м. Вінниця
22 квітня 2020 р. Справа № 120/1238/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за вимогами якого просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку та перерахунку йому пенсії в основному її розмірі 80 процентів грошового забезпечення на підставі п. «а» ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати відповідача вчинити дії та здійснити йому з 1 січня 2008 року розрахунок, перерахунок та виплату пенсії з основним її розміром 86 процентів грошового забезпечення на підставі ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній на дату призначення такого розміру пенсії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є ветераном органів внутрішніх справ, ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інвалідом 2-ї групи та з 1 січня 2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області. У 2003 році йому призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в основному розмірі 86 процентів грошового забезпечення.
Однак, ознайомившись у січні 2020 року із рішенням Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 та проаналізувавши наявні матеріали своєї пенсійної справи він дійшов висновку, що відповідач з незрозумілих йому причин з 1 березня 2008 року по 1 квітня 2018 року проводив перерахунки та виплачував йому пенсію в розмірі 76 % грошового забезпечення, а з 1 квітня 2018 року по даний час виплачує пенсію в розмірі 80 % грошового забезпечення. Звернувшись 12.02.2020 року до відповідача із письмовою заявою щодо здійснення перерахунку його пенсії в основному її розмірі 86% грошового забезпечення, йому була надана відповідь про те, що з 1 січня 2008 року в результаті проведеного перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294, основний розмір його пенсії визначено в 76 % грошового забезпечення без урахування 10% надбавки як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС 1 категорії. При цьому з 1 квітня 2018 року за його заявою здійснено перехід на пенсію по інвалідності та на підставі п. «а» ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено її розмір в 80% грошового забезпечення.
Позивач вважає, що відповідну заяву від 21.03.2018 року про перехід на пенсію по інвалідності посадові особи відповідача отримали, на його думку, обманним шляхом з метою економії бюджетних коштів та без належного роз'яснення вимог пенсійного законодавства. В той же час зменшення з 1 січня 2008 року розміру перерахованої пенсії з 86% до 76 % грошового забезпечення позивач вважає протиправним, оскільки при перерахунку його пенсії та визначенні її основного розміру має застосовуватись норма закону, що діяла на момент призначення пенсії і це не повинно зменшувати відсоток раніше нарахованих пенсій. До того ж, позивач посилається на низку рішень Конституційного Суду України, в яких виловлено розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників міліції, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Відтак, на переконання позивача, відповідач не мав повноважень щодо зміни розміру його пенсії під час перерахунку та неправомірно зменшив її основний розмір до 76% відповідних сум грошового забезпечення. Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду за захистом порушених, на його думку, прав.
Ухвалою суду від 23.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України.
10.04.2020 року представник відповідача надав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Свою позицію відповідач мотивує тим, що згідно заяви про призначення пенсії за вислугу років від 26.05.2003 року позивачу згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в діючій на той час редакції призначено пенсію в розмірі 86% грошового забезпечення, з яких 76 % - за вислугу років та 10% - з урахуванням участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. В подальшому, пунктом 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 року № 3591-ІV, який набув чинності з 29.04.2006 року, внесено зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з якими нова редакція підпункту «в» статті 13 цього Закону не передбачала зазначену 10% доплату особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та віднесені до 1-ї категорії. За таких обставин та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.01.2008 року позивачу здійснено перерахунок його пенсії на підставі Довідки №80/11602 Управління МВС України у Вінницькій області з розрахунку 76% грошового забезпечення, як того вимагалося діючими станом на 01.01.2008 року положеннями законодавства. В подальшому, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 23.04.2012 року постанови № 355 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в 2012 року Головним управлінням забезпечено проведення перерахунку пенсії позивача, згідно якого основний розмір пенсії - 76% грошового забезпечення залишився не змінним, а розраховувався лише розмір підвищення складових грошового забезпечення. Далі, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 позивачу у березні 2018 року проведено перерахунок його пенсії з січня 2016 року, згідно якого основний розмір пенсії також склав 76 % грошового забезпечення. Крім того, 21.03.2018 року позивачем була подана заява до Головного управління щодо переведення пенсії з одного виду на інший - з пенсії по вислузі років на пенсію по інвалідності з 01.04.2018 року, на підставі якої органом пенсійного фонду у відповідності до вимог п. «а» ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 1 квітня 2018 року позивачу, як інваліду 2 групи, призначена пенсія в розмірі 80% грошового забезпечення. Як зазначає відповідач, в усіх випадках проведеного перерахунку, розмір пенсії позивача збільшувався від попереднього.
За таких обставин та враховуючи, що з 01.01.2008 року припинення нарахування доплат до пенсії на 10 % як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не вважається зменшенням розміру пенсії за вислугу років, який становив 76% грошового забезпечення, тому відповідач вважає, що доводи позивача про необхідність здійснення перерахунку його пенсії з 01.01.2008 рок із основним розміром 86% відповідних сум грошового забезпечення не ґрунтуються на нормах матеріального права, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволені даного позову як в безпідставно заявленому.
Поряд з цим, 10.04.2020 року відповідачем до суду також подано клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі ст. 123 КАС України у зв'язку з пропуску останнім шестимісячного строку звернення до суду, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України, яке мотивоване тим, що позивач отримуючи щомісячно пенсійні виплати, не міг не знати про розмір нарахованої пенсії ще з 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк, не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_1 з 05.05.2003 року є пенсіонером, ветераном органів внутрішніх справ, ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інвалідом 2-ї групи та з 1 січня 2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Пенсія позивачу призначена за вислугу років згідно Закону України від 09 квітня 1992 року N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262-XII) з доплатою як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.
Із матеріалів справи слідує, що основний розмір пенсії позивача до 01.01.2008 року складав 86 % грошового забезпечення.
При цьому вислуга років позивача складає 27 років, відповідно розмір його пенсії становив 76 % сум його грошового забезпечення (55 % + 21 % (3 % за кожен рік вислуги понад 20 років) (п. «а» ст. 13 Закону N 2262-XII в редакції станом на час призначення пенсії позивачу). Крім того, позивачу розмір пенсії був збільшений на 10% як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що було передбачено п. «в» ст. 13 Закону N 2262-XII в редакції станом на час призначення пенсії позивачу. Тобто, загальний розмір пенсії позивача складав 86 % грошового забезпечення (76%+10%).
Судом встановлено, що з 01 березня 2008 року у зв'язку зі зміною грошового забезпечення військовослужбовців силових структур, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова N 1294) на підставі довідки про грошове забезпечення №80/11602 Управління МВС України у Вінницькій області, позивачу було проведено перерахунок пенсії з урахуванням 76% грошового забезпечення (без врахування 10% за участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС 1 категорії).
Як свідчать матеріали справи, зокрема копії протоколів перерахунку пенсії по пенсійній справі № 8011602-МВС, позивач отримував основний розмір пенсії - 76 % грошового забезпечення до 01.04.2018 року.
З 01.04.2018 року позивачу на підставі його заяви від 21.03.2018 року призначено пенсію по інвалідності (переведено з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності) відповідно до ст. 21 Закону N 2262-XII як інваліду 2 групи в основному її розмірі 80 % грошового забезпечення, у зв'язку з чим розмір пенсії позивача склав 8460,05 грн., що більше ніж попередній розмір пенсії.
12.02.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про здійснення перерахунку його пенсії в основному її розмірі 86% грошового забезпечення починаючи з 01.03.2008 року на що від відповідача отримав відповідь від 27.02.2020 року за № 878-794/Б-02/8-0200/20 про відсутність правових підстав для здійснення такого перерахунку.
Наведені обставини спонукали позивача звернутися до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В той же час відповідно до статті 46 Основного закону громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ.
Відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону N 2262-XII в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, пенсії за вислугу років призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Крім того, згідно положень пункту "в" статті 13 Закону N 2262-XII зазначеним особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
В подальшому, пунктом 9 Закону України від 04 квітня 2006 року N 3591-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" (далі - Закон N 3591-IV), який набрав чинності 29 квітня 2006 року, було внесено зміни до статті 13 Закону N 2262-XII, зокрема, змінено редакцію пункту "в" вказаної статті, а саме виключено можливість збільшення основної пенсії на 10 % відповідних сум грошового забезпечення для осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 1.
З огляду на це, нова редакція підпункту «в» статті 13 Закону N 2262-XII зазначену доплату особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, не передбачала.
Слід зазначити, що 07.11.2007 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 1294, якою встановлено нові умови обчислення і структури грошового забезпечення зазначених осіб та передбачався перерахунок пенсії виходячи з грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яке складалося з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року N 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок N 45).
Пунктом 5 Порядку N 5 передбачено нові види грошового забезпечення, які враховуються для перерахунку пенсії. Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), для перерахунку пенсії не враховуються.
Отже, проаналізувавши наведені норми матеріального права, слід дійти висновку, що оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії, а саме з 1 березня 2008 року, стаття 13 Закону N 2262-XII не передбачала 10-процентне збільшення пенсії для військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, а інша норма, яка б встановлювала таку доплату, в чинному законодавстві України відсутня, то правових підстав для нарахування наведеної 10-процентної доплати для зазначених військовослужбовців немає. Відповідно, у відповідача не було правових підстав визначати позивачу пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення 86 %, в яку входило 10% доплати за участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС, яка уже не була передбачена Законом N 2262-XII. Тому, розмір грошового забезпечення позивача - 76% зменшений не був, оскільки саме на такий розмір пенсії позивач мав право на момент її призначення з урахуванням його вислуги років - 27 років.
Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка відображена у постанові від 21.03.2019 року у справі N 275/383/17.
Щодо наступних перерахунків пенсії позивачу.
Так, Постанова N 1294 втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N 704, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року N 1052, від 21 лютого 2018 року N 103.
Зокрема, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Відповідно до пункту 3 цієї Постанови встановлено: "Перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Як встановлено судом, на виконання Постанови № 103 відповідачем згідно довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 11602 в березні 2018 року здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2016 років, та відповідно до наявного в матеріалах справи письмового доказу: «Перерахунок пенсії по пенсійній справі № 8011602-МВС від 22.03.2018 р.», основний розмір пенсії позивача визначено в розмірі 76 % грошового забезпечення, що відповідає 27 років вислуги. Розмір пенсії після перерахунку станом на 01.01.2016 року склав 7936,36 грн., що на 2979,74 грн. більше ніж попередній розрахунок пенсії.
Тобто, із матеріалів справи слідує, що основний розмір пенсії позивача - 76% грошового забезпечення починаючи з 2008 року зменшений не був при наступних перерахунках в тому числі до березня 2018 року.
Доводи ж позивача про те, що визначена йому в 2004 році пенсія за вислугу років в розмірі 86% грошового забезпечення мала залишатися незмінною при наступних перерахунках і до цього часу суд вважає безпідставними, оскільки як уже наголошувалося судом вище в структуру цих 86% грошового забезпечення входила доплата в розмірі 10% за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, при цьому розмір основної пенсії за 27 років вислуги згідно "а" ст. 13 Закону N 2262-XII становив саме 76 % грошового забезпечення. Так як правова норма, яка передбачала збільшення розміру пенсії на 10 % особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження служби втратила чинність після внесення змін до статті 13 Закону N 2262-XII Законом N 3591-IV, тому припинення нарахування доплат до пенсії на 10 % відповідних сум грошового забезпечення не може вважатись зменшенням розміру пенсії за вислугу років, оскільки зазначені доплати не є невід'ємною частиною державної пенсії, які виплачувалися позивачу як доплата за статус постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС та була виключена з положень Закону N 2262-XII.
При цьому суд бере до уваги і ту обставину, що вищезгадані зміни в законодавстві не призвели до зниження розміру пенсії, а навпаки - привели до її збільшення, що нівелює засторогу можливого порушення прав позивача.
За таких обставин заявлена позивачем вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з 01.01.2008 року з основним розміром пенсії 86% відповідних сум грошового забезпечення не ґрунтується на нормах матеріального права, у зв'язку з чим підстав для її задоволення не має.
Щодо іншої позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо розрахунку та перерахунку позивачу пенсії в основному розмірі 80% грошового забезпечення на підставі п. «а» ст. 21 Закону N 2262-XII, то суд враховує таке.
Як слідує із матеріалів справи позивачем 21.03.2018 року до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подана заява про призначення/перерахунок пенсії по інвалідності з 01.04.2018 року шляхом переведення з пенсії по вислузі років на пенсію по інвалідності.
Відповідно до статті 1 Закону N 2262-XII військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Умови призначення пенсії по інвалідності визначені у статті 18 Закону N 2262-XII, згідно якою пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби.
Згідно зі статтею 19 Закону N 2262-XII, групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.
Статтею 21 Закону N 2262-XII визначено, що пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах:
а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);
б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Відповідно до пунктів 4, 14, 18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 року за № 3-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання. Орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів. Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно витягу із акта огляду МСЕК до довідки АВ №000116 є інвалідом другої групи безстроково, захворювання якого пов'язане із виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно, на підставі поданої заяви та з урахуванням наявного у позивача статусу інваліда 2 групи, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області переведено позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності з 01.04.2018 років на підставі п. «а» ст. 21 Закону N 2262-XII та визначено її в розмірі 80% грошового забезпечення, що відповідає зазначеним вище правовим приписам.
Доводи позивача про те, що така пенсія по інвалідності з 01.04.2018 року призначена з боку відповідача протиправно чи обманним шляхом є безпідставними, оскільки не підтверджуються жодними доказами та ґрунтуються виключно на припущенням та хибному трактуванні самим позивачем норм діючого законодавства.
За таких обставин підстав для визнання протиправними дій відповідача у цій частині позовних вимог не має, а отже вимоги позову у цьому випадку задоволеними бути не можуть.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Стосовно доводів відповідача про те, що позивачем пропущено передбачений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України N 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа вважає, що не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі N 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі N 522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі N 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі N 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі N 201/9987/17 (2-а/201/304/2017), від 19.03.2019 року у справі № 806/1952/18.
За таких обставин суд не погоджується із доводами відповідача про можливість застосування в межах розгляду даної справи шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, і, відповідно, не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання про залишення позову без розгляду. Враховуючи зазначене, суд здійснив розгляд даної справи по суті заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження, визначені ст. 295 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ: 13322403).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович