22 квітня 2020 року Справа № 160/3046/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат», у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягала у не зарахуванні до пільгового стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 20.10.1999 р. по 24.12.2001 р., з 25.12.2006 р. по 28.12.2006 р., та з 29.12.2011 р. по 25.12.2012 р. в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи з 20.10.1999 р. по 24.12.2001 р., з 25.12.2006 р. по 28.12.2006 р., та з 29.12.2011 р. по 25.12.2012 р. в публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за невраховані періоди роботи (20.10.1999 р. по 24.12.2001 р., з 25.12.2006 р. по 28.12.2006 р., та з 29.12.2011 р. по 25.12.2012 р.) за Списком №1, починаючи з 10.09.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з відмовою у зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу, зазнаючи, що:
- 06.12.2019 року позивач отримав лист від відповідача, в якому зазначено, що у зв'язку з тим, що на підприємстві ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» не проводилось атестації робочих місць у період з 20.10.1999 р. по 24.12.2001 р., з 25.12.2006 р. по 28.12.2006 р., та з 29.12.2011 р. по 25.12.2012 р., стаж цієї роботи не зараховано до пільгового стажу за списком №1;
- сумарно стаж роботи позивача за списком №1 складає 19 років 8 місяців 16 днів, що підтверджується записами трудової книжки позивача та уточнюючими довідками №023-2051, №023-2052, №023-2053 від 09.09.2019 року;
- незмінність особливо важких та особливо шкідливих умов праці на комбінаті за професією «електрозварник ручного зварювання» конвертерного цеху та цеху по ремонту металургійного обладнання з повним робочим днем згідно зі списком №1 підтверджена кожною черговою атестацією робочих місць за умовами праці, що проводились у період роботи позивача за даною професією на комбінаті.
На думку позивача, оскаржувані дії є протиправними, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року:
- відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні);
- розгляд справи по суті вирішено розпочати з 07.04.2020 року;
- витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 ; рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 10.09.2019 року.
08.04.2020 року засобами телекомунікаційного зв'язку на офіційну електронну адресу суду від відповідача надійшла заява від 06.04.2020 року, у якій заявник просить суд продовжити строк для надання копії пенсійної справи ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 року клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено, продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області строк на подання витребуваних ухвалою суду від 23.03.2019 року доказів, встановлено строк на подання витребуваних документів до закінчення карантинних заходів, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 та 02 квітня 2020 р. № 255.
15.04.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що:
- ОСОБА_1 10.09.2019 надав до Головного управління довідки від 09.09.2019 № 023-2052, 023-2051 з поміж інших, уточнюючі особливий характер робіт, умов праці, необхідний для призначення пільгової пенсії, виданих ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» за періоди роботи з 07.02.2003 по 02.08.2016 за Списком № 1 та за період роботи з 02.08.1999 по 06.02.2003 за Списком № 1;
- у вищезазначених довідках зазначено, що атестація робочих місць на підприємстві проводилась на підставі постанов: від 20.10.1994 № 813, від 25.12.2001 № 1269, від 29.12.2006 № 992 та від 26.12.2012 № 656. Тобто в період роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001. з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012, підприємством не проводилась атестація робочих місць. Документи, які б свідчили про протилежне, до Головного управління не надавались;
- таким чином, підстав для зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012, на посаді «электросварщик ручной сварки» (мовою оригіналу) до пільгового стажу за Списком № 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області немає, оскільки у зазначені періоди атестація вищезазначеного робочого місця у передбаченому законодавством порядку і строки підприємством не проведена.
17.04.2020 року відповідачем на виконання ухвали суду від 23.03.2020 року надані докази.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно з копією паспорту серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , є громадянином України.
10.09. 2019 року позивач звернувся до Лівобережного відділу обслуговування громадян у м. Кам'янське (сервісного центру) з заявою про призначення пенсії встановленої форми, з відповідним переліком документів (зазначена заява наявна в матеріалах пенсійної справи, копія якої міститься в матеріалах справи).
Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України прийняло рішення №047050006607 від 19.09.2019 року про призначення пенсії ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом про призначення пенсії (копія міститься в матеріалах справи).
В зв'язку з відсутністю інформації, яким чином Пенсійний фонд здійснив розрахунок пільгового стажу, позивач звернувся до відповідача з заявою від 27.11.2019 року з питання розрахунку пільгового стажу.
10.12.2019 року Лівобережним відділом обслуговування громадян у м. Кам'янське (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом за вих. №8817/3-09 «Про надання роз'яснень», в якій зазначено таке:
- за матеріалами електронної пенсійної справи, пенсію обчислено зі страхового стажу, зарахованого по 31.08.2019 року, що складає 48 років 3 місяці 17 днів, у тому числі робота за списком №1 - 16 років 7 місяців 7 днів;
- що атестація робочих місць на підприємстві проводилась на підставі постанов: від 20.10.1994 № 813, від 25.12.2001 № 1269, від 29.12.2006 № 992, від 26.12.2012 № 658, від 28.02.2014 року №87, від 26.12.2017 року №27;
- оскільки чергові атестації проводились протягом більш ніж 5 років, періоди роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 зараховано тільки до загального стажу. А також мають відволікання від основної роботи за списком №1, які визначені довідками, наданими ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 20.07.1987 року, відомо, що позивач працював у періоди, не зараховані відповідачем, а саме:
- з 02.08.1999 р. по 06.02.2003 р. з відволіканням виконував роботу електрозварника ручного зварювання в сталеплавильному виробництві, в конвертерному цеху, що передбачено розділом III підрозділом: 2а код КП: 1030200а-1753а Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 р., всього з 02.08.1999 р. по 06.02,2003 р. роботи за Списком № 1 - 3 роки 5 місяців 15 днів;
- з 07.02.2003 р. по 02.08.2016 р. з відволіканням у 2003 р. - 3 к.д., 2006 р. - 4 к.д., 2009 - 8 к.д., 2010 р. - 1 к.д., 2011 р. - 1 к.д., 2013 р. - 6 к.д., 2016 р. - 15 к.д. виконував роботу електрозварника ручного зварювання, в конвертерному цеху та в цеху по ремонту металургійного обладнання, що передбачено розділом III підрозділом: 2 код КП: 3.2а-3 Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 р., всього з 07.02.2003 р. по 02.08.2016 р., роботи за Списком № 1 - 13 років 4 місяці 12 днів;
- з 03.08.2016 р. по 01.09.2019 р. з відволіканням у 2017р. - 41 к.д., 2018 р. - 15 к.д., 2019 р. - 15 к.д. виконував роботу електрозварника ручного зварювання, зайнятого ремонтом обладнання в умовах діючого виробництва, в цеху по ремонту металургійного обладнання, що передбачено розділом III підрозділом: 6 код КП: - Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземніх роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №479 від 04.07.2017 р., всього з 03.08.2016 р. по 01.09.2019 р., роботи за Списком № 1 - 2 роки 10 місяців 19 днів.
Відповідач, відмовляючи у зарахуванні вказаних періодів до пільгового стажу, посилається на те, що атестація робочих місць у період з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» проведена не була.
Інших підстав для відмови у зарахуванні вказаних періодів до пільгового стажу, лист відповідача від 10.12.2019 року не містить.
Суд зазначає, що між сторонами не існує спору щодо не зарахування інших періодів роботи позивача, а тому судом досліджується питання правомірності вимог позивача щодо зарахування вищезазначених періодів роботи.
Згідно з статтею 62 Закону України № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
На підтвердження роботи ОСОБА_1 надано відповідачу довідки від 09.09.2019 № 023-2052, 023-2051, уточнюючі особливий характер робіт, умов праці, необхідний для призначення пільгової пенсії, виданих ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» за періоди роботи з 07.02.2003 по 02.08.2016 за Списком № 1 та за період роботи з 02.08.1999 по 06.02.2003 за Списком № 1.
Вказаними довідками підтверджено стаж роботи позивача у спірний період з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 за списком №1.
За змістом приписів п.1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року N442 (далі Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно з п.2 Порядку №442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 Порядку №442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.
Відповідно до п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, п.11 Порядку №442 (в редакції, що діяла в спірний період) передбачено, що контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.
Пунктом 4.2 Порядку №383 визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Уразі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 1, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
За таких обставин, суд вважає, що як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Атестація має проводитися у передбачені п.4 Порядку №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п.4 Порядку №442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 16.09.2014р. у справі №21-307а14, а також Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. у справі №732/2003/14.
В матеріалах справи містяться довідки від 09.09.2019 № 023-2052, 023-2051, уточнюючі особливий характер робіт, умов праці, необхідний для призначення пільгової пенсії, виданих ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» за періоди роботи з 07.02.2003 по 02.08.2016 за Списком № 1 та за період роботи з 02.08.1999 по 06.02.2003 за Списком № 1.
Судом встановлено, що атестація робочих місць на підприємстві проводилась на підставі постанов: від 20.10.1994 № 813, від 25.12.2001 № 1269, від 29.12.2006 № 992, від 26.12.2012 № 658, від 28.02.2014 року №87, від 26.12.2017 року №27.
В матеріалах справи, також, наявні листи Головного державного експерта області з умов праці від 26.10.1999 року №14/1-121, від 27.12.2000 року №14/1-261 та Головного управління праці та соціального захисту населення від 29.11.2011 року №003/07-1-406, якими надано дозволи про продовження строку дії попередніх атестацій на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського».
Відповідно до п.11 Порядку та Положення про Державну експертизу умов праці, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1990 року № 357 (що діяло в спірний період), передбачено, що контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах покладався на органи державної експертизи умов праці.
Як свідчать матеріали справи, листами головного державного експерта Дніпропетровської області з умов праці надано згоду на продовження строку дії атестацій на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського».
У відзиві на позов представником відповідача не спростовано ті обставини, що жодних змін в організації роботи за робочим місцем позивача, змін у назві професії, колі службових обов'язків з моменту атестації до повторних атестацій не відбувалось.
Таким чином, записами у трудовій книжці та довідками від 09.09.2019 № 023-2052, 023-2051, підтверджено характер роботи і стаж, який дає позивачу право на зарахування до пільгового стажу за списком №1 періодів роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012, на посаді «електрозварник ручної зварки» до пільгового стажу за Списком № 1.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відмова відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу загальний період роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006 та з 29.12.2011 по 25.12.2012 є протиправною.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати вказаний період до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 підлягає задоволенню судом.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за невраховані періоди роботи (20.10.1999 р. по 24.12.2001 р., з 25.12.2006 р. по 28.12.2006 р., та з 29.12.2011 р. по 25.12.2012 р.) за Списком №1, починаючи з 10.09.2019 року, то суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за невраховані періоди роботи, проте вважає за потрібне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та провести розрахунок стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 27.12.2019 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, а саме 2 позовні вимоги з трьох, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 512,27 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-Б, код ЄДРПОУ 05393043) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягала у не зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 20.10.1999 р. по 24.12.2001 р., з 25.12.2006 р. по 28.12.2006 р., та з 29.12.2011 р. по 25.12.2012 р. в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період роботи з 20.10.1999 р. по 24.12.2001 р., з 25.12.2006 р. по 28.12.2006 р., та з 29.12.2011 р. по 25.12.2012 р. в публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 10.09.2019 року та провести розрахунок стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 512,27 грн. (п'ятсот дванадцять гривень двадцять сім копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно