22 квітня 2020 року Справа № 160/2711/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.03.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 28.10.1981 по 16.10.1992 у Харківському об'єднанні перукарських послуг при взятті пенсійної справи на облік з 01.12.2019, переданої зі Слобідського відділу обслуговування громадян у м. Харкові Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які викладені у листі від 14.02.2020 №929-1331/Т-03/8-0400/20;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період роботи з 28.10.1981 по 16.10.1992 у Харківському об'єднанні перукарських послуг при взятті пенсійної справи на облік з 01.12.2019, переданої зі Слобідського відділу обслуговування громадян у м.Харкові Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням страхового стажу її роботи у період з 28.10.1981 по 16.10.1992 у Харківському об'єднанні перукарських послуг.
В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що відповідачем протиправно не зараховано період її роботи з 28.10.1981 по 16.10.1992 у Харківському об'єднанні перукарських послуг до страхового стажу при обчисленні пенсії у зв'язку із виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємства, де вона працювала, оскільки недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не до особи, щодо якої такі порушення були вчинені. Також позивач вважає, що такі обставини не можуть порушувати її особисті права і не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу, а тому наявні усі підстави для зарахування спірного періоду до її страхового стажу та перерахунку пенсії з його урахуванням.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/2711/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С.
Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у судове засідання, яке призначено на 01.04.2020 р. о 09:30 год.
У судове засідання 01.04.2020 р. сторони не прибули. Від позивача 30.03.2020 р. надійшла заява про розгляд справи без її участі. Для повторного виклику сторін по справі розгляд справи відкладено до 10:20 год. 22.04.2020 р.
07.04.2020 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заперечує проти позову та пояснює, що при взятті пенсійної справи ОСОБА_1 на облік в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, останнім виявлено, що при первинному призначенні її пенсії до страхового стажу безпідставно зараховано період роботи у Харківському об'єднанні перукарських послуг з 28.10.1981 р. по 16.10.1992 р., оскільки у трудовій книжці при звільненні ОСОБА_1 відсутній запис посади керівника або спеціально уповноваженої особи, яка проводить записи про роботу. Тому посилаючись на положення п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 р. №162, відповідач вважає неможливим зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 28.10.1981 р. по 16.10.1992 р. до її страхового стажу.
У судове засідання 22.04.2020 р. сторони не прибули. Від позивача засобами поштового зв'язку 21.04.2020 р. надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Суд вважає поважними причини неприбуття сторін у судове засідання 22.04.2020 р. через оголошення загальнодержавного карантину згідно постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу CODIV-19» та впровадження низки заходів на виконання рішення уряду відносно даного питання.
Разом з тим, враховуючи законодавчо визначені гарантії щодо розгляду справи належним судом у розумний строк, а також те, що судом надано достатньо часу для подання сторонами у справі доказів в обґрунтування та заперечення позову, вжито усі необхідні заходи щодо реалізації прав осіб на доступ до правосуддя і судовий захист, письмову згоду позивача про розгляд справи без її участі, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, тому можливо здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними в матеріалах справи доказами, право суду на яке передбачено ст.205 КАС України.
Якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Положенням ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером за віком з 16.09.2014 р. (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 ), на підставі особистої заяви від 23.10.2019 р. та витребування паперової пенсійної справи з Слобідського відділу обслуговування громадян у м.Харкові ГУ ПФУ в Харківській області, взято на облік в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 01.12.2019 р.
Відділ з питань перерахунків пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 14.02.2020 р. №929-1331/Т-03/8-0400/20 у відповідь на звернення позивача щодо виплати її пенсії повідомило, що при взятті пенсійної справи на облік було з'ясовано безпідставне зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи у Харківському об'єднанні перукарських послуг з 28.10.1981 р. по 16.10.1992 р. при первинному призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Цей період, на думку відповідача, неможливо зарахувати до страхового стажу, оскільки порушено п.4.1 розділу 4 (надалі мовою оригіналу) Инструкции о порядке ведення трудових книжек на предприятиях, в учреждениях и организациях от 20.06.1974 № 162 (надалі - Інструкція № 162), а саме: при звільненні відсутня посада керівника або спеціально уповноваженої ним особи, яка проводить записи про роботу.
Посилаючись на зазначене, при взятті пенсійної справи на облік з 01.12.2019 р. до страхового стажу не зараховано період роботи з 28.10.1981 р. по 16.10.1992 р. Натомість до страхового стажу зараховано період догляду за дитиною з 07.04.1979 по 05.02.1982 (раніше зараховувався період з 07.04.1979 по 27.10.1981). Пенсія розрахована за наявності страхового стажу 27 років 0 місяців 8 днів (324 місяці), середньомісячного заробітку за період з 01.07.2000 по 31.08.2014 та її розмір складає 1638,00 грн., а саме:
коефіцієнт стажу - 0,27000 (324:12:100);
коефіцієнт заробітку - 1,07158;
середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 4404,35 х 1,07158= 4719,61 грн.;
розмір пенсії за віком - 4719,61 х 0,27000=1274,29 грн.;
доплата до пенсії при неповному стажі (ст.28 ч.3 Закону 1058) - 199,91 грн.;
зменшення за більш ранній вихід на пенсію (17%) - 250,61 грн (1274,29+199,91)х17%;
доплата до мінімальної пенсійної виплати - 414,41 грн.
Відповідачем роз'яснено позивачу, що для зарахування періоду роботи з 28.10.1981 р. по 16.10.1992 р. до страхового стажу необхідно керуватися пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, де передбачено, що у разі, коли в трудовій книжці містяться неправильні або неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються, зокрема, довідки, виписки і наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, інші документи, які містять відомості про періоди роботи; 2.7 Інструкції № 162 та пп.2.8 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, де вказано, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності, зокрема облдержархівом. Якщо підприємство ліквідоване без правонаступника і документи ліквідованого підприємства не здавались на зберігання до архіву, то можливо скористатися п.18 Порядку 637, згідно якого передбачено, що у разі відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок, зокрема ліквідації підприємства, установи, організації, трудовий стаж можливе установлювати на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі організації і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Таким чином, предмет спору у даній справі становить наявність або відсутність підстав для зарахування спірного стажу роботи позивача до її страхового стажу, що враховується при обчисленні пенсії.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Положеннями ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі змінами внесеними відповідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що починаючи з 01.01.2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу (з 01.01.2019 по 31.12.2019) не менше 26 років.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (надалі - Порядок №22-1).
Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок №637). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно до вимог п. 18 вищевказаної Порядок №22-1, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до п.2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.3 Інструкції №58 визначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.5 Інструкції №58 передбачено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Згідно з п. 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Крім цього, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1994 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
З огляду на вищенаведені норми, обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Згідно трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 25.08.1977 р.:
запис №6 - 28.10.1981 р. прийнята ученицею жіночого перукаря в Харківському об'єднанні перукарських послуг, наказ №475 від 28.10.1981 р.;
запис №7 - 17.06.1982 р. встановлена кваліфікація жіночого перукаря, наказ №246 від 01.09.1988 р.;
запис №8 - 31.08.1988 р. присвоєний 1 клас жіночого перукаря, наказ №32 від 01.02.2002 р.
запис №9 - 16.10.1992 р. звільнена за переводом до Державного комунального підприємства «Блєск» згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України, наказ №157 від 16.10.1992 р.
Отже, в трудовій книжці позивача містяться записи про спірний період, запис №9 містить печатку підприємства - роботодавця та підпис уповноваженої особи.
Дослідження записів трудової книжки жодних сумнівів у їх достовірності не викликають.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, даними органу пенсійного фонду, що спірний період був зарахований позивачу при призначенні пенсії (16.09.2014 р.).
Проте, орган пенсійного фонду не вказує конкретні підстави неврахування спірного страхового стажу за наслідками дослідження документів пенсійної справи позивача, не вказує про наявність та/або відсутність уточнюючих довідок, даних про правонаступництво підприємства, де працювала позивач, про обставини надання нею при призначенні пенсії необхідних документів або їх ненадання, запити органу пенсійного фонду до архівних установ та/або інших установ, організацій з метою отримання необхідних даних для вирішення питання щодо пенсійних виплат позивача.
Самі по собі недоліки заповнення трудової книжки згідно законодавства, яке діяло на час внесення відповідних записів, враховуючи відсутність в таких діях провини (вини) саме працівника (позивача), не може бути підставою для висновків про відсутність такого стажу та його не зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії.
Крім того, суд особливо акцентує увагу, що відповідач в даному випадку самостійно прийняв рішення про перерахунок пенсії позивача виключивши спірний період із обрахованого страхового стажу при призначенні пенсії у сторону погіршення (зменшення пенсійних виплат).
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів вчинення органом пенсійного фонду покладених законом повноважень щодо запиту відомостей, документів, які необхідні для обрахунку страхового стажу, необхідного для призначення пенсії.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку №22-1, Порядок при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з нормами пункту 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно до частини 1 статті 7 Закону № 1058-V, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципом державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.
Між тим, висловлюючи свою позицію щодо неврахування до страхового стажу позивача певного періоду, відповідачем, на виконання ч. 2 ст.77 КАС України не надано доказів того, що ним було використано своє право, з метою повноти вирішення питання вирахування страхового стажу позивача.
За матеріалами справи вбачається формальний підхід у вирішенні питання позивача відносно зарахування спірного стажу.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України- людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
В межах розгляду даної справи, враховуючи підтвердження трудового стажу записами у трудовій книжці, позивач наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні або звужувати обсяг прав особи з формальних підстав або підстав, які не ґрунтуються на нормах закону та/або на підставі недослідження усіх обставин.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі "Чуйкіна проти України" ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).
За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таке рішення, на думку суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства.
У відповідності до ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 132, 132-139, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити;
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 28.10.1981 по 16.10.1992 у Харківському об'єднанні перукарських послуг при взятті пенсійної справи на облік з 01.12.2019, переданої зі Слобідського відділу обслуговування громадян у м. Харкові Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які викладені у листі від 14.02.2020 №929-1331/Т-03/8-0400/20;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період роботи з 28.10.1981 по 16.10.1992 у Харківському об'єднанні перукарських послуг при взятті пенсійної справи на облік з 01.12.2019, переданої зі Слобідського відділу обслуговування громадян у м.Харкові Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням страхового стажу її роботи у період з 28.10.1981 по 16.10.1992 у Харківському об'єднанні перукарських послуг.
В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова