22 квітня 2020 року Справа № 160/1350/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовними вимогами до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач) та просить визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 02.01.2020 №2/10/04-36-33-02-09/ІПК.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є адвокатом та з 29.09.2019 взятий на облік в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник єдиного внеску. Окрім того, з 2007 він перебуває у трудових відносинах з Первинною організацією профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та обіймає посаду начальника юридичного відділу.
Позивач 06.12.2019 звернувся до контролюючого органу із запитом щодо надання індивідуальної податкової консультації щодо обов'язку сплачувати єдиний внесок за умови відсутності доходу від здійснення адвокатської діяльності та з урахуванням того, що позивач є застрахованою особою та єдиний внесок за нього сплачує підприємство при виплаті заробітної плати.
Листом від 15.01.2020 №4428/10/04-36-33-02-10 податковий орган надіслав позивачеві індивідуальну податкову консультацію від 02.01.2020 №2/10/04-36-33-02-09/ІПК, в якій зазначив про обов'язок позивача визначати базу нарахування єдиного внеску та сплачувати суми внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.
Позивач вважає надану відповідачем індивідуальну податкову консультацію такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та судовій практиці, а отже підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Від відповідача 11.03.2020 надійшов відзив на позов, в якому контролюючий орган просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в силу приписів п.5 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) платник єдиного внеску зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.12.2018 позивач отримав Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та 29.01.2019 взятий на облік в органах державної податкової служби.
Відповідно до Довідки від 12.02.2020 №ПК-62 позивач з 03.07.2007 по 12.02.2020 (дата видачі довідки) працює в Первинній організації профспілки трудящих металургійної і гірничої промисловості України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на посаді начальника юридичного відділу.
Вирішуючи питання по суті позовних вимог. Суд виходить з наступного.
Відповідно до пп.14.1.226п.14.1ст.14 Податкового кодексу України(далі -ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон №5076) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Тобто, адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована, як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання, як само зайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом167.1статті167цьогоКодексу. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.
Відповідно до п.2, п.3 ч.1 ст.1 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 5 ч.1ст.4 Закону №2464встановлено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7Закону №2464єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час, відповідно до п.1 ч.1ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7Закону №2464єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно доЗакону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
З аналізу наведених норм, можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише за двох умов, а саме: якщо така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності; у разі, якщо вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник, що підтверджується відповідною довідкою, наданою позивачем.
За викладених обставин, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, у сукупності із наданими доказами, суд приходить до висновку, що за відсутності у позивача доходу від адвокатської діяльності (доказів зворотнього відповідачем суду не надано) та за умови сплати ЄСВ роботодавцем, як податковим агентом за позивача, як за працівника, у позивача відсутній обов'язок сплати ЄСВ ще й від ведення адвокатської діяльності.
Окрім того, слід також зазначити, що згідно пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Так, оскільки Законом №2464 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що спростовує висновок податкового органу про обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем, як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли позивач був найманим працівником, а не самозайнятою особою.
Також, судом враховується і те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та № 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
Враховуючи все викладене, суд доходить висновку, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація не відповідає критерію «пропорційності», адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідачем не надано суду жодних доказів правомірності прийняття оскаржуваної індивідуальної податкової консультації з урахуванням обставин встановлених судом, доказів наданих позивачем та аналізу наведених норм чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини.
В той же час, позивачем надано достатньо доказів та наведені підстави, які свідчать про протиправність оскаржуваної індивідуальної податкової консультації відповідача у відповідності до вимогст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, які не спростовані відповідачем жодними належними та допустимими доказами.
Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної індивідуальної податкової консультації, згідно до вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при її прийнятті відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку із чим оспорювана індивідуальна податкова консультація підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Приймаючи до уваги викладене, даний адміністративний позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного позову, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн. (квитанція від 29.01.2020), який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Дніпропетровській області на користь позивача.
Враховуючи, що останнім днем для прийняття рішення у справі є 19.04.2020 (неділя), то суд, керуючись положенням ч.6 ст.120 КАС України, приймає рішення в перший робочий день 22.04.2020, оскільки 19.04.2020 та 20.04.2020 - вихідні дні, а 21.04.2020 суддя Маковська О.В. перебувала у відпустці.
Керуючисьст.ст.72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.01.2020 №2/10/04-36-33-02-09/ІПК.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська