17 січня 2020 року Справа № 160/10300/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Златобанк» про стягнення суми вкладів, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Златобанк» в якому просить:
- стягнути з відповідача на користь позивача гарантовану суму вкладу у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в розмірі 129 592,62 грн. (сто двадцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривни 62 кой.) (еквівалент суми 5000 доларів США за курсом НБУ на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації.);
- стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 172 940,61 грн. (сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот сорок гривен 61 копійка);
- стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми пеню за прострочення зобов'язання у розмірі 17 521,63 (сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять одна грн. 63 копійки).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що вважає свої права (деліктні які виникли з норми закону) порушеними з дня початку зобов'язання з виплати Фондом гарантування вкладів коштів вкладникам ПАТ «Златобанк» у зв'язку з невиплатою Фондом суми в розмірі 129 592,62 грн. відшкодування гарантованої суми банківського вкладу. За таких обставин, позивач змушений звернутися до суду з метою захисту та поновлення порушених прав.
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано до суду відзив на позовну заяву та пояснення на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Відповідач зазначає, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 року № 105 "Про віднесення ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 року № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "ЗЛАТОБАНК", згідно з яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЗЛАТОБАНК". Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі 826/2184/17 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.07.2017р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 року, якими, зокрема: визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 13 лютого 2015 року №105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних». Враховуючи те, що рішення НБУ щодо виведення ПАТ «ЗЛАТОБАНК» з ринку скасовані в судовому порядку та не створюють юридичних насідків з моменту їх прийняття, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на правовідносини з ПАТ «ЗЛАТОБАНК» не розповсюджується, а тому відсутні правові підстави для продовження виплати Фондом гарантування коштів за вкладами у такому Банку. 19.06.2019 року ухвалою Господарського суду м. Києва порушено справу №910/4475/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Златобанк". За таких умов, всі вимоги кредиторів до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, розглядаються за правилами ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому позивач просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримав свою позицію викладену у відзиві на позов та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року відкрито провадження у справі №160/10300/19 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклика сторін.
Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12 лютого 2015 року між Позивачем (вкладник) та ПАТ АБ «ЗЛАТОБАНК» (банк) укладено договір банківського вкладу «Класичний» (депозиту) №080807, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5 000,00 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 12 березня 2015 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування з розрахунку 9% річних. Факт внесення коштів на рахунок підтверджується випискою від 12 лютого 2015 року. Договір був укладений за адресою місцезнаходження відділення м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд.1.
Прийняті банком кошти були зараховані на вкладний рахунок Позивача. Представник банку ОСОБА_2 діяла в межах і повноваженнях наданих діючою довіреністю завіреною приватним нотаріусом Київського МНО Рибалко Г.Г, № 235 від 28.11.2013 року.
За наслідками цих операцій, станом на кінець операційного дня 12 лютого 2015 року на вкладному рахунку вкладника № НОМЕР_1 залишок коштів складав 5 000,00 доларів США.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 № 105 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у AT «ЗЛАТОБАНК», згідно з яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ЗЛАТОБАНК» (далі - АТ «ЗЛАТОБАНК»), код ЄДРПОУ 35894495, МФО 380612, місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, 17/52, Бізнес-центр «Леонардо», м. Київ. 01030.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Златобанк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славінського Валерія Івановича.
Постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 р. № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 13 травня 2015 р. № 99, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Златобанк». та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Златобанк».
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 12 травня 2015 р. № 310 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Златобанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Златобанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славінського Валерія Івановича строком на 1 рік з 18 год. 00 хв. 13 травня 2015 р. до 12 травня 2016 р. включно.
20.04.2015 року на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21 квітня 2015 року Фонд гарантування вкладів здійснює виплати коштів вкладникам ПАТ «Златобанк» за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до 15 квітня 2015 року включно, а також продовжуються виплати коштів вкладникам АБ «Златобанк» за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився раніше, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися через установи ПАТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Дізнавшись про відсутність даних позивача в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_1 звернувся до Фонду та Уповноваженої особи із заявою від 27 квітня 2015 року, у якій просив включити його до переліку (реєстру) вкладників ПАТ «Златобанк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, та виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом.
Адміністрація ПАТ «Златобанк» повідомила позивача, що на виконання ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивача було включено до загального реєстру осіб які мають право на відшкодування вкладу та інформація направлена до Фонду гарантування вкладів.
Уповноважена особа ПАТ «ЗЛАТОБАНК» листом №27 від 20 січня 2016 року направила до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію з переліком вкладників які мають Право у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» отримання гарантованої суми в межах 200 000 грн.
В цьому переліку були вказані і данні ОСОБА_1 .
На момент звернення до суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб свої зобов'язання перед позивачем, визначені Законом України про систему гарантування вкладів фізичних осіб з виплати вкладу в розмірі 129592,62 грн. еквівалент суми 5000 доларів США за курсом НБУ на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації не виконав, що й обумовило звернення до суду даним адміністративним позовом.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року у справі № 826/2184/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Експо» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Златобанк», було, зокрема, визнано протиправним та скасовано постанову Правління Національного банку України від 13.02.2015 року №105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до категорії неплатоспроможних»; рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2015 року №30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк»; постанову Правління Національного банку України від 12.05.2015 року №310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк»; рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.05.2015 року №99 «Про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку»; рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.05.2015 року №100 про внесення змін до рішення виконавчої Дирекції Фонду від 13.05.2015 №99 «Про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку»; рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 року №391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Златобанк» на два роки до 13 травня 2018 року включно.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 826/2184/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Експо» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Златобанк», апеляційні скарги Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славкіної Марини Анатоліївни залишено без задоволення; апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард - Експо» задоволено повністю; змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року в абз. 4 та абз. 5 стор. 12 з підстав, зазначених у мотивувальній частині даної постанови; в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 залишено без змін.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід зазначити, що правовідносини у цій справі врегульовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України(стаття 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Згідно з пунктом 16 статті 2Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
За приписами пункту 6статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
За змістом статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною цієї ж статті закону, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 26Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.
Згідно з положеннями статті 27Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є гарантіями держави, передбаченими Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків.
Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно з положеннями частини першої статті 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Частиною другою статті 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Під час розгляду даної справи суд зробив висновок про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, провадження № 11-239апп18, від 13 березня 2019 року у справі№ 636/99/17-ц, провадження № 14-586цс18, від 13 листопада 2019 року у справі № 761/2987/18-ц, провадження № 14-285цс19 та в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року по справі №199/7551/17-ц
Отже, враховуючи вище наведене, суд вважає, що спір у даній справі належить до юрисдикції адміністративного суду.
Згідно із частиною другою статті 1 метою Закону № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Отже, в даних правовідносинах спеціальність Закону № 4452-VI не позбавляє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб від обов'язків по відшкодуванню гарантованої суми вкладу у встановлені Законом України від 23 лютого2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» терміни, а навпаки визначає терміни суму та порядок гарантованого відшкодування банківського вкладу. Порушення норм Закону № 4452-VI Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тягне відповідальність згідно діючого законодавства України.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону№ 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
На підставі частин першої та другої статті 6 цього Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. (частина першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI).
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Фонд не пізніше ніж через 20 (в редакції станом на 30.12.2014 року сім) робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Аналіз наведених норм показав, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду, у разі делегування їй повноважень, після запровадження тимчасової адміністрації в банку, фактично набуває всіх повноваження органів управління та контролю банку та діє в тому числі як представник останнього, зокрема в договірних правовідносинах з клієнтами банку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15 (провадження№ 11-239апп18), від 24 квітня 2018 року у справі № 755/1700/16-ц (провадження 14-89цс18), у постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справах № 826/5190/16 та № 826/24888/15.
Разом з тим відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» саме Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами та відсотків на день початку процедури ліквідації банку.
Відповідно до частин третьої статті 34 Закону № 4452-VI Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Як зазначалось вище, на підставі Постанови Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13 лютого 2015 року прийнято рішення № 30 про запровадження з 14 лютого 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Златобанк". Тимчасова адміністрація запроваджена строком до 13 травня 2015 року.
Постановою Правління Національного банку України № 310 від 12 травня 2015 року відкликано банківську ліцензію АТ "Златобанк". Рішенням № 99 від 13 травня 2015 року Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру Ліквідації АТ "Златобанк".
В даному випадку застосовується норма положення ч. 3 ст. 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Фонду (його працівників), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки членів виконавчої дирекції Фонду та/або уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення), питання про стягнення шкоди в адміністративному судочинстві, відповідно до положень ч. 2 ст. 21 КАС України, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Бездіяльністю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб спричинено вкладнику який мав право отримати кошти за рахунок Фонду відповідно частини третьої статті 27 Закону № 4452-VI не пізніше ніж через 20 (в редакції від 30.12.2014 року сім) робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Доводи відповідача про те, що уповноважена особа не є підзвітною Фонду гарантування вкладів судом до уваги не приймаються, оскільки за дії/бездіяльність працівників відповідальність несе юридична особа.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 20 травня 2015 року по 01 липня 2015 року включно вкладники можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - АТ "Ощадбанк".
На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України № 4452- VI виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 19 квітня 2018 року № 1135 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Златобанк» строком на два роки з 14 травня 2018 року до 13 травня 2020 року включно.
Вказана інформація розміщена на офіційній сторінці Фонду гарантування вкладів в мережі Інтернет та є загальновідомою.
Таким чином, відповідач з 13.02.2015 р. і до цього часу здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку - ПАТ «Златобанк» з ринку виключно відповідно до порядку, визначеному Законом України № 4452-VI.
З 04 жовтня 2015 року виникло зобов'язання Фонду з виплати коштів вкладникам ПАТ «Златобанк» за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до дня початку процедури виведення банку з ринку, а також за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Отже, зобов'язання з виплати відшкодування за поточними рахунками позивача виникло на 20 день після введення тимчасової адміністрації з 04 жовтня 2015 року, і саме з цього дня має бути нараховано суми, передбачені ст. 625 ЦК (і до дня фактичної виплати вкладів).
На рахунках позивача в ПАТ «Златобанк» № НОМЕР_1 обліковувались кошти загальною сумою в перерахуванні на національну грошову одиницю 129 592,62 грн. (сто двадцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривни 62 коп.). Ці кошти протиправно утримувались та утримуються відповідачем всупереч волі позивача з 11 червня 2015 року.
Суд зазначає, що виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Згідно п. 2 статті 26 ст. 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Отже, відповідно статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник має право, а виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом.
Право вкладника кореспондує з обов'язком Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату вкладнику гарантовану суму.
Внутрішні нормативні заходи не можуть погіршувати права вкладника та бути підставою для невиплати гарантованої суми вкладнику.
Частиною другою статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
За приписами частини першої статті 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
З огляду на вказані норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правовідносини між ФГВФО і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми (якщо адміністративна рада ФГВФО згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 вказаного Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. У цих правовідносинах ФГВФО виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів ФГВФО незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), тому у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі ФГВФО.
Слід зазначити, що погашення основної суми заборгованості не є підставою для зменшення позовних вимог за порушення фінансового законодавства з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (аналогічна правова позиція узгоджується Верховним Судом у постанові від 14.01.2020 року по справі №910/3810/18).
За приписами ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає майнова відповідальність у розмірі трьох відсотків річних на цю суму за весь період прострочення боржника, а саме за весь період затримки (дату подання позову 22.10.2019 року) 1645 дні, а розмір нарахувань майнової відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України становить: 3% х 1645 / 365 х 129 592,62 грн.= 17 521,63 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на те, що у розрізі приписів пункту 17 частини першої статті 2, пункту другого частини 5 статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа є працівником Фонду, який може змінюватися виконавчою дирекцією Фонду впродовж тимчасової адміністрації та ліквідації Фонду, зазначення конкретного прізвища, імені та по батькові останньої під час судового розгляду справ не є обов'язковим.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 172 940,61 грн., суд вважає їх не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, 12.02.2015 року між позивачем (вкладник) та ПАТ АБ «ЗЛАТОБАНК» (банк) укладено договір банківського вкладу «Класичний» (депозиту) №080807, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5 000,00 доларів США.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом з тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Такий висновок був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду: від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16 (провадження № 61-23789св18); від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц (провадження № 61-31485св18); від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц (провадження № 61-26034св18); від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц (провадження № 61-21851св18).
Таким чином, оскільки в даному випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
А тому вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Згідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за необхідне заявлений у справі позов задовольнити частково.
Керуючись ст. ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 21708016), третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Златобанк» (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 35894495) про стягнення суми вкладів - задовольнити частково.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 гарантовану суму вкладу у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в розмірі 129 592,62грн. (сто двадцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 62 коп.) (еквівалент суми 5000 доларів США за курсом НБУ на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації).
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми пеню за прострочення зобов'язання у розмірі 17 521,63 (сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять одна грн. 63 копійки).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова