03 квітня 2020 року Справа №160/9785/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 01.11.2019 року по справі № 160/9785/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року щодо зменшення розміру пенсії, встановленої з моменту призначення пенсії за вислугу років з 82% на 70% грошового забезпечення у відповідності частини 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, ст. 22 Конституції України.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити раніше встановлену вислугу років для обрахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 82 відсотків грошового забезпечення з 01.01.2018 року у відповідності пункту а) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.01.2018 року по 23 травня 2018 року і з 22.12.2018 року здійснити перерахунок та доплату пенсії на виконання постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року, з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 82% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії із врахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, а саме з суми недоплаченої пенсії за вислугу років з урахуванням 82 відсотків грошового забезпечення, замість 70 відсотків у зв'язку з порушенням строків 11 виплати за період з 01.01. 2018 року по 22 травня 2018 року та з 22.12.2018 року по теперішній час у відповідності ст. ст. 1-4, б Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року N 2050- III.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
27.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 01.11.2019 року по справі № 160/9785/18, в якому просить:
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року, що набрало законної сили у повному обсязі згідно виконавчого листа у відповідно до ч.1 ст.382 КАС України;
- за наслідками розгляду звіту Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту встановити новий строк подання звіту та накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування клопотання, позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення і не виплачує позивачу пенсію.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов'язання Відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У рішенні Верховного суду від 03.05.2018 року по справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18) зазначено, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання і позивачем звертаючись до суду з клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення не надано жодних доказів на підтвердження обставин.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 01.11.2019 року по справі № 160/9785/18.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 01.11.2019 року по справі № 160/9785/18 - відмовити.
Копію ухвали надіслати особам, які брали участь у справі.
Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Горбалінський