Справа № 199/718/20
(1-кп/199/229/20)
іменем України
21 квітня 2020 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 42019042630000265 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2019 року, у відношенні обвинуваченого:
ОСОБА_3 , який народився у ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпрі, громадянина України, українця, зареєстрованого та фактичного проживаючого, у будинку АДРЕСА_1 , офіційно працевлаштованого в Енергогосподарстві КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР на посаді електрогазозварника, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утримані малолітніх та непрацездатних осіб не маючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст.125 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4
потерпілий - ОСОБА_5
представник потерпілого - ОСОБА_6
обвинувачений - ОСОБА_3
захисник - ОСОБА_7
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 , 28 жовтня 2019, близько о 15 год. 30 хв., перебував на території власного домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , де побачив через паркан свого сусіда ОСОБА_5 , який мешкає поряд, за адресою: АДРЕСА_2 . В ході розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 сталася сварка. ОСОБА_3 почав висловлюватись нецензурною лайкою у бік останнього.
В цей час, у ОСОБА_3 , раптово виник злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень, в той же день, тобто 28.10.2019, близько 15 год. 40 хв., ОСОБА_3 , діючи умисно, знаходячись у безпосередній близькості до ОСОБА_5 , протягнув свою ліву руку поверх паркану, який огороджує територію його домоволодіння та схопив потерпілого за комір кофти, після чого підтягнув ОСОБА_5 ближче до себе.
Далі, ОСОБА_3 продовжуючи утримувати ОСОБА_5 за комір вдягнутої на ньому кофти, знаходячись обличчям до останнього, кулаком своєї правої руки, наніс три послідовні удари, зверху вниз, в тім'яну область голови ліворуч. В свою чергу, ОСОБА_5 , намагаючись захистити себе та уникнути подальшого спричинення тілесних ушкоджень, наклонив голову до низу та прикрив її долонями обох рук.
Далі, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, кулаком своєї правої руки, в напрямку зверху вниз, наніс ще не менше 5 ударів, в область верхніх кінцівок ОСОБА_5 , якими останній закривав голову та обличчя, в результаті чого удари прийшлись в область внутрішньої поверхні лівого плеча, в область лівого ліктьового суглобу та лівого передпліччя, в ліву надплічну область, в область задньо-внутрішньої поверхні правого плеча, в область правого променево - зап'ястного суглобу та тильну поверхню правої кисті.
Після цього, не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_8 пальцями своєї лівої руки обхопив шию ОСОБА_5 та застосовуючи фізичну силу почав їх стискати, чим позбавив останнього можливості дихати на певний час.
Злочинні дії ОСОБА_3 , було виявлено та зупинено ОСОБА_9 . Після чого, ОСОБА_3 вважаючи свої злочинні дії доведеними до кінця, відпустив ОСОБА_5 та з місця вчинення злочину пішов у невідомому напрямку.
Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_3 , спричинив ОСОБА_5 , тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо-шкіряного крововиливу в тім'яній області ліворуч; 12-ти саден по задньо-бічній поверхні шиї праворуч у верхній третині, по внутрішній поверхні лівого плеча у нижній третині з переходом відповідно на проекції лівого ліктьового суглобу, по передньо-внутрішній та внутрішній поверхням лівого передпліччя у нижній третині, по передній поверхні правого променево- зап'ясного суглобу, по тильній поверхні правої кисті в проекції нігтьового ложа 4-го пальця, в надплічній області ліворуч; п'яти синців - по задньо-внутрішній поверхні лівого плеча від верхньої до нижньої третини, по задньо-внутрішній поверхні правого плеча у середній та нижній третинах, що відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Умисні дії ОСОБА_3 , що виразилися в умисному нанесені легких тілесних ушкоджень, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Як пояснив ОСОБА_3 суду, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище - він не визнає повністю. При цьому обвинувачений, пояснив, що він дійсно 28 жовтня 2019, близько о 15 год. 30 хв., перебував на території власного домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм братом ОСОБА_10 , який потім пішов до хати бо його викликали на роботу, в цей час на сусідському подвір'ї він почув крики та побачив як його сусід ОСОБА_5 ганявся у себе на городі за їхнім півнем, та намагаючись його схопити підсковзнувся та вдарився об ванну, далі піднявшись побіг до туалету де знову підсковзнувшись об металевий дріт ударився головою об цегляну стінку. Він сказав ОСОБА_5 півня не чіпати, а той йому у відповідь почав лаятися та плюватися. В цей момент, він стоячи по обидва боки від забору, який огороджує їхнє домоволодіння, схватив ОСОБА_5 за руку та почав тягнути на себе, у відповідь на що потерпілий ОСОБА_5 вдарив його у область ліктя правої руки послідовно три рази. Потім підбіг ОСОБА_9 та почав відтягувати ОСОБА_5 від паркану. Після чого він пішов до хати, та через 30 хвилин приїхали поліцейські. Обвинувачений наполягав на тому, що він жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не наносив, а лише тримав його за комір кофти, а всі виявлені тілесні ушкодження потерпілий спричинив собі сам, коли ударявся падаючи на землю, намагаючись спіймати півня. При цьому наголошує, що потерпілий його обмовляє через давні неприязні сусідські відносини, які виникли на протязі минулих років з приводу користування прилеглими територіями їхніх домоволодінь.
Потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що 28 жовтня 2019, близько о 15 год. 30 хв., він разом зі своїм дядьком ОСОБА_9 перебував на території власного домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , де займалися прибиранням власного городу, потім вийшов сусід - ОСОБА_3 і сказав, щоби він не займав його курей. Однак, як вказав потерпілий він і не чіпав курей ОСОБА_3 , а лише намагався прогнати з власного домоволодіння, бо вони шкодили рослинам, які він вирощував. На, що ОСОБА_3 сказав, що його кури будуть бігати де їм завгодно, а також він вб'є його, якщо він буде їх чіпати. Вони розмовляли біля забору, який огороджує їхні домоволодіння на відстані приблизно метру один від одного. Зненацька ОСОБА_3 схопив його за комір, та почав наносити послідовні удари рукою в область голови та рук, а потім притиснувши до паркану почав душити, через що була подрана шия, опору ОСОБА_3 він не чинив взагалі, а лише намагався себе захистити. Його дядько, ОСОБА_9 намагався їх відтягнути один від одного. Через деякий час, він викликав наряд поліції, а вже наступного дня - 29 жовтня 2019 року поїхав до відділку поліції, де йому видали направлення до СМЕ для зняття побоїв.
Допитаний свідок ОСОБА_9 , суду пояснив, що 28 жовтня 2019 року, приблизно о 15:30 годині, він та його племінник - ОСОБА_5 , перебували на території домоволодіння, за адресою АДРЕСА_2 . У той час, між його племінником та сусідом - ОСОБА_3 сталася сварка через курей, які потрапили на їхню ділянку домоволодіння. Він стояв на відстані трьох метрів від потерпілого. Бачив як ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підійшли до паркану та розмовляли на відстані метру один від одного. Потім він побачив, як ОСОБА_3 раптово протягнув свою ліву руку поверх паркану, та схопив ОСОБА_5 за комір кофти, після чого підтягнув його ближче до себе, та наніс 4 удари кулаком в область голови, а потім тримаючи однією рукою за горло почав його душити. Свідок зазначив, що після того як він це побачив, він підійшов, до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , і почав відтягувати племінника від ОСОБА_3 , тим самим намагався розборонити та уникнути настанню більш тяжких наслідків, і якби він не вжив заходів, для зупинки конфлікту, то ОСОБА_3 міг би вбити його племінника, бо той був у несамовитому стані, однією рукою тримав за горло племінника, а іншою рукою бив його по голові.
Крім вказаного, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.
- Так, відповідно до заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 01.11.2019 року - потерпілий ОСОБА_5 звернувся до правоохоронних органів, для вжиття заходів по відношенню до його сусіда ОСОБА_3 , який 28 жовтня 2019 року спричинив йому тілесні ушкодження.
- Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 09.12.2019 року та фото таблицею до нього, за участі двох понятих, статиста та потерпілого ОСОБА_5 , останній показав, механізм спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, що мало місце 28.10.2019 близько 15.30 у АДРЕСА_2 ;
- За результатами висновку експерта від 16.12.2019 № 3784е за яким: у потерпілого ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо-шкіряного крововиливу в тім'яній області ліворуч; 12-ти саден по задньо-бічній поверхні шиї праворуч у верхній третині, по внутрішній поверхні лівого плеча у нижній третині з переходом відповідно на проекції лівого ліктьового суглобу, по передньо-внутрішній та внутрішній поверхням лівого передпліччя у нижній третині, по передній поверхні правого променево-зап'ясного суглобу, по тильній поверхні правої кисті в проекції нігтьового ложа 4-го пальця, в надплічній області ліворуч; п'яти синців - по задньо-внутрішній поверхнілівого плеча від верхньої до нижньої третини, по задньо-внутрішній поверхні правого плеча у середній та нижній третинах.
Виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження спричинені в короткий проміжок часу, встановити послідовність їх нанесення не представляється можливим у зв'язку з відсутністю судово-медичних даних.
Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що йому було спричинено не менш як 5-ти механічних дій тупого твердого предмету (предметів), частина яких з обмеженою контактуючою поверхнею.
Виявлені тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. № 6.
Виявлені тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), яким могла бути і рука, і нога або інший предмет з аналогічними властивостями та частина яких з обмеженою контактуючою поверхнею.
Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння (синці синьо-червоного кольору, без чітких меж, внутрішньо-шкіряний крововилив червоного кольору, садна - з темно-червоним підсохлим дном, нижче рівня оточуючої шкіри) виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли утворитися в термін 1-1,5 доби до моменту огляду, тобто і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові.
Виявлені у нього тілесні ушкодження не є небезпечними для життя, так як останні не спричинили загрозливі для життя явища. На підставі: п. 2.1.3. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень”, затверджені наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.
Виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження знаходяться в анатомічних ділянках, доступних для нанесення їх власною рукою. Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення їх при одномоментному падінні з висоти властного росту.
Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 в області голови, лівої верхньої кінцівки та шиї не суперечить механізму їх утворення на який вказує останній в ході проведення слідчого експерименту за його участі.
З метою перевірки версії обвинуваченого ОСОБА_3 подій, що мали місце 28 жовтня 2019, близько о 15 год. 30 хв., на території домоволодіння АДРЕСА_1 , проводився слідчий експеримент 18.01.2020 року, про що було складено відповідний протокол, за участі двох понятих та обвинуваченого ОСОБА_3 , останній показав, як потерпілий ОСОБА_5 , 28 жовтня 2019 року приблизно о 16:00 годині, завдав сам собі тілесні ушкодження, а саме намагаючись спіймати півня падав на землю та ударявся.
Разом з тим, за результатами висновку експерта від 23.01.2020 року за № 325е: у гр. ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо-шкіряного крововиливу в тім'яній області ліворуч; 12-ти саден - позадньо-бічній поверхні шиї праворуч у верхній третині, по внутрішній поверхні лівого плеча у нижній третині з переходом відповідно на проекції лівого ліктьового суглобу, по передньо-внутрішній та внутрішній поверхням лівого передпліччя у нижній третині, по передній поверхні правого променево- п'ясного суглобу, по тильній поверхні правої кисті в проекції нігтьового ложа 4-го пальця, в надплічній області ліворуч; п'яти синців - по задньо-внутрішній поверхні лівого плеча від верхньої до нижньої третини, по задньо-внутрішній поверхні правого плеча у середній та нижній третинах.
Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_5 суперечить механізму їх утворення на який вказує гр. ОСОБА_3 в ході проведення слідчого експерименту за його участю.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участю гр. ОСОБА_3 , останній вказує на те, що гр. ОСОБА_5 падав на землю та вдарявся обома колінними суглобами та долонями, однак на момент огляду в даних областях у гр. ОСОБА_5 тілесних ушкоджень виявлено не було. Також вказує на можливий удар головою о цегляну стінку, однак не вказує чітку локалізацію, вказує на те, що гр. ОСОБА_5 зачепився руками об паркан та на те, що він схопив гр. ОСОБА_5 правою рукою за праву руку, однак не вказує якими саме частинами рук (плече, передпліччя, кисть) він вдарився та за яку саме частину руки він схопив.
Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_5 в області голови, лівої верхньої кінцівки та шиї не суперечить механізму їх утворення на який вказує останній в ході проведення слідчого експеримент за його участю.
Виявлені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_5 не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), яким могла бути і рука, і нога або інший предмет з аналогічними властивостями та частина яких з обмеженою контактуючою поверхнею.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
В своїх рішеннях «Ірландія проти Сполучного Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Судом допитувався як свідок ОСОБА_10 , який є братом обвинуваченого ОСОБА_3 .
Так, свідок у судовому засіданні пояснив, що 28 жовтня 2019, близько о 15:30 годині, він разом зі своїм братом - ОСОБА_3 знаходились на території власного домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , де побачили через паркан свого сусіда ОСОБА_5 , який у себе на подвір'ї ганявся за їхнім півнем, його брату це не сподобалося, в наслідок чого сталася сварка між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ,які стояли по обидві сторони паркану, який огороджує їхнє домоволодіння на відстані метру один від одного. Під час самого конфлікту він постояв декілька хвилин, та пішов до хати займатися особистими справами. Самої бійки та механізму нанесення тілесних ушкоджень він не бачив, чув що ОСОБА_5 погрожував зарубати того півня. Також свідок припустив, що потерпілий у той час перебував у стані алкогольного сп'яніння, під впливом чого і могла статися сварка, та тілесні ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_5 , ймовірно могли бути через те, що останній коли ганявся за півнем впав та вдарився об ванну, яка знаходилась на території ОСОБА_5 крім вказаного, свідок повідомив, що напружені сусідські відносини, а також побутові сварки тягнуться вже на протязі 30 років, у зв'язку з тим що ОСОБА_5 поставив незаконно паркан, та цим самим не дає вирішити власні побутові питання.
Виходячи з особливостей сприйняття та запам'ятовування свідком побаченого та почутого, із врахуванням того факту що свідок ОСОБА_10 повідомив обставини що мали місце 28.10.2019 близько 15.30 у АДРЕСА_1 , які в цілому були підтверджені самим ОСОБА_3 , суд не вбачає підстав відхиляти покази свідка в цілому, однак при визначенні механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , надає перевагу показам потерпілого ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_9 та висновкам експерта від 16.12.2019 № 3784е та від 23.01.2020 року за № 325е.
Аналізуючи досліджені в ході судового розгляду докази, суд враховує, що покази потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_9 , узгоджуються як між собою так і Висновками експерта від 16.12.2019 № 3784е та від 23.01.2020 року за № 325е.
У свою чергу покази обвинуваченого ОСОБА_3 та його брата ОСОБА_10 , які суд частково відкидає, не узгоджуються із дослідженими доказами, з огляду на наступне.
Так, свідок ОСОБА_9 та потерпілий ОСОБА_5 показали, що обвинувачений знаходячись на відстані метру від потерпілого, протягнув свою ліву руку поверх паркану, який огороджує територію їх домоволодіння та схопив потерпілого за комір кофти, після чого підтягнув ОСОБА_5 ближче до себе та почав наносити послідовні удари, та душити.
У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_3 показав, що він взагалі не вчиняв побиття, а виявлені тілесні ушкодження у потерпілого спричиненні ним самим через те, що той неодноразово падав на землю намагаючись наздогнати півня. Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні хоча і підтвердив час і місце загострення конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які загалом були підтверджені і іншими учасниками процесу, однак розцінює їх критично, так як присутнім під час розвитку самих подій тогодення та механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 він не був. При цьому, формально заявив, що утворені тілесні ушкодження ймовірні через неодноразове падіння з висоти власного росту на землю, хоча такого особисто взагалі не бачив. Такі формальні звинувачення свідка вбачаються і в висловах з приводу начебто перебування потерпілим ОСОБА_5 в стані алкогольного сп'яніння, які у свою чергу не були підтверджені жодним належним доказом, а також показами інших учасників провадження.
Таким чином, суд доходить переконання, що покази обвинуваченого ОСОБА_3 , спростовуються показами потерпілого ОСОБА_5 , у свою чергу покази останнього підтверджуються Висновком експерта від 16.12.2019 № 3784е, відповідно до якого, локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 в області голови, лівої верхньої кінцівки та шиї не суперечить механізму їх утворення на який вказує останній в ході проведення слідчого експерименту за його участі.
При цьому у Висновку експерта від 23.01.2020 року за № 325е, експерт однозначно встановив, що локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_5 суперечить механізму їх утворення на який вказує ОСОБА_3 в ході проведення слідчого експерименту за його участю. Крім вказаного, у своєму Висновку експерт зазначив, що під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 , останній вказував на те, що ОСОБА_5 падав на землю та вдарявся обома колінними суглобами та долонями, однак на момент огляду в даних областях у гр. ОСОБА_5 тілесних ушкоджень виявлено не було. Також ОСОБА_3 вказував на можливий удар головою о цегляну стінку, однак не вказав чітку локалізацію, вказував на те, що ОСОБА_5 зачепився руками об паркан та на те, що він схопив ОСОБА_5 правою рукою за праву руку, однак не вказав якими саме частинами рук (плече, передпліччя, кисть) він вдарився та за яку саме частину руки він схопив.
Разом з тим, ОСОБА_3 постав під сумнів висновки судово-медичних експертиз, з мотивів їх невідповідності, за таких обставин до суду була викликана експерт ОСОБА_11 , яка повністю підтвердила складені нею Висновки від 16.12.2019 № 3784е та від 23.01.2020 року за № 325е, та чітко пояснила, що спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_5 , як на це вказував ОСОБА_3 не можливі при одномоментному падінні з висоти власного росту, а ушкодження виявлені під час проведення експертизи могли утворитися лише від дії тупого твердого предмету, яким могла бути і рука, і нога або інший предмет з аналогічними властивостями.
Крім вказаного, експерт ОСОБА_11 , виключила можливість отримання тілесних ушкоджень потерпілим за обставин вказаних обвинуваченим ОСОБА_3 . При цьому, експерт зазначила, що локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 в області голови, лівої верхньої кінцівки та шиї не суперечить механізму їх утворення на який вказував потерпілий в ході проведення слідчого експеримент за його участю.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на спричинення потерпілим ОСОБА_5 самим собі тілесних ушкоджень є припущенням, а доводи з приводу обставин розвитку подій, суд розцінює як формально заявлені, та направленні на уникнення відповідальності за скоєний ним злочин, такі твердження не знайшли своїх об'єктивних підтверджень при досліджені інших доказів, і суд не вбачає підстав ставити досліджені висновки судово-медичних експертиз під сумнів.
За таких обставин вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.
При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.
Правові підстави для ухвалення виправдувального вироку - відсутні.
3.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як такі що виразилися в умисному легкому тілесному ушкодженні.
4.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
5.Мотиви призначення покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, який скоєно умисно і відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до злочину невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який офіційно працевлаштований, за місцем проживання скарг не надходило, не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, не має на утриманні малолітніх та непрацездатних осіб, невизнання своєї вини, зухвале ставлення до вчиненого ним злочину поєднане з упередженістю до потерпілого, намагання поставити свою вину у провину потерпілому ОСОБА_5 .
Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:
вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді громадських робіт строком на 100 годин, позицію потерпілого ОСОБА_5 та його представника, які підтримали прокурора, у свою чергу обвинувачений та його захисник просили суд ухвалити виправдувальний вирок, - суд вважає за необхідне призначити покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч.1 ст. 125 КК України.
Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , та попередження вчинення ним нових злочинів.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Так, у межах даного кримінального провадження потерпілим було подано цивільний позов у якому ОСОБА_5 просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь відшкодування понесеної матеріальної шкоди у розмірі 572,80 гривень та моральної шкоди у розмірі 30 000.00 гривень. Також потерпілий просив суд стягнути, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати по справі в розмірі 4 000.00 гривень.
Обґрунтовуючи свої вимоги стосовно стягнення моральної шкоди в сумі 30 000.00 гривень. потерпілий ОСОБА_5 вказує, що злочинним діянням були спричинені негативні зміни у його житті: лікування, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов'язків, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість. При цьому переніс та продовжує зазнавати значний фізичний та душевний біль, переживати емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпечності, страху.
Також потерпілий зазначає, що у даному кримінальному провадженні, він поніс судові витрати на загальну суму 4 000.00 гривень, яка складається з витрат на професійну правничу допомогу, за фактом укладання угоди №101 від 04.02.2020 року та додаткової угоди №1 від 04.02.2020 згідно яких захисник ОСОБА_6 представляє його інтереси, при цьому витрати підтверджуються прибутковим касовим ордером та Актом надання послуг №190320-101 від 19.03.2020, а тому, із ОСОБА_3 необхідно стягнути витрати пов'язані із розглядом справи.
У своєму відзиві на позов захисник ОСОБА_7 , якого підтримав і обвинувачений ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 у повному обсязі обґрунтовуючи це тим, що сума у 30 000.00 гривень є необґрунтованою та завищеною, так як доводи позивача є неприйнятними що він був змушений лікуватися, відвідувати лікарів, що його життєвий устрій зазнав значних змін, а нормальні життєві зв'язки були порушені, так як на справді позивач лише відвідав бюро судово-медичних експертиз та написав заяву про нанесення йому тілесних ушкоджень до поліції. Разом з цим, не погодився з витратами на лікування, так розлад стану на який посилається відповідач не має відношення до подій 28.10.2019року. З приводу правничої допомоги вважає що не були надані документи детального розрахунку суми таких витрат, а витрати повинні бути співрозмірними з наданою правовою допомогою та основними позовними вимогами.
Так, при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.
Частиною 5 статті 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку із цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК.
Згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України, до процесуальних витрат відносяться витрати на правову допомогу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має врахувати: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.
Згідно з до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями частини 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як убачається з матеріалів провадження, потерпілий ОСОБА_5 заявив позовні вимоги про відшкодування обвинуваченим судових витрат, понесених на правничу допомогу адвоката в розмірі 4 000.00грн. Так, з матеріалів провадження видно, що між потерпілим ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_6 04.02.2020 було укладено договір №101 про надання правової допомоги, того ж дня, а саме 04.02.2020 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 у цьому кримінальному провадженні, яким було узгоджено вартість послуг адвоката та порядок оплати гонорару. 06.02.2020, відповідно до Рахунку на оплату №060220-101 від 06.02.2020 та прибуткового касового ордеру №0602/20 від 06.02.2020 ОСОБА_5 сплатив 4 000.00 гривень Адвокатському бюро Станіслава Казанцева.
Разом з цим, 19.03.2020 потерпілим ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_6 було складено та підписано акт надання послуг щодо надання правової допомоги, згідно з яким адвокатом ОСОБА_6 надано обсяг правової допомоги ОСОБА_5 , яка полягає у наданні юридичних послуг з надання правничої (правової) допомоги в кримінальному провадженні 42019042630000265, що включає в себе: складання процесуальних документів (позовної заяви) - 2 000.00 гривень та повний супровід судової справи (участь у судових засіданнях адвокатом) - 2 000.00 гривень.
Отже, з урахуванням принципу співмірності, складності кримінального провадження, часу витраченого адвокатом для виконання правничих послуг, наданих потерпілому, їх обсягу, суд, вважає, що з обвинуваченого на користь потерпілого необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу, здійснену адвокатом в розмірі 4 000.00 гривень, що є доведеним, обгрунтованим та співмірним зі складністю цього провадження, наданим адвокатом обсягом правничих послуг, й буде відповідати критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Тобто, доводи обвинуваченого щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат, понесених потерпілим на правничу допомогу, є необгрунтованими, оскільки документально підтверджено що дійсно авокатом ОСОБА_6 здійснювалася правова допомога потерпілому ОСОБА_5 у цьому провадженні.
Крім вказаного, згідно з положеннями ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зважаючи на викладене, цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 572.80 гривень підлягає задоволенню частково в сумі 222.80 які він витратив на проходження 29.10.2019 у КЗ Бюро СМЕ «ДОР» медичного огляду та отримав Висновок фахівця.
При цьому не підлягає стягненню із обвинуваченого на користь потерпілого сума 350.00 гривень, внесена ОСОБА_5 до благодійного фонду «Меценат», оскільки в розумінні Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
З приводу позовних вимог про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином, то суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 на суму 30 000 гривень підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обґрунтувань.
Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
По справі встановлено, що потерпілому ОСОБА_5 , злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_3 заподіяно моральні страждання, які полягають в тому, що він пережив емоційно-психологічний стрес після отримання тілесних ушкоджень, порушився його нормальний спосіб життя та сон, що потягнуло за собою погіршення його психологічного та фізичного здоров'я та інші негативні наслідки.
Між тим, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 не зазначив у чому саме полягає його емоційний розлад здоров'я, відірваність від активного соціального життя, оскільки особисто потерпілий зазначив, що він наразі ніде не працює тому, що здійснює постійний доглядає за своєю хворою матір'ю. Крім вказаного, потерпілим документально не доведено факт лікування та відвідування лікарів, інші зміни його життя, перелічені у позові, також свого документального підтвердження за час розгляду справи, - не знайшли.
Виходячи з обставин саме даного кримінального провадження, судом встановлено, що потерпілий дійсно отримав тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості, у зв'язку з чим переніс значний дискомфорт, він пережив сильний душевний стрес та фізичну біль після отримання тілесних ушкоджень, дещо порушився його спосіб життя та сон, що потягнуло за собою погіршення його психологічного та фізичного здоров'я та інші негативні наслідки, а отже сума у 3 000.00 гривень відповідатиме понесеним потерпілим характеру і обсягу моральних та фізичних страждань, та буде справедливою по відношенню до нього.
Тому, суд враховуючи роз'яснення, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вважає суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 гривень завищеною, у зв'язку з чим на користь ОСОБА_5 належить стягнути на відшкодування моральної шкоди 3 000.00 гривень оскільки саме визначена судом сума відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин, при яких було спричинено моральну шкоду.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 - не обирався.
Речові докази по справі - відсутні.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.
Цивільний позов - ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної, моральної шкоди та судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок злочину - 222.80 гривень, на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину - 3 000.00 гривень та на відшкодування судових витрат - 4 000.00 гривень, а всього підлягає стягненню 7 222.80 (сім тисяч двісті двадцять дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Амур-Нижньодніпровського
районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_12 -Почтовик
21.04.2020