Справа 573/594/20
Номер провадження 3/573/273/20
21 квітня 2020 року м. Білопілля
Суддя Білопільського райсуду Сумської області Черкашиної М.С., розглянувши матеріали, які надійшли із Білопільського відділення поліції ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Великий Бурлук Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , не працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1
за ч. 2 ст. 187 КУпАП,
03 квітня 2020 року до Білопільського районного суду надійшов протокол серії АПР18 № 514362 від 01 квітня 2020 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП.
Згідно вищевказаного протоколу, ДОП Білопільського ВП ГУНП в Сумській області Негребою О.В. було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи під адміністративним наглядом, 30 березня 2020 року о 23.30 год. був відсутній за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до заяви останнього від 12.04.19, чим порушив п. 1 встановлених відносно нього обмежень про адміністративний нагляд на підставі ухвали Білопільського районного суду Сумської області від 12 квітня 2019 року.
Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 30 серпня 2019 року ОСОБА_1 було визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП з накладанням адміністративного стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 170 грн.
Своїми вищевказаними протиправними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КУпАП, тобто порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
У суд ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений за місцем фактичного проживання про час, день та місце розгляду справи не з'явився, причин неявки не повідомив. Згідно письмових пояснень, що містяться у матеріалах справи, останній з викладеними у протоколі обставинами погоджується, чим підтвердив свою відсутність у вказаний у протоколі час.
Враховуючи вище викладене, судом встановлено, що при складанні протоколу було встановлено місце фактичного проживання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, сформованої у справі «Пономарьов проти України», де зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та що заявник має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді, керуючись ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути матеріали адміністративної справи у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом.
Виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
На підставі положень ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення саме на посадову особу, яка його складає, покладається обов'язок надання суду доказів на підтвердження того правопорушення, яке зазначається у протоколі про адміністративне правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій особи, та є одним із основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити усі дані, необхідні для вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП, підтверджується дослідженими судом письмовими матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 514362 від 01 квітня 2020 року, який за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, ухвалою Білопільського районного суду від 12 квітня 2019 року про встановлення відносно ОСОБА_1 адміністративного нагляду та ряду обмежень, постановою суду від 30 серпня 2019 року про притягнення останнього за ч. 2 ст. 187 КУпАП, заявою та письмовими поясненнями.
Всі зазначені докази не викликають сумнівів у їх достовірності та допустимості.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП, знайшла своє підтвердження в суді.
У відповідності до ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
За приписами ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При визначенні виду та міри стягнення в межах санкції, на підставі ст. ст. 23, 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь вини та відношення до скоєного правопорушення, особу ОСОБА_1 , який протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення аналогічного правопорушення, а також обставини, що обтяжують і пом'якшують відповідальність, приходжу до висновку, що з огляду на дотримання принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення і заходом державного примусу, стягнення у вигляді штрафу є таким, що буде сприяти запобіганню вчиненню останнім нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 187, ст. ст. 23, 33, 36, 40-1, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП, і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з наступного дня після набрання рішенням законної сили, а в разі, якщо судове рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його постановлення.
Суддя