м. Вінниця
22 квітня 2020 р. Справа № 120/119/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу відповідача від 04.12.2019 №2-23556/15-19-СГ, яким позивачу відмовлено у надані дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 гектара із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Ухвалою від 20.01.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку ст. 262 КАС України). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що бажана позивачем земельна ділянка розміщена на пасовищі, яке за своїми природними особливостями і призначенням має використовуватись для сінокосіння та випасання худоби, а не ведення особистого селянського господарства. Також зазначив, що відповідно до інформації, викладеній у листі Сальницької сільської ради від 06.05.2019 №06-10/114, Сальницька сільська рада не погоджує надання земельної ділянки, зазначеної позивачем у своєму викопіюванні, так як вона використовується громадою "Слобідка" села Сальниця для випасання худоби, а утримання ВРХ являється основним джерелом доходів більшості жителів села. Таким чином, передача вищезазначеної земельної ділянки у власність громадянам буде суперечити нормам чинного законодавства, що у свою чергу є підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Натомість, щодо зобов'язання Головного управління надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зауважив, що надання такого дозволу є дискреційними повноваженнями відповідача.
06.02.2020 позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній підтримує мотиви позовної заяви та просить її задовольнити.
Ухвалою від 25.03.2020 витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області докази на підтвердження того, що бажана позивачем земельна ділянка входить до складу земель, які відповідно до даних Державного земельного кадастру належать до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби.
На виконання вимог даної ухвали, відповідач листом від 06.04.2019 повідомив, що інформації в Публічній кадастровій карті України щодо цільового призначення бажаної позивачем земельної ділянки - для сінокосіння і випасання худоби відсутня, оскільки дана земельна ділянка не сформована як об'єкт права. Однак, відповідно до інформації з чергового кадастрового плану та інформації Сальницької сільської ради, бажана позивачем ділянка дійсно використовується для сінокосіння та випасання худоби.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.
29.04.2019 із застосуванням електронного цифрового підпису ОСОБА_1 , в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 , звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із електронним клопотанням від 29.04.2019 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Разом із тим, листом № К-7984/0-1894/0/95-19 від 27.05.2019 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило у задоволенні заяви, з тієї причини, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Вважаючи відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області протиправною, позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду.
Встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2019 у справі №120/1825/19-а адміністративний позов задоволено та, окрім іншого, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 від 29.04.2019 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Разом із тим, за наслідками повторного розгляду клопотання позивача від 29.04.2019 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ №2-15669/15-19-СГ від 12.09.2019, відповідно до якого ОСОБА_2 відмолено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03).
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач оскаржив її в судовому порядку до Вінницького окружного адміністративного суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2019 по справі №120/2975/19-а адміністративний позов задоволено та, окрім іншого, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 від 29 квітня 2019 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
За наслідками повторного розгляду клопотання від 29.04.2019 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято рішення у вигляді наказу №2-23556/15-19-СГ від 04.12.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 відмолено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
При цьому, наказ №2-23556/15-19-СГ від 04.12.2019 мотивований тим, що бажана позивачем земельна ділянка розміщена на пасовищі, яке за своїми природними особливостями і призначенням мають використовуватись для сінокосіння та випасання худоби. Виробництво та переробка сільськогосподарської продукції на даному виді угідь не передбачається. Згідно статті 57 Закону України "Про охорону земель" використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначенні може бути обмежена діяльність, зокрема, розорювання сіножатей, пасовищ.
Разом із тим, не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
У відповідності з частиною 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно із положеннями частини 1 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
В даному випадку, як слідує із матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-23556/15-19-СГ від 04.12.2019 слугувало те, що земельна ділянка розміщена на пасовищі, яке за своїми природними особливостями і призначеннями має використовуватись для сінокосіння і випасання худоби.
З метою перевірки наведених в оскаржуваному наказі обставин, ухвалою від 25.03.2020 витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області докази на підтвердження того, що бажана позивачем земельна ділянка входить до складу земель, які відповідно до даних Державного земельного кадастру належать до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби.
На виконання вимог даної ухвали, відповідач листом від 06.04.2019 повідомив, що інформації в Публічній кадастровій карті України щодо цільового призначення бажаної позивачем земельної ділянки - для сінокосіння і випасання худоби відсутня, оскільки дана земельна ділянка не сформована як об'єкт права. Однак, відповідно до інформації з чергового кадастрового плану та інформації Сальницької сільської ради, бажана позивачем ділянка дійсно використовується для сінокосіння та випасання худоби.
При цьому, як слідує із наявного у матеріалах справи викопіювання з кадастрової карти (чергового кадастрового плану Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області), земельна ділянка орієнтовною площею 2,0 га, на яку претендує позивач, відноситься до земель (для сінокосіння та випасання худоби) для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення, із земель державної власності. Земельна ділянка не була проінвентаризована у 2013 році. Обмеження відсутні. Земельна ділянка межує з кадастровим номером 0524886100:03:003:0722.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка на яку претендує позивач, розміщена на пасовищі, яке за своїми природними особливостями і призначеннями має використовуватись для сінокосіння і випасання худоби. Судом не встановлено, а відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження віднесення до земель громадського пасовища вказаної земельної ділянки чи масиву земельних ділянок на якому розташована така земельна ділянка.
Крім того, судом також досліджено публічну кадастрову карту України та встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 0524886100:03:003:0722, яка згідно викопіювання з кадастрової карти (чергового кадастрового плану Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області) межує із земельною ділянкою, яку бажає отримати у власність позивач, передана у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.
З врахуванням викладеного, а також враховуючи відсутність доказів того, що земельна ділянка на отримання якої претендує позивач належить до громадських пасовищ, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру Вінницькій області №2-23556/15-19-СГ від 04.12.2019 про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області є протиправними та підлягає скасуванню.
Що ж до вимоги позивача зобов'язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області, то суд зазначає наступне.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Повноваження щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано статтею 118 Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 та Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17.
В даному ж випадку, враховуючи обставини справи, на думку суду, доцільним та ефективним способом захисту прав, інтересів позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл ОСОБА_2 згідно клопотання ОСОБА_1 від 29.04.2019 в інтересах ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, що з наведених у позовних заявах мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77,90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративним позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-23556/15-19-СГ від 04.12.2019 про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл ОСОБА_2 згідно клопотання ОСОБА_1 від 29.04.2019 в інтересах ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Сальницької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547).
Повний текст рішення складено 22.04.2020.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна