13 квітня 2020 року Справа № 160/301/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
10.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить, з урахуванням уточненого позову від 12.02.2020 року, визнати протиправною бездіяльність при наданні в середині серпня 2019 року консультації щодо подання документів для призначення пенсії, яка виражалась в пасивному розгляді документів застрахованої особи; визнати протиправною бездіяльність при прийнятті заяви про призначення пенсії 04.09.2019 року, яка виражалась в пасивній поведінці, не вчиненні необхідних дій і не прийнятті рішення; визнати протиправною бездіяльність при розгляді заяви про призначення пенсії, яка виразилась в невчиненні необхідних дій відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при визначенні страхового стажу позивача; визнати протиправною бездіяльність при розгляді заяви від 04.09.2019 року, як виразилась у невчиненні необхідних дій та неприйнятті рішення в строк, який передбачений розділом ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 04.09.2019 року та подані документи; визнати протиправним та скасувати рішення , яке оформлено протоколом № 045550005267.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем були надані усі необхідні документи, які підтверджують стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак відповідачем не було зараховано вказаний стаж. Позивач вважає таке рішення протиправним та необґрунтованим, та просить зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії на пільгових умовах.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем 18.02.2020 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.
04.03.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що ОСОБА_1 звернувся 04.09.2019 р. до відповідача з пакетом документів (в тому числі надав довідку від 14.08.2019 №1241-5000176552 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи) та надав заяву на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Після отримання інформації з ЄІБДВПО, відповідач листом від 04.10.2019 №6050/03.05-12 повідомив позивача про відмову у призначенні пенсії, оскільки позивачем не надано довідки, які визначають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1. Отже, право на пенсію за віком зі зниженням на 8 років згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на день звернення у позивача відсутнє.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно довідки №1241-5000176552 від 14.08.2019 року позивач є внутрішньо переміщеною особою, адреса фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
04.09.2019 року, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 04.10.2019 року № 6050/03.05-12 повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії. Було роз'яснено, що згідно наданих документів загальний розмір страхового стажу становить 33 роки 7 місяців 26 днів, робота в зоні відчуження складає 3 дні (з 01.11.1986 року по 03.11.1986 року), що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років. Не надані довідки, які визначають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1, тому зарахувати стаж на підземних роботах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» управління не має можливості. Таким чином, право на пенсію за віком зі зниженням на 8 років згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на день звернення відсутнє.
Не погоджуючись із рішенням про відмову у призначенні пенсії позивач 18.10.2019 року повторно звернувся із заявою, у якій просив розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 04.09.2019року та наявні документи, з урахуванням пояснень та заяви від 09.09.2019 року в терміни передбачені законодавством призначити пенсію за віком.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу повідомлено про те, що згідно наданих документів загальний розмір страхового стажу становить 33 роки 8 місяців 2 дні, робота в зоні відчуження складає 3 дні (з 01.11.1986 року по 03.11.1968 року), що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років. Враховуючи зазначене, відділом з питань перерахунків пенсій № 1 було відмовлено в призначенні пенсії протоколом від 04.10.2019 року № 6050/03.05-12.
Разом з цим, на звернення позивача на особистий прийом з питань пенсійного забезпечення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 09.12.2019 року № 252583/03-04/26 додатково повідомило позивача, що Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено пропорційного зниження пенсійного віку в разі наявності в особи пільгового стажу за списком № 1 менш ніж 10 років. Довідкою військової частини № 2263 від 01.04.1993 року № 194 підтверджено роботу в зоні відчуження (м. Чорнобиль) з 01.11.1986 року по 03.11.1986 року. При цьому, довідка не містить посилань на первинні документи, на підставі яких вона видана. Враховуючи зазначене даний період участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме в зоні відчуження необхідно підтвердити довідкою Галузевого архіву Міністерства оброни України.
Вважаючи протиправним та необґрунтованим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок № 51), Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) та ін.
В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до частини першої даної статті, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,
які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів передбачено зменшення віку - 5 років.
Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним у встановленому порядку (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на три роки понад передбачений цією статтею.
Отже, відповідачем при розгляді заяви позивача від 04.09.2019 року про призначення пенсії на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно було встановити наявність у позивача права на зменшення пенсійного віку на 5 років, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,
який працював з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів та наявність права на зменшення віку виходу на пенсію додатково на три роки, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який відпрацював на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваних у встановленому порядку, 10 років і більше.
Частиною першою статті 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 51 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 01.07.1986 до 31.12.1986 від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення.
Згідно підпункту 5 пункту 2.1 Порядку № 22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
У статті 10 Закону № 796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, регламентованого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 731/120/17 та, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для врахування судом при розгляді даної справи.
При цьому, документом, що визначає час виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження, являється, зокрема, довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 має правовий статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
Період роботи позивача в зоні відчуження у період з 01.11.1986 року по 03.11.1986 року підтверджується довідкою військової частини від 01.04.1993 № 194.
Таким чином, позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до 01.07.1986 три дні (01.11.1986 року по 03.11.1986 року), а отже відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону № 796-XII позивач набув право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 5 років.
У листі відповідача про відмову у призначенні пенсії зазначено , що робота в зоні відчуження складає 3 дні та дає право на зниження пенсійного віку на 5 років.
Щодо відмови у зарахуванні стажу на підземних роботах до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Так, відповідачем зазначено, що не зараховується стаж на підземних роботах з тих підстав, що позивачем не надані довідки, які визначають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Приписами частини 2 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що довідки, уточнюючі характер роботи, повинні видаватися у разі, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про роботу громадян у спірний період, що визначає їх право на пільгову пенсію на пільгових умовах.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених списком № 1.
Список №1 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, який затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, а з 01.01.1992 року постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10, містить в собі розділ 1 підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Також поз. 1010100г-19931 список №1 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, який затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 віднесено посади «Електрослюсарі (слюсарі) чергові та з ремонту обладнання, електрослюсарі по стволу,електро- слюсарі шахтні по обслуговуванню стволів, шурфів і підйомних машин, зайняті на роботах по обслуговуванню стволів, шурфів і підйомних машин».
При цьому, за правилами застосування списку № 1, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31.12.1991 р., то застосовується список № 1, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01.01.1992 р. або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11.03.1994 р., то застосовується список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11.03.1994 р. або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16.01.2003 р., то застосовується список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162.
Згідно даних, які містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач працював на таких посадах:
- з 01.09.1984 року по 16.07.1985 року проходив навчання у СПТУ № 104 м. Макіївки за професією електрослюсар підземний четвертого розряду;
- 24.09.1984 року прийнятий учнем електрослюсаря поверхні на шахту імені ХХV з'їзду КПРС;
- з 16.07.1985 року по 08.09.1985 року працював на шахті імені ХХV з'їзду КПРС електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування четвертого розряду;
- з 09.09.1985 року по 20.10.1985 року працював на шахті імені ХХV з'їзду КПРС електрослюсарем підземним четвертого розряду з повним робочим днем у шахті;
- з 14.11.1985 року по 23.10.1987 року проходив службу в лавах Радянської Армії;
- з 23.11.1987 року по 27.12.1987 року працював на шахті імені ХХV з'їзду КПРС електрослюсарем підземним четвертого розряду з повним робочим днем у шахті;
- 18.12.1987 року зарахований слухачем підготовчого відділення Донецького політехнічного інституту;
- 16.07.1988 року зарахований студентом першого курсу за денною формою навчання у Донецький політехнічний інститут;
- з 20.08.1992 року по 31.08.1992 року на час виробничої практики працював у шахті «Бутівська» електрослюсарем підземним четвертого розряду з повним робочим днем у шахті;
- з 01.09.1990 року по 01.11.1992 року на час виробничої практики працював на шахті «Бутівська» гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті;
- 31.07.1993 року відрахований зі складу студентів у зв'язку із закінченням інституту;
- з 26.07.1993 року по 31.01.1995 року працював на шахті «Бутівська» гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті;
- з 01.02.1995 року по 16.01.1997 року працював на шахті «Бутівська» заступником начальника ділянки підземної з повним робочим днем у шахті.
Отже, робота позивача у періоди роботи з 09.09.1985 року по 20.10.1985 року, 23.11.1987 року по 27.12.1987 року, з 20.08.1992 року по 31.08.1992 року на посаді електрослюсаря підземного четвертого розряду з повним робочим днем у шахті, з 01.09.1990 року по 01.11.1992 року на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті, з 26.07.1993 року по 31.01.1995 року на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті, а також з 16.07.1985 року по 08.09.1985 року на посаді електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування четвертого розряду, віднесена до списку №1.
Окремо суд звертає увагу, щодо періодів навчання позивача з 01.09.1984 року по 16.07.1985 року у СПТУ № 104 м. Макіївки та у Донецькому політехнічному інституті з 28.12.1987 року по 19.08.1992 року та з 02.11.1992 року по 25.07.1993 року.
Відповідно пункту "д" частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР "Про професійно-технічну освіту").
Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
Щодо служби в армії з 14.11.1985 року по 23.10.1987 року, суд зазначає наступне.
Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
В даному випадку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при прийнятті рішення про відмову у зарахуванні до пільгового стажу та у призначенні пенсії позивачеві, не було досліджено періоди роботи, навчання та служби позивача та документи, які були надані на підтвердження таких періодів. Не було надано жодної оцінки таким документам та не було зазначено, чому такі документи не взято до уваги при прийнятті рішення.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не містить жодного обґрунтування щодо відмови у зарахуванні стажу, окрім формулювання щодо ненадання довідок, які визначають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
При цьому відповідач, зазначаючи про відсутність довідок, не вказав які саме довідки відсутні, за який період та на підтвердження яких фактів. Зокрема, відповідачем не вимагались від позивача жодні довідки, до прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії, в той час як останній має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідачем не було здійснено всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів для призначення пенсії, а прийняте рішення щодо відмови у її призначенні є необґрунтованим та передчасним.
При цьому, суд зазначає, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб'єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв'язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом.
Поряд з цим, бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб'єкта владних повноважень будь-яких дій.
Оскільки відповідь на звернення від 04.09.2019 року була надана відповідачем, то у суду відсутні правові підстави вважати такі дії відповідача бездіяльністю, при цьому належним та достатнім захистом прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до заяви про призначення пенсії від 04.09.2019 року.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , оформленої протоколом від 04.10.2019 року 6050/03.05-12
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.09.2019 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840, 80грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 13 квітня 2020 року.
Суддя С.І. Озерянська