), місцезнаходженням якого є м. Київ, боржник мав чотири рахунки у вказаній банківській установі, при цьому на одному з рахунків знаходились грошові кошти в сумі 135,00 грн.
З огляду на викладене, заперечення боржника судом відхиляється.
В частині 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
У ч. 7 ст. 26 Закону вказано, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
За ч. 1 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
У зв'язку із викладеним та враховуючи, що рахунки боржника, відкриті в банківських установах, які знаходяться на території міста Києва, а подальші дії приватного виконавця у межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, суд зазначає, що дії приватного виконавця Телявського А.М., який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження ВП № 61406456 шляхом винесення постанови від 27.02.2020 не суперечать наведеним нормам законодавства, а тому суд відхиляє протилежні доводи скаржника.
Згідно зі ст. 236 ГПК України, яка регулює питання законності і обґрунтованості судового рішення, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
Зокрема, відповідну правову позицію щодо віднесення місця виконання виконавчого документу до відповідного виконавчого округу приватного виконавця, виходячи з місця знаходження установи банку, у якій є поточні рахунки боржника, висловив також Верховний Суд при розгляді справ № 905/3542/15 у постанові від 10.09.2018 року, № 910/13508/15 від 01.08.2019 року, № 922/1293/15 від 19.08.2019 року. При цьому, Верховний Суд не констатував необхідності дослідження факту наявності чи відсутності коштів боржника на вказаних рахунках.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" №. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на наведене, вбачається що наявність рахунків боржника відкритих у банківських установах міста Києва є підставою для прийняття виконавчих документів до виконання відповідно до ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”.
З огляду на викладене, оскаржувані дії приватного виконавця були вчинені у відповідності до діючого законодавства, тому відсутні підстави для визнання їх неправомірними, також відсутні підстави для задоволення скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 231 (п. 1 ч. 1), 234, 343 ГПК України, суд, -
1. В частині вимог про скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 27.02.2020 та постанови про стягнення з боржника витрат на вчинення виконавчих дій від 27.02.2020 ВП № 61406456 - закрити провадження за скаргою.
2. В іншій частині вимог відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Гадячсир” у задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича по виконавчому провадженню № 61406456 під час примусового виконання рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2019 в справі № 917/476/19.
3. Ухвалу надіслати учасникам справи та приватному виконавцю Телявському А.М. (вул. Поправки Юрія, 6, оф. 26, м. Київ, 02094) в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ст.ст.235,255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.І. Пушко