Справа № 138/852/20
Провадження №:2-а/138/10/20
21 квітня 2020 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Холодової Т.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Коняги В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора батальйону № 1 роти № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Бігун Вікторії Петрівни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
24.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним вище позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.03.2020 відповідач Бігун В.П. винесла постанову серії ЕАК № 2281305, якою наклала на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Однак позивач вважає, що дана постанова є незаконною і ухваленою без урахування усіх фактичних обставин справи. Позивач зазначає, що Правила дорожнього руху він не порушував, рухався не в межах населеного пункту та з допустимою швидкістю, про що і вказував інспектору поліції. На ділянці дороги, де позивач був зупинений, в порушення вимог п. 8.2.1. Правил дорожнього руху України (далі за текстом - ПДР) були відсутні дублюючі дорожні знаки, які б позначали наявність населеного пункту та обмеження швидкості. Також позивач зазначає, що інформація про ведення фіксування на конкретному відрізку автодороги за допомогою дорожнього знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» розміщена не була. Крім цього, пристрій «TruCAM 000303», яким вимірювалась швидкість руху транспортного засобу позивача, в порушення вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» інспектор поліції тримав у руках, і даний пристрій не містив пломбу про проведення його повірки. Однак відповідач не врахував доводи позивача, не спростував їх належними доказами, не надав докази на підтвердження вини позивача та, в порушення вимог ст. 279 КУпАП фактично не провівши розгляд справи, виніс оскаржувану постанову. При цьому позивачу не були роз'яснені його права, зокрема, право на отримання професійної правничої допомоги. За таких підстав позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАК № 2281305 від 22.03.2020 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 255 грн. за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 24.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено її до судового розгляду та надано відповідачу строк для надіслання відзиву на позовну заяву і усіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 09.04.2020 за клопотанням позивача замінено первісного відповідача Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на належного відповідача Департамент патрульної поліції, наданий строк для подання відзиву і усіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову, відкладено судове засідання на 21.04.2020.
21.04.2020 у судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
21.04.2020 у судове засідання відповідач інспектор батальйону № 1 роти № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Бігун В.П., належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не з'явилась. Правом подання відзиву даний відповідач не скористалась.
21.04.2020 у судове засідання відповідач Департамент патрульної поліції, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не забезпечив явку особи, яка діє від імені Департаменту патрульної поліції, чи явку свого представника. Правом подання відзиву даний відповідач не скористався.
Вказане згідно зі ст. 205 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до такого висновку.
Суд встановив, що 22.03.2020 інспектор батальйону № 1 роти № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Бігун В.П. винесла постанову серії ЕАК № 2281305 (а.с. 10), якою наклала на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В даній постанові відповідач вказала, що 22.03.2020 о 12 год. 33 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_3 , перевищив швидкість руху в населеному пункті на 24 км/год, а саме рухався зі швидкістю 74 км/год. Швидкість вимірювалась приладом «Трукам 0003031». ОСОБА_1 порушив п. 12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах, де дозволено швидкість не більше 50 км/год.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 ст. 2 КАС України визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно, розсудливо та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.03.2020, керуючи транспортним засобом, дійсно здійснював рух на автодорозі М-21. Однак швидкість руху була не більше, ніж 65 км/год. Позивач вважає, що відомості, вказані відповідачем в оскаржуваній постанові, про те, що швидкість руху транспортного засобу, яким керував позивач, становила 74 км/год, не відповідають дійсності, так як відповідач використовував неопломбований вимірювальний пристрій, а також тримав даний пристрій у руках.
Так, згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку. При цьому перебування такої техніки безпосередньо у руках працівника поліції даною норму закону не передбачено.
Також інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці (ч. 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію»). Однак позивач зазначає, що вимірювання швидкості руху його транспортного засобу в порушення вимог даної норми закону відбувалось на місці, яке не облаштоване відповідним знаком із інформацією про здійснення відеофіксації.
Крім цього, позивач вказує, що прилад, яким вимірювалась швидкість руху, не був опломбований, а відтак відповідно до п. 3 розділу ІV Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 № 193, у разі якщо відбиток повірочного тавра або пломбу пошкоджено чи свідоцтво про повірку втрачено, засіб вимірювальної техніки вважається неповіреним.
Також п. 8.2.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, визначає, що якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог зазначає, що рухався на ділянці дороги із трьома, а потім двома смугами руху в одному напрямку, однак дублюючі дорожні знаки ні на розділювальній смузі, ні над проїзною частиною, ні на протилежному боці дороги розміщені не були. Відтак позивач вважає, що не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності відповідно до п. 12.10 ПДР України, який встановлює, що у разі коли дорожні знаки обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 встановлені з порушенням визначених цими Правилами вимог щодо їх введення чи з порушенням вимог національних стандартів або залишені після усунення обставин, за яких їх було встановлено, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.
Також на даній ділянці дороги були відсутні дорожні знаки, які б позначали початок населеного пункту, а тому позивач не міг знати про максимально дозволену швидкість руху на даній ділянці дороги.
Крім цього, позивач зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, так як не містить відомості про службовий сертифікований технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). За таких підстав позивач вважає, що відповідач визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення без наявності належних та допустимих доказів, про що свідчить і відсутність запису у графі постанови «До постанови додається». Позивач посилається на висновок Верховного Суду, що міститься у постанові від 26.04.2018 (справа № 338/1/17) і зазначає, що оскаржувана постанова сама по собі не може бути доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, так як є лише формою фіксації такого порушення, а не доказом його вчинення.
Також ОСОБА_1 вказує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з порушенням вимог ст. 279 КУпАП, так як інспектор поліції не повідомив позивача про початок розгляду даної справи; не вказав, якою посадовою особою такий розгляд буде проводитись; розглянув справу без участі позивача, зачинившись у своєму службовому автомобілі; не ознайомив позивача з його правами; не надав докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, відповідач жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності постанови серії ЕАК № 2281305 від 22.03.2020 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суду не надав, правом на подання відзиву не скористався.
При цьому зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення від 22.03.2020 не вбачається, що під час розгляду адміністративної справи відносно ОСОБА_1 та при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем проведено такий розгляд з дотриманням вимог закону, враховано усі обставини справи, оцінено усі докази та прийнято законне і обґрунтоване рішення.
За таких обставин суд вважає, що постанова інспектора батальйону № 1 роти № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Бігун Вікторії Петрівни серії ЕАК № 2281305 від 22.03.2020, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 255 грн., прийнята з порушенням ст. 279, 280, 283 КУпАП та ст. 2 КАС України.
Разом з тим ч. 3 ст. 286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Даний перелік є вичерпним і визначає повноваження суду при прийняті рішення щодо цієї категорії справ лише в межах вказаної вище норми закону. При цьому визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною ч. 3 ст. 286 КАС України не передбачає, а тому суд також не вбачає підстав для такого визнання.
Однак ч. 1 ст. 2 КАС України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, для забезпечення ефективного захисту прав позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП України.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 252, 279, 280, 283 КУпАП, ст. 2 ч. 1, 2, 9 ч. 2, 77 ч. 2, 205, 271, 272, 286, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України суд, -
ПозовОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора батальйону № 1 роти № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Бігун Вікторії Петрівни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити повністю.
Скасувати постанову інспектора батальйону № 1 роти № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Бігун Вікторії Петрівни серії ЕАК № 2281305 від 22 березня 2020 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у сумі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Закрити провадження в адміністративній справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.
Згідно з п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Бігун Вікторія Петрівна, місце роботи: вул. Ботанічна, 24, м. Вінниця, 21000.
Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646.
Суддя: Т.Ю.Холодова