ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
31.10.06 Справа № 6/88.
Начальнику Луганської дирекції
залізничних перевезень
Донецької залізниці
За матеріалами господарських справ, розглянутих у 1 півріччі 2006 року.
Узагальнення практики розгляду справ за позовами залізниці про стягнення штрафів у порядку ст. 119 Статуту залізниць України.
Для використання в роботі надсилаємо Вам результати проведеного узагальнення.
Згідно з планом роботи суду на І півріччя поточного року передбачений аналіз та узагальнення практики розгляду справ, порушених за заявами позивачів.
За вказаний період господарським судом Луганської області розглянуто 87 справ за позовами залізниці а також 9 справ, за якими залізниця виступала відповідачем.
Із загальної кількості позовів заявлених залізницею, 23 справи щодо застосування положень ст. 119 Статуту залізниць України.
Статтею 119 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут) визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження. Під «користуванням вагонами»необхідно розуміти - використання відповідного рухомого складу суб'єктом підприємницької діяльності, у тому числі власником залізничної під'їзної колії, що безпосередньо приймає вагони від залізниці для подальших операцій, а потім повертає їх залізниці. Також у п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами вказано, що за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях не загального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Більш того, відповідно абз.2 ст. 119 Статуту плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі їх під розвантаження або перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача. Плата за користування порожніми вагонами, що прямують під навантаження на адресу вантажовласника Статутом залізниць України не передбачена.
Згідно проведеного аналізу справ за позовами залізниці було заявлено до стягнення 5 772 319 грн. 22 коп. заборгованості, штрафних санкцій 1 779 554 грн. 04 коп., присуджено до стягнення 1 037 079 грн. 26 коп., штрафних санкцій 803 458 грн. 32 коп., .
Із загальної кількості справ судом було:
- задоволено повністю -36 справи;
- задоволено частково -9 справ;
- відмовлено -30 справ;
- припинено провадження -по 9 справах;
-залишено без розгляду -3 справи п.5 ст.81 ГПК України
У аналізуємому періоді були розглянуті справи за позовами залізниць до підприємств м. Луганська та Луганської області з вимогою стягнення з відповідача плати за користування вагонами, передбаченої ст. 119 Статуту.
При цьому, необхідно навести декілька прикладів відносно результатів розгляду зазначеної категорії справ, за якими позовні вимоги залізниці, щодо застосування ст. 119 Статуту господарським судом Луганської області були задоволені.
Так, 05.10.2005 року Державне підприємство «Донецька залізниця»в особі Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці, м. Луганськ звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області, про стягнення 1642 грн. 02 коп. плати за користування вагонами. За вказаною заявою було порушено провадження по справі № 3/538.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що: у квітні-травні 2005р. на адресу відповідача прибули вагони з вантажем, які, як зазначає позивач, у зв'язку з неприйняттям даних вагонів на під'їзну колію ВАТ “Алчевський металургійний комбінат»на підході до станції призначення були затримані на станції Кипуча через відсутність технічного забезпечення накопичування вагонів на станції призначення.
Про затримку вагонів позивач повідомив відповідача відповідними наказами, також на адресу останнього були направлені рахунки на оплату на загальну суму 1642 грн. 02 коп., які відповідачем не оплачені.
Відповідно до ст.ст. 71,76 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором; експлуатація під'їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна виконуватися на підставі Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії та станції примикання; договір на експлуатацію залізничної під'їзної колії та договір про подачу та забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії із станцією примикання.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на недодержання залізницею умов договору від 01.08.2000 № 4/55-026/062-ОУ-2039, укладеного між сторонами у справі, яким встановлені відповідні інтервали подачі потягів на під'їзний путь, неналежне складання актів затримки вагонів, не повідомлення відповідача про затримку вагонів а також, не пред'явлення відомостей плати за користуванням вагонами для їх підпису.
Матеріалами справи було встановлено, що вагони на під'їзну колію власника під'їзної колії (відповідача у справі) останнім не прийняті.
В даному випадку, затримка вагонів сталася на підходах до станції призначення, тому, згідно з вимогами Правил (п.9) залізницею були видані накази.
Пункт 10 Правил передбачає, що облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють ( в даному випадку станцією Кипуча) на підставі акта про затримку вагонів, що складається залізницею, такі акти складені залізницею відповідно до Правил. Усі дані, вказані у цих актах, передані, залізницею у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення. Згідно представлених пояснень по справі станції Комунарськ по залишеним потягам, накази про затримку потягів передані представникам ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" з вказівкою часу передачі та прізвищем того, хто прийняв наказ. У актах про затримку вагонів представник вантажоодержувача не розписується, оскільки вони складаються до прибуття на станцію призначення.
Відповідно до п.11 Правил причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів. У відповідних актах про затримку вагонів, наданих позивачем до матеріалів справи, вказана причина, по якій відповідні вагони затримані - по причині не прийняття їх вантажоотримувачем.
Позивачем згідно з Правилами були оформлені відповідні відомості плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46, які не містять підпису вантажовласника (в даному випадку, відповідача, як власника відповідної залізничної під'їзної колії), який оспорює факти їх пред'явлення йому для підпису. Але у матеріалах справи містяться акти загальної форми про те, що вантажовласник відмовився від підпису відомостей. Складання вказаних актів загальної форми відповідає п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.02 №334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.02 за №567/6855.
З огляду на викладене та матеріали справи № 3/538, позов було задоволено повністю.
Аналогічна ситуація мала місце по справах № 3/621, № 3/45, № 6/88 та іншим.
В той же час, слід визначити, що господарським судом Луганської області по справам щодо застосування ст. 119 Статут залізниць, також приймались рішення про відмову у задоволенні позовних вимог цієї категорії справ.
Основною причиною відмови у задоволені позовів є недоведеність позовних вимог та підстав, на які позивач посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог.
Так, наприклад 06.03.06 Донецька залізниця в особі Луганської дирекції залізничних перевезень, м. Луганськ звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля», м. Краснодон Луганської області , за участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову -Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», м. Донецьк, про стягнення 40647 грн. 96 коп. плати за користування вагонами за вересень 2005 року.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що, у вересні 2005 року на станцію Краснодон на адресу відповідача у справі -ВАТ «Краснодонвугілля» за повними вантажними документами прибували порожні вагони (оренда ТОВ «Лемтранс»). Відповідач у справі у порушення вимог статті 47 Статуту залізниць України з затримкою приймав їх на свою під'їздну колію, що підтверджено у доданих до матеріалів справи відомостях плати за користування вагонами /контейнерами/, складених позивачем.
Відповідно до вимог статті 119 Статуту залізниць України позивачем за час затримки вагонів на коліях станції нарахована відповідачу плата у розмірі 50 % від затвердженої ставки по ст. Краснодон, згідно актів загальної форми та відомостей плати за користування вагонами /контейнерами/ у сумі 40647 грн. 96 коп. З наданих позивачем відомостей, вбачається підписання їх з боку відповідача із зауваженнями про невизнання нарахованої суми, оскільки спірні порожні вагони подані залізницею понад план.
З ціллю досудового врегулювання спору позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія від 07.10.05 № 433-64 яка останнім була відхилена.
Оскільки відповідач відмовляється від прийняття вагонів, які надійшли на його адресу, позивач звернувся до суду відповідно до статті 119 Статуту залізниць України, а також п. 15 “Правил користування вагонами та контейнерами»та просить стягнути з відповідача суму позову.
Оцінивши доводи сторін та матеріали справи у їх сукупності, суд встановив, що: правове регулювання правовідносин сторін здійснюється Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113, Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінтрансу та зв"язку України від 28.09.04 № 856.
Відповідно до умов ст. 71 Статуту залізниць взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором.
Відповідно до п.1.2 Правил планування вантажів зазначено, що перевезення вантажів залізницями здійснюється на підставі договорів про організацію перевезень по місячних планах, за пред'явленням, за окремими замовленнями відправників.
Матеріали справи свідчать про те, що, вагони, плату за користування якими заявлено до стягнення, були подані залізницею понад затверджений сторонами планом перевезень та з врахуванням додаткових замовлень відповідача за вересень 2005 року, що підтверджено в обліковій картці по станції Краснодон та є порушенням п. 2.2 договору від 25.06.04 № 127/935-1536/06-4КУО та ст. 31 Статуту залізниць України.
Відповідно до ст. 47 Статуту залізниць України у разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання. Одержувач може відмовитись від прийняття вантажу лише у разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання. Відповідальність за псування і пошкодження вантажу, що сталися через його несвоєчасне вивантаження і вивезення одержувачем, а також через затримку вагонів на залізничних під'їзних коліях і станціях з його вини, несе одержувач.
Статтею 119 Статуту залізниць України, на яку посилається позивач, передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження.
Під “користуванням вагонами» необхідно розуміти - використання відповідного рухомого складу суб'єктом підприємницької діяльності, у тому числі власником залізничної під'їзної колії, що безпосередньо приймає вагони від залізниці для подальших операцій, а потім повертає їх залізниці. У той час, як позивач нарахував відповідачеві плату за користування порожніми вагонами , які були подані відповідачу більше плану за вересень 2005 року та які знаходились на станціях Донецької залізниці в чеканні подачі на під'їзну колію , що підтверджено актами про затримку вагонів. Також у п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами вказано, що за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях не загального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.
Більш того, відповідно абзацу 2 статті 119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі їх під розвантаження або перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача. Плата за користування порожніми вагонами, що прямують під навантаження на адресу вантажовласника Статутом залізниць України не передбачена.
З огляду на викладене, у задоволені позову було відмовлено.
Аналогічна ситуація мала місце по справах № 2/45, № 4/503(6/151) -рішення по яким були залишені в силі апеляційною та касаційною інстанціями, а також іншим.
Вважається за необхідне звернути увагу на наступне: 09.07.06 порушено провадження у справі № 21/283 за позовом Луганського транспортного прокурора в інтересах Донецької залізниці в особі Луганської дирекції залізничних перевезень, м.Луганськ до Державного підприємства “ Луганськвугілля», м. Луганськ, про стягнення 2373 грн. 18 коп. плати за користування вагонами.
В липні 2004р. Луганський транспортний прокурор в інтересах централізованого органу виконавчої влади Міністерства транспорту України -його статутного державного підприємства Донецької залізниці в особі Луганської дирекції залізничних перевезень звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Луганськвугілля» про стягнення плати за користування вагонами у другій та третій декаді березня 2004р. по станції Збірна у сумі 2373 грн. 18 коп..
Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.05 рішення господарського суду Луганської області від 11.10.04 та постанова Луганського апеляційного господарського суду від 24.12.04 по справі № 21/283 були скасовані, справу було направлено на новий розгляд.
Вищим господарським судом України було зазначено, що по даній справі прокурором заявлено позов не в інтересах держави в особі Міністерства транспорту України, а в інтересах Донецької залізниці.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.05 ухвала господарського суду Луганської області від 30.05.05 по справі № 5/230 ( 21/283) скасована , справу направлено на новий розгляд до суду зі стадії порушення справи у господарському суді.
Матеріали вказаної справи свідчать про те, що заявляючи позов про стягнення плати за користування вагонами у другій та третій декаді березня 2004 р. по станції Збірна у сумі 2373 грн. 18 коп. Луганський транспортний прокурор необгрунтовано визначив Міністерство транспорту Украї ни, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки назване міністерство не є позивачем і стороною у господар ському процесі, а суб'єктами спірних правовідносин, які стосуються перевезення вантажів, є Донецька залізниця та ДП "Луганськвугілля".
Так, Донецька залізниця є самостійним господарюючим суб'єктом, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадових осіб і не є ор ганом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Таким чином, прокурором було пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності.
За таких обставин, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а тому провадження по справі № 5/230 ( 21/283) було припинено по п.1 ст.80 ГПК України.
З вищенаведених прикладів розглянутих господарським судом Луганської області справ вбачається, що залізниця невірно трактує положення ст. 119 Статуту залізниць України та відповідно, не доводить суду обгрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки законодавчо врегульоване питання щодо випадків при яких застосовується вказана стаття.
Суддя Т.А. Василенко