Справа № 573/472/20
Номер провадження 2-а/573/6/20
(повний текст )
16 квітня 2020 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Черкашиної М.С.,
з участю секретаря: Терещенко О.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Пашкова С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Бабича Івана Ярославовича, Управління патрульної поліції в Київській області про поновлення строку звернення та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2114578 від 16 лютого 2020 року,
16 березня 2020 року до суду надійшов зазначений вище адміністративний позов про поновлення строку звернення та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2114578 від 16 лютого 2020 року. Позов мотивований тим, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови, винесеної інспектором роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль УПП в Київській області Бабичем І.Я. встановлено, що 16 лютого 2020 року близько 01:52 год., водій ОСОБА_1 рухаючись на автомобілі марки SKODA OKTAVIA, д.р.н. НОМЕР_1 на 72 км. автодороги Київ-Харків, Баришівського району, Київської області здійснював рух в крайній лівій смузі при вільній правій, на автодорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, при цьому не мав наміру здійснювати поворот ліворуч, розворот. Чим порушив вимоги п.п. 11.5 ПДР України, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. Позивач вважає зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зокрема зазначає, що 16 лютого 2020 року близько 01 год. 52 хв., на своєму автомобілі марки SKODA OKTAVIA, д.р.н. НОМЕР_1 , разом з дружиною ОСОБА_2 їхали в міжнародний аеропорт «Бориспіль» на літак, ніяких правил дорожнього руху при цьому не порушував, їхав на правій стороні дороги. Коли його зупини працівники поліції, до нього підійшов поліцейський Бабич І. Я. та сказав, що рухаючись по лівій смузі він порушив ПДР. На прохання надати відеофіксацію порушення позивач отримав відмову. Також, зазначив, що від підпису та отримання копії постанови він не відмовлявся, так як патрульні йому її не вручали, та й взагалі не повідомили про її складання. Ніяких процесуальних прав інспектором не роз'яснено. Про існування постанови позивач дізнався 06 квітня 2020 року, коли йому надійшов лист. Отже, позивач вважає зазначену постанову незаконною за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення та вказує, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП винесена із суттєвими порушеннями вимог матеріального та процесуального права. Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просить врахувати вказані вище обставини та скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2114578 від 16 лютого 2020 року, винесену відповідачем Бабичем І.Я. , а провадження у справі закрити.
У судовому засідання позивач ОСОБА_1 позов підтримав.
Його представник - адвокат Пашков С.І. у судовому засіданні позов підтримав та зазначив, що позивачу не було продемонстровано відеозапис, який долучений до відзиву. У оскаржуваній постанові також не зазначено про сам технічний пристрій, на який здійснювався відеозапис, що є порушенням ст. 40 ЗУ «Про поліцію».
Відповідачі - інспектор роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль УПП в Київській області Бабича І. Я. та представник УПП в Київській області у судове засідання не з'явилися. Представником за довіреністю останніх, Поліщуком М.В. надано відзив на позовну заяву та диск із відеозаписом. Відзив мотивований тим, що твердження позивача, викладені у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки згідно з постановою, винесеною інспектором роти № 1 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП лейтенантом поліції Бабичем І.Я., 16 лютого 2020 року о 01 год. 52 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SKODA OKTAVIA, д.р.н. НОМЕР_1 , на 77 км автодороги Київ-Харків-кпп Довжанський, рухався в крайній лівій смузі при вільній правій, не маючи наміру повернути ліворуч чи розвернутись, чим порушив п. 11.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Внаслідок цього ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 425 грн. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на ст. ст. 9, 122, 222, 249, 252, 256-258, 276 КУпАП, ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» та п. п. 1.1, 1.9, 2.4, 11.5 ПДР України. Відповідач інспектор поліції Бабич І. Я. пояснив позивачу його права та надав можливість надати письмові чи усні пояснення з приводу вчиненого правопорушення, однак позивач жодних клопотань не заявляв. Після цього, інспектор здійснив дослідження та оцінку доказів та повідомив ОСОБА_1 про прийняте рішення та винім постанову ЕАК № 2114578. Вказана постанова винесена в порядку скороченого провадження на місці вчинення правопорушення відповідно до вимог чинного законодавства. У тексті позовної заяви позивач вказує, що ПДР він не порушував, весь час рухався в правій смузі, на його прохання працівниками поліції не була надана відеофіксація правопорушення, процесуальні права йому не роз'яснювали та про наявність постанови він не знав до 06 березня 2020 року. Однак, позивачем на підтвердження вказаних тверджень позивачем не надано жодних доказів, вказані твердження повністю спростовуються записами бодікамери серії АІ 000024, які додані до відзиву. З огляду на вищенаведене представник відповідачів просить відмовити ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог в повному обсязі (а. с. 21-27).
Заслухавши позивача ОСОБА_1 та його представника Пашкова С.І., повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, достовірності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
За приписами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що і інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 2 статті 122 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само за порушення правил навчальної їзди, - з накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до п.п. 11.5 п. 11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Відповідно до п. 4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом № 1395 від 07.11.2015 (далі Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі передбаченого частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122КУпАП.
Відповідно до п.п. 1, 2, 5 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Крім того, застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису передбачено Законом України «Про національну поліцію», зокрема ст. 40.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Позивач зазначає, що рухався не по лівій крайній полосі, а по правій, при цьому він та представник вказують на те, що оскаржувана постанова не містить дані про технічний засіб ( нагрудну камеру), яким здійснено відеозапис правопорушення та місце його розміщення в разі наявності нагрудної камери
Відповідно до ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 122 віднесено до компетенції органів Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається.
Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
У п. 2.3 рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зазначено, що законодавство передбачає випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності відбувається в скороченому провадженні.
Судом встановлено, що 16 лютого 2020 року інспектором роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль УПП в Київській області Бабичем І.Я. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2114578 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 16 лютого 2020 року близько 01:52 год., водій ОСОБА_1 рухаючись на автомобілі марки SKODA OKTAVIA, д.р.н. НОМЕР_1 на 72 км. автодороги Київ-Харків, Баришівського району, Київської області здійснював рух в крайній лівій смузі при вільній правій, на автодорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, при цьому не мав наміру здійснювати поворот ліворуч, розворот, чим порушив вимоги п.п. 11.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП (а. с. 8).
Згідно з доводами ОСОБА_1 зазначеними у адміністративному позові, на час винесення постанови 16 лютого 2020 року він не був згодний з порушенням.
Вирішуючи питання щодо дотримання відповідачем встановленого законом порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також обґрунтованості прийнятого рішення, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивачем заперечується факт порушення ним п.п. 11.5 ПДР України Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки він зазначає, що рухався по правій смузі, а не по крайній лівій, як вважає сторона відповідачів. При цьому, в разі наявного порушення, інспектор повинен був надати відеозапис на підтвердження порушення правил дорожнього руху, проте йому під час зупинки не повідомлялося, що відеозапис був наявний у інспектора та для огляду йому не був наданий, тобто твердження інспектора на час винесення постанови ґрунтувалися на припущенні. При розгляді справи не було з'ясовано і доведено обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм відповідну правову оцінку, суд приходить до висновку, що на підставі встановлених та не спростованих відповідачем фактів, при оформленні матеріалів адміністративної справи та винесенні оскаржуваної постанови, інспектором Бабичем І.Я. допущено порушення вимог ст. 280 КУпАП.
Так, на місці події відповідач Бабич І.Я. , перед прийняттям рішення щодо винесення постанови, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, мав б зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
При цьому, за загальним правилом, особа, при винесенні рішення по адміністративній справі повинна оцінити докази, які є по справі за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, при цьому ніякі докази для особи, що виносить рішення не повинні мати наперед встановленої сили. В даному випадку особа, яка складала протокол та була впевнена у тому, що позивач скоїв правопорушення, не міг фізично об'єктивно розглянути адміністративну справу та винести неупереджене рішення, бо думка щодо вищевказаних обставин справ ( винність і таке інше) вже склалась у відповідача.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Проте, судом не встановлено, яким чином давав оцінку та досліджував докази інспектор Бабич І.Я., на підставі яких даних дійшов до висновку про вчинення позивачем правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, піддавши позивача адміністративному стягненню за порушення Правил дорожнього руху.
Згідно зі ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Матеріали справи не містять достатніх доказів, які б свідчили про скоєння позивачем порушення вимог п.п. 11.5 Правил дорожнього руху, зазначене в оскаржуваній постанові від 16 лютого 2020 року серії ЕАК № 2114578, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень на виконання зазначених вище вимог Закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, було надано до суду як доказ на доведення законності складеної постанови відеозапис із нагрудної камери інспектора Бабича І.Я. від 16.02.2020 року .
Судом було досліджено наданий відповідачем відеозапис із нагрудної камери інспектора, який здійснювався на бодікамеру, з якого вбачається, що позивачу ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу інспектором патрульної поліції Бабичем І. Я. були належним чином роз'яснені його права та обов'язки. Однак, ОСОБА_1 заперечив факт вчинення правопорушення, проте інспектором не було надано для огляду сам відеозапис, який на його думку, є доказом вчиненого правопорушення.
Так, із перших секундах відеозапису вбачається, що здійснюючи патрулювання на дорозі, інспектори роти № 1 патрульної поліції в м. Бориспіль, один із яких Бабич І.Я. , приймають рішення щодо зупинки зустрічного транспортного засобу, який, на їх думку, виляє по дорозі, та яким після зупинки, виявився автомобіль SKODA OKTAVIA, д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 . При цьому у променях світла фар автомобіля, який наближається до працівників поліції встановити беззаперечно факт того, що останній рухався саме по крайній лівій смузі не можливо. Після подачі сигналу інспектором водію автомобіля ОСОБА_1 про зупинку встановлено, що автомобіль дійсно рухається ближче до лівої смуги, проте, факт руху автомобіля під керуванням позивача саме у лівій крайній смузі у момент прийняття відповідного рішення інспектором Бабичем І.Я. про зупинку, відеозапис не містить.
Отже, відповідач не надав суду належних доказів, які достовірно підтверджують обставини порушення ОСОБА_1 , зокрема, вказаного у постанові п.п. 1.5 Правил дорожнього руху України.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 порушень п.п. 1.5 ПДР та складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Так, згідно із п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , у зв'язку з чим постанова серії ЕАК № 2114578 від 16 лютого 2020 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, про притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн. підлягає скасуванню.
У зв'язку з наведеним провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст.1,7,245,247,251,280,283,286 КУпАП, ст. ст.9,72-77,94,139,205,241-246,250,251,293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Бабича Івана Ярославовича (юридична адреса: 08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Кошового, 4), Управління патрульної поліції в Київській області (юридична адреса: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19, ІПН 04128) про поновлення строку звернення та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2114578 від 16 лютого 2020 року, задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАК № 2114578 від 16 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладанням стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено і підписано 21.04.2020 року.
Суддя:
Справа № 573/472/20
Номер провадження 2-а/573/6/20
(резолютивна частина)
16 квітня 2020 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Черкашиної М.С.,
з участю секретаря: Терещенко О.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Пашкова С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Бабича Івана Ярославовича, Управління патрульної поліції в Київській області про поновлення строку звернення та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2114578 від 16 лютого 2020 року,
Зважаючи на складність у викладенні рішення у повному обсязі, пов'язану з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини. Повний текст судового рішення буде складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ч. 3 ст. 243 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Бабича Івана Ярославовича (юридична адреса: 08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Кошового, 4), Управління патрульної поліції в Київській області (юридична адреса: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19, ІПН 04128) про поновлення строку звернення та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2114578 від 16 лютого 2020 року, задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАК № 2114578 від 16 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладанням стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст судового рішення буде складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Суддя: