13 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 140/565/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Савчук О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» звернулося в суд з позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення від 26.11.2019 року № UA205110/2019/002628/1 про коригування митної вартості товару.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «Спецкомунтех» здійснює зовнішньоекономічну діяльність та на умовах Договору купівлі-продажу №18/11-2019 від 18.11.2019 придбало у компанії постачальника «CL INVESTMENTS Sp. z о.о.» (м. Люблін, Республіка Польща) одяг в асортименті (найменування, характеристика, кількість) згідно Специфікації №1 від 18.11.2019 до Договору та рахунку-фактури №2/11/2019 від 18.11.2019. Товар було ввезено в Україну та 22.11.2019 доставлено для митного оформлення на митний пост «Луцьк» Волинської митниці ДФС. Митним брокером 22.11.2019 подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA205090/2019/134488, згідно якої задекларовано ввезення в Україну ТОВ «Спецкомунтех» в митному режимі «імпорт» товару «Одяг» по 9 товарних позиціях загальною фактурною вартість 4645,81 евро (124662,04 грн). Електронним повідомленням відповідач проінформував декларанта, що подані документи не містять усіх даних, спрацювали ризики АСАУР, виявлено розбіжності вартості товару, зокрема на ярликах вона відмінна від вартості у рахунку-фактурі №2/11/2019 від 18.11.2019 р., та запропонував подати додаткові документи. Декларантом таких документів не було надано у зв'язку з їх відсутністю. 26.11.2019 року відповідачем було прийнято оскаржуване рішення № UA205110/2019/002628/1, у якому митну вартість визначено у розімірі 8399,58 євро, що становить 225387,78 грн. Товариство вважає, що висновки відповідача у рішенні не відповідають фактичним обставинам декларування, відповідач, неправомірно затребував у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, завідомо знаючи про їх відсутність і неможливість виконання таких вимог, чим штучно створив умови і підстави для відмови у визнанні заявленої митної вартості, рішення не містить належного обґрунтування самостійно визначеної митої вартості. З наведених підстав просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 року відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки при оформленні поданих декларантом документів відбулось автоматичне спрацювання АСАУР. Під час опрацювання митних декларацій було встановлено, що вартість визначена на ярликах товару та вартість зазначена в рахунку-фактурі відрізняється, що є підставою для сумнівів щодо достовірності відомостей про заявлену митну вартість та не підтвердження усіх числових значень складових митної вартості. Відповідач вказує, що у наданому декларантом інвойсі купівлі-продажу із третіми особами ціна товару зазначена 3096 євро, що суттєво відрізняється від ціни товару заявленої декларантом. Також зазначає, що поставка здійснювалась на умовах DAP Луцьк, що передбачає включення до ціни товару витрат на переміщення товару по Україні, а не до кордону, що є порушенням вимог статті 58 Митного кодексу України. З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив представник позивача заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві, вважає їх необґрунтованими, не логічними і такими, що не заслуговують на увагу.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року перейдено із розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено у даній справі підготовче засідання на 23.03.2020 року.
Ухвалою суду від 23.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у на 13.04.2020 року.
У судове засідання 13.04.2020 року представники сторін не прибули, у зв'язку з чим справу було розглянуто без їх участі на підставі поданих документів.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 18.11.2019 року між ТзОВ «Спецкомунтех» та компанією «CL INVESTMENTS Sp. z о.о.» (м. Люблін, Республіка Польща) було укладено договів купівлі-продажу № 18/11-2019, за умовами якого товариство придбало одяг згідно Специфікації №1 від 18.11.2019 року. Загальна вартість договору становить 4645,80 евро, товар постачається на умовах DAP-кордон України згідно з правилами Інкотермс-2010, витрати по транспортуванню товару покладені на продавця. За отриманий товар позивач розрахувався повністю, що підтверджується платіжним дорученням від 20.11.2019 року №Р1911208759009.
22.11.2019 року товар було імпортовано на митну територію України та подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA205090/2019/134488, згідно якої задекларовано ввезення в Україну ТзОВ «Спецкомунтех» в митному режимі «імпорт» товару «Одяг» по 9 товарних позиціях загальною фактурною вартість 4645,81 євро 124662,04 грн. (за основним методом - ціною договору). До декларації було додано такі документи: декларація митної вартості, договір купівлі-продажу № 18/11 -2019 від 18.11.2019 року, специфікація №1 від 18.11.2019 року до Договору, рахунок-фактура №2/11/2019 від 18.11.2019 року, платіжне доручення №Р1911208759009 від 20.11.2019 року, товаро-транспортна накладна (CMR) від 20.11.2019 року, експортна декларація країни походження товару від 21.11.2019 року №19PL301010E0966535.
У зв'язку зі спрацюванням профілів ризику АСАУР митним органом було запропоновано декларанту подати такі документи: рахунки на здійснення платежів третім особам, договір (угода, контракт) з третіми особами, висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інші додаткові документи (за бажанням).
26.11.2019 року декларантом було направлено лист, до якого долучено копію інвойсу купівлі-продажу із третіми особами, та повідомлено про відсутність інших витребуваних митницею документів.
Волинською митницею 26.11.2019 року прийнято Рішення № UА205110/2019/002628/2 про коригування митної вартості товару та надіслано декларанту Картку відмови у митному оформленні (випуску) товару.
В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що митна вартість товару за ціною договору не може бути визнана, у зв'язку з тим, що документи, подані на підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також у зв'язку з розбіжностями у вартості на ярликах, виявлених при митному огляді, та ціною, зазанченою у рахунку-фактурі.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наданої аналітичною групою. Рівень митної вартості становить 8399,59 євро.
Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/02628. У цій же картці відмови митний орган роз'яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД відповідно до рішення про визначення митної вартості № UА205110/2019/002628/2 від 26.11.2019 року.
Як вбачається з митної декларації від 27.11.2019 року №UA205090/2019/136306 товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.
Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням про коригування митної вартості товару звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товару, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 року №4495-VІ.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товару, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товару, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товару; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товару та є умовою продажу оцінюваних товару; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товару, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товару на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товару, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товару здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товару як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару.
У свою чергу, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товару, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товару - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товару - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товару та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі №821/110/18 зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товару за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішенння, посадовою особою митного органу зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Однак, суд звертає увагу, що у оскаржуваному рішенні відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 року у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA205090/2019/134488. Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару. З цього приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Щодо вимоги відповідача надати рахунки на здійснення платежів третім особам, то дані вимоги є такими, що не можуть підтверджувати ціну товару, за яку декларант придбав товар у свого контрагента, фінансові розрахунки якого зі своїми партнерами взагалі стосуються інших правовідносин.
Також суд не погоджується з доводами відповідача про те, що ціна окремих одиниць товару на ярликах не відповідає ціні в рахунку-фактурі, а тому є розбіжність у документах, поданих до митного оформлення, оскільки роздрібна ціна в країні походження товару може не відповідати закупівельній ціні згідно умов іншого зовнішньоекономічного договору. Крім того, ні в оскаржуваному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей, не вказує кількість одиниць, на яких було виявлено такі розбіжності, що, як наслідок, не підтверджує фактичних обставин для встановлення порушень при декларуванні товару.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що у наданому декларантом інвойсі купівлі-продажу із третіми особами ціна товару зазначена 3096 євро, що суттєво відрізняється від ціни товару заявленої декларантом, з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що позивач придбав товар у компанії «CL INVESTMENTS Sp. z о.о.» (м. Люблін, Республіка Польща) за ціною 4645,80 євро, згідно фактури від 04.11.2019 року зазначена компанія придбала товар у продавця Textil Compani (Чехія) за 3096 євро. На думку суду, формування компанією «CL INVESTMENTS Sp. z о.о.» ціни на товар при подальшому його продажу є правом продавця в межах його комерційної діяльності, а придбання позивачем товару у польського контрагента з націнкою не може свідчити про недостовірність відомостей про заявлену митну вартість за наявності інших документів, у тому числі платіжних, які підтверджують факт придбання товару.
Також суд вважає необгрунтованими викладені у відзиві доводи відповідача про те, що декларантом порушено вимоги статті 58 Митного кодексу України, оскільки поставка здійснювалась на умовах DAP Луцьк, що передбачає включення до ціни товару витрат на переміщення товару по Україні, а не до кордону, оскільки таке обгрунтування взагалі відсутнє в оскаржуваному рішенні, мотиви відмови в митному оформленні товарів не містять такої підстави, а відтак, на думку суду, є надуманими та сформульованими відповідачем вже після прийняття рішення та картки відмови.
У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару вказано, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Разом з тим, у оскаржуваному рішенні взагалі відсутні номер та дата митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише міститься посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію, надану у зв'язку зі спрацюванням ризиків АСАУР, однак жодних документів, які б підтверджували цю вартість, відповідач суду не надав. Відповідачем не наведено в оскаржуваному рішенні, яким чином системою АСАУР було визначено вартість товару у розмірі 8399,59 євро, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не наведено жодних розрахунків, за якими було визначено таку вартість товару, що свідчить про порушення вимог статті 55 МК України. На думку суду, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на згенерованих АСАУР відомостях, що документально не підтверджені.
За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товару; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
При цьому, слід зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товару. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товару, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Крім того, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.
Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідні консультації у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультацій не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.
Суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Митним органом не було надано жодного документа, який би підтвердив митну вартість товару, визначену відповідачем за резервним методом.
Таким чином, рішення відповідача від 26.11.2019 року № UA205110/2019/002628/2 прийняте всупереч нормам чинного законодавства, а тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2102,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №824 від 10.02.2020 року (а.с.11).
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 6306,00 грн. та витрат на послуги пов'язані із залученням перекладача у розмірі 2355,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правової (правничої) допомоги №15/20 від 29.01.2020 року (а.с.112), рахунку на послуги правничої допомоги №15/20-1 від 29.01.2020 року (а.с.113) та №15-20-2 від 23.03.2020 (а.с.116), платіжного доручення №823 від 10.02.2020 року (а.с.114) та №934 від 23.03.2020 року (а.с.117), акту наданих послуг №15/20-1 від 23.03.2020 року (а.с.115)) позивач сплатив Адвокатському бюро «Сергій Степанюк і Партнери» кошти в загальній сумі 6306,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту наданих послуг №15/20-1 від 23.03.2020 року складається з: консультування клієнта щодо обґрунтованості, мотивованості і законності оскаржуваного рішення відповідача, наявності правових підстав для оскарження рішення митного органу, способів захисту, позитивних та негативних аспектів досудового адміністративного оскарження до Держмитслужби та судового оскарження до суду адміністративної юрисдикції - 1051,00 грн. (1 год); підготовка справи: вивчення, аналіз і оцінка наявних письмових доказів, підбір нормативно-правових актів щодо правовідносин, пов'язаних з публічно-правовим спором, узагальнення практики оскарження рішень митних органів щодо коригування митної вартості, обрання способу захисту та формулювання вимог з урахуванням отримання бажаного для клієнта результату - 1051,00 грн. (1 год); складання адміністративного позову (позовної заяви) і подання до суду - 3153,00 грн. (3 год); супровід адміністративної справи в суді: щоденний моніторинг руху справи, аналіз прийнятих у справі процесуальних рішень, організація перекладу документів на вимогу суду, підготовка, складання та надіслання до суду письмових документів з процесуальних питань (відповідь на відзив, заява про стягнення судових витрат), ознайомлення в суді з матеріалами судової справи; інформування клієнта про рух справи - 1051,00 грн. (1 год).
У свою чергу, представник відповідача у клопотанні від 09.04.2020 року вказав, що послуги щодо консультування клієнта щодо обґрунтованості, мотивованості і законності оскаржуваного рішення, наявності правових підстав оскарження рішення митного органу, способів захисту, позитивних та негативних аспектів досудового адміністративного оскарження до Держмитслужби та судового оскарження до суду адміністративної юрисдикції, вартість яких склала 1051,00 грн. та послуги по вивченню, аналізу і оцінці наявних письмових доказів, підбір нормативно-правових актів щодо правовідносин, пов'язаних з публічно-правовим спором, узагальнення практики оскарження рішень митних органів щодо коригування митної вартості, обрання способу захисту та формулювання вимог з урахуванням отримання бажаного для клієнта результату - 1051,00 грн. охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги «складання позовної заяви» та не можуть бути самостійною складовою витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Крім того, звертає увагу суду на обсяг поданого адміністративного позову та опрацьовану кількість нормативно-правових актів для подання вказаного позову, наведення в ньому лише посилання на норми МК України та інформацію, що зазначена в оскаржуваній картці відмови та відсутність жодного обґрунтування позиції позивача щодо незаконності оскаржуваного ним рішення про коригування, вважає заявлений до стягнення розмір суми коштів за підготовку позову та подання його до суду явно завищеним. Також вважає безпідставною вимогу позивача про відшкодування витрат на перекладача, оскільки з поданих документів неможливо встановити, які ж саме документи підлягали перекладу та чи була взагалі необхідність у проведенні їх перекладу. Враховуючи зазначені обставини, представник відповідача вважає, що вказані обставини свідчать про невідповідність видів правової допомоги із отриманим результатом, а отже і надмірним розміром визначеної до стягнення суми, а тому просив у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу відмовити повністю.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4204,00 грн., що становить вартість послуг із складання адміністративного позову - 3153,00 грн. та супроводу адміністративної справи в суді - 1051,00 грн.
При цьому, суд зазначає, що консультування клієнта щодо обґрунтованості, мотивованості і законності оскаржуваного рішення Волинської митниці Держмитслужби, наявності правових підстав для оскарження рішення митного органу, способів захисту, позитивних та негативних аспектів досудового адміністративного оскарження до Держмитслужби та судового оскарження до суду адміністративної юрисдикції - 1051,00 грн. (1 год); підготовка справи: вивчення, аналіз і оцінка наявних письмових доказів, підбір нормативно-правових актів щодо правовідносин, пов'язаних з публічно-правовим спором, узагальнення практики оскарження рішень митних органів щодо коригування митної вартості, обрання способу захисту та формулювання вимог з урахуванням отримання бажаного для клієнта результату - 1051,00 грн. (1 год) включається до витрат пов'язаних зі складанням адміністративного позову, а тому дані витрати у сумі 2102,00 грн. повинен понести позивач.
Крім того, згідно рахунку фактури №20/02/2020Б від 20.02.2020 року (а.с.118), платіжного доручення №862 від 21.02.2020 року (а.с.119), акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.121), позивачем були понесені витрати на оплату послуг перекладача у сумі 2355,00 грн., які також необхідно стягнути з відповідача, оскільки як передбачено частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (пункт 5 частина третя статті 132 КАС України). Суд не бере до уваги твердження представника відповідача, що з поданих документів неможливо встановити, які ж саме документи підлягали перекладу та чи була взагалі необхідність у проведенні їх перекладу, оскільки ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 року позивача було зобов'язано надати суду належним чином засвідчений переклад документів, доданих до позовної заяви.
Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2102,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 4204,00 грн. та витрати на послуги перекладача у розмірі 2355,00 грн.
Керуючись статтями 243 ч. 3, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС від 26 листопада 2019 року № UA205110/2019/002628/2 про коригування митної вартості товару.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код 43350888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карпенка-Карого, 10, ідентифікаційний код 41898871) судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.), витрати на правову допомогу у розмірі 4204,00 (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.) та витрати на послуги перекладача у розмірі 2355,00 (дві тисячі триста п'ятдесят п'ять грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцевих положень» КАС України.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко
Повний текст судового рішення складено 22.04.2020 року.