Провадження № 2/325/9/2020
Справа № 325/1077/19
07 квітня 2020 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Пантилус О.П., за участю секретаря Орманджи Ф.К., позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кисіля В.І., представника відповідача - адвоката Ковальова Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Приазовське Запорізької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим будинком,
ОСОБА_1 в позові, з урахуванням уточнених вимог (а.с.223), просила визначити їй порядок користування домоволодінням (житловим, підсобними та господарськими спорудами), розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши їй приміщення відповідно до належної на праві спільної часткової власності ј частки, а ОСОБА_2 - відповідно до належної йому на праві спільної часткової власності ѕ частки, згідно другого варіанту висновку експерта № 2595 від 13 січня 2020 року.
В обґрунтування вимог зазначено, що рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 23.06.2015, яке набрало законної сили 01.10.2015, за нею визнано право власності на ј частку вказаного житлового будинку в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_3 . Вона є особою з інвалідністю 3 групи та переселенцем із окупованої території - м.Макіївки Донецької області. Оскільки вона набула права власності на частку нерухомого майна, їй та членам її родини припинені виплати грошової допомоги, як вимушеним переселенцям. Однак, скористатись своєю часткою житла вона не може, так як відповідач ОСОБА_2 перешкоджає в цьому. Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 16.06.2016, яке набрало законної сили 30.06.2016, було зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати їй у здійсненні права користування та розпорядження ј часткою будинку, а також надати доступ техніку комунального підприємства до будинку. Відповідач відмовився виконувати рішення суду, до цього часу не допустив її до житлового будинку, позбавивши її з родиною, як вимушених переселенців, єдиного житла. З приводу невиконання рішення суду за її заявою зареєстроване кримінальне провадження. Відповідач не бажає провести державну реєстрацію самочинних будівель, зроблених їхніми батьками, не оформлює на себе у повному обсязі спадкове майно, відмовляється від оформлення права спільної власності на земельну ділянку для обслуговування домоволодіння, що стало причиною відмови Приазовською селищною радою в наданні земельної ділянки у спільну власність. Тобто, відповідач порушує її конституційне право власності на майно, що відповідно до ст..41 Конституції України, ст..ст. 316, 317, 319, 321, 358, 386, 391 ЦК України, ст.. 150 ЖК України, є підставою для захисту її прав в судовому порядку визначеним нею способом.
В судовому засіданні 07.04.2020 стороною позивача подана вимога про компенсацію здійснених витрат: на сплату судового збору - 768,40 гривень, за проведення судової будівельно-технічної експертизи - 6500,00 гривень, поштові витрати на подання позову - 31,00 гривень і витрати на правову допомогу, які склали 5000,00 гривень. Зазначено, що всього витрати складають 12984,40 гривень.
21.06.2019 судом відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання.
Разом із позовом ОСОБА_1 подане клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, яке 04 вересня 2019 року судом задоволене, зупинене провадження до проведення експертизи.
20.09.2019 провадження поновлене для уточнення питання, що поставлене експерту на його вимогу, та 01.10.2019 питання уточнене в судовому засіданні, провадження зупинене.
17 Січня 2020 року у зв'язку з надходженням висновку експертизи, поновлене провадження у справі, 26 лютого 2020 року позивач уточнила вимоги відповідно до висновку експерта.
12 Березня 2020 року закрите підготовче провадження та призначений судовий розгляд.
У відзиві на позовну заяву (а.с.239) представник відповідача - адвокат Ковальов Д.В. вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав. Вимоги позивача не відповідають положенням законодавства, висновкам Верховного Суду і суттєво порушують права відповідача. Так, експертом при визначенні порядку користування домоволодіння враховано не площа приміщень, а їх вартість. Посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений 03.10.2018 за результатами розгляду справи № 363/928/16-ц, щодо застосування положень ч.3 ст.358 ЦК України про те, що допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність, при цьому таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників. В цьому випадку за другим варіантом порядку користування домоволодінням, який покладений в основу позовних вимог, частки сторін у майні не дотримані, відхилення від часток у власності є більш ніж значним. Так як і у вартісному виразі і за площею приміщень, за рахунок частки житлової площі та господарських будівель і споруд спільного користування частка відповідача зменшується більш ніж на 10%, що є значним відхиленням і суттєвим обмеженням його права власності. Тому, вважає, що такі вимоги позову суперечать наведеному висновку Верховного Суду. Позовні вимоги за другим варіантом порядку користування зводяться також до необхідності закладення одного дверного отвору, влаштування іншого та демонтажу однієї та зведення іншої внутрішньої стіни будинку. Але, для початку таких робіт, відповідно до п.4.6.4. Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з розподілу та порядку користування нерухомим майном та п.п. 13-15? Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт від 13.04.2011, замовником подається до державної архітектурно-будівельної інспекції повідомлення та роботи узгоджуються із інспекцією. Вважає, що позивачка таким чином просить суд дати дозвіл на виконання не узгоджених будівельних робіт, виконання яких, цілком можливо, є незаконним. А також, матеріали справи не містять жодних відомостей про технічну можливість та безпеку виконання таких робіт (демонтаж стіни та прорізу дверного отвору).
В судовому засіданні під час розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 підтримала уточнені вимоги за вказаних у позові обставин. Пояснила, що намагалася вирішити спір із відповідачем, який є її рідним братом, добровільно, в будь який спосіб, вигідний для нього. Пропонувала припинити своє право на частку у майні, шляхом сплати їй відшкодування, щоб в подальшому придбати інше житло, а також різні способи поділу та визначення порядку користування. Але, відповідач не бажає домовлятися з нею та заперечує її право на вказану частку у спадщині. Зазначила, що вибрала другий варіант порядку користування, запропонований експертом, так як вважала цей варіант більш вигідним для відповідача, за яким в користування ОСОБА_2 відходить більше площі приміщень, а також менша різниця за вартістю відведеної площі приміщень від частки, що належить у майні.
Представник позивача - адвокат Кисіль В.І. підтримав позовні вимоги з підстав, що вказані в позові. На заперечення, що викладені у відзиві представника відповідача, вважає, що інша сторона зробила хибний висновок, посилаючись на постанову Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 363/928/16-ц, так як відповідно до ст.. 26 ЦК України незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні права власності мають рівні права. Відповідно до вимог ст.ст. 379, 391, 383, ч.3 ст.358 ЦК власник житлового будинку має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права використовувати помешкання для власного проживання і членів сім'ї в тій частці спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Так як поділ житлового будинку в натурі є неможливим та не досягнуто згоди здійснення спільної часткової власності, позивач звертається до суду для встановлення порядку користування спільним майном, що треба відмежовувати від поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму. При виділенні в користування сторонам спору в натурі частки, допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним, в разі неможливості забезпечити їх точну відповідність (посилання на правову позицію в постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 № 6-1500цс15). Вважає помилковими твердження адвоката Ковальова Д.В. про те, що для здійснення робіт із переобладнання необхідно отримати дозволи. Так як в силу ст.ст. 100, 152 ЖК України,Правилутримання жилих будинків та прибудинкових територій від 17.05.2005 №76, Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків від 08.10.1992 № 572, постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 № 1104, від 28.12.2016 № 1024, № 406 від 07.06.2017 будівельні роботи з улаштування чи закриття дверних прорізів, а також демонтаж перегородок не потребують дозволу та після звершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потрібне. Представник позивача наполягає, що вказана у висновку експерта перегородка всередині будинку, яка підлягає перенесенню, не є стіною, що є різними поняттями, та перегородка не відноситься до несучої конструкції на відміну від стіни.
Із письмових заяв сторін, їх пояснень та наданих письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст правовідносин.
Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок - ј частки, виготовленого станом на 05.11.2018, рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 23 червня 2015 року, яке набрало законної сили 01.10.2015, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.11.2015, ОСОБА_1 має право на ј частку в спільній частковій власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 80,2 кв.м., житловою - 50,9 кв.м.
Право на інші ѕ частки в житловому будинку належить відповідачу ОСОБА_2 , що там проживає.
Наведені обставини про право спільної часткової власності на будинок сторонами визнаються.
Відповідач перешкоджає позивачу у користуванні та розпорядженні житловим будинком, що підтверджується рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 16 червня 2016 року, яким зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у здійсненні права користуватися та розпоряджатися ј часткою в спірному будинку, а також документами Приазовського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області (постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.07.2016, постанови від 20.07.2016 і від 27.07.2016 про накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 за невиконання без поважних причин рішення суду від 16.06.2016, постанови про залучення співробітників поліції до проведення виконавчих дій від 05.09.2016 та про закінчення виконавчого провадження від 26.09.2016 у зв'язку з неможливістю виконати рішення суду без участі боржника).
А також, із копії ухвали слідчого судді Приазовського районного суду Запорізької області від 18.06.2018 встановлено, що за фактом умисного невиконання рішення суду від 16.06.2016 зареєстроване кримінальне провадження щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України.
ОСОБА_1 , згідно довідок від 08.12.2014 та від 28.04.2015 структурних підрозділів Управління праці та соціального захисту населення, взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції - м.Макіївка Донецької області. Вона є пенсіонером за віком та має інвалідність 3 групи (копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від 28.07.2011 та довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 422748 від 24.11.2011).
Відповідно до довідки від 28.04.2015 та пояснень позивачки, вона змушена проживати в найманому житлі в м.Мелітополі Запорізької області, так як не може скористатися своїм правом на ј частку у спірному житловому будинку.
У зв'язку з наявністю в неї права на житло та відповідно до повідомлення і наказу Управління соціального захисту населення від 25.08.2016 припинена щомісячна адресна допомога ОСОБА_1 , здійснений перерахунок, за яким переплата допомоги склала 5643,70 гривень.
Згідно висновку експерта № 2595 від 13.01.2020 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у цій справі, площі та конфігурації житлового будинку АДРЕСА_1 за вказаною адресою, вартість приміщень та господарських будівель і споруд не дозволяють запропонувати на розгляд суду варіанти порядку користування у відповідності до ідеальних часток співвласників.
Експертом пропонується наступні два можливі варіанти порядку користування житлового будинку з відступом від ідеальних часток співвласників та з урахуванням вимог нормативних документів, що діють в області будівництва на території України.
За першим варіантом співвласнику ОСОБА_1 пропонується у особисте користування приміщення 1-4 житлового будинку літ. А-1 площею 12,4м2 вартістю 27909 грн. (12,4*2250,71) (жовтий маркер у схемі додатку № 1).
Співвласнику ОСОБА_2 за першим варіантом пропонується у особисте користування по житловому будинку літ. А-1 приміщення 1-2 площею 10,1м2, приміщення 1-5 площею 20,1м2, загальною площею 30,2м2 (10,1+20,1), вартістю 67971 грн. (30,2*2250,71), прибудова літ. "а-1" - 42949 грн. та ганок до літ. "а-1" - 1269 грн. (зелений маркер у тій же схемі).
У загальне користування за першим варіантом обом пропонується: прибудова літ. "А1 -1" - 34797 грн.; прибудова літ. "а'-І" - 11947 грн.; приміщення 1-3 житлового будинку літ. А-1 площею 18,4м2 - 41413 грн. (18,4*2250,71); огорожа літ. "№2" - 6892 грн., водопровід літ. "№1" - 2573 грн. (рожевий маркер).
Таким чином, за цим варіантом всього пропонується будівель та споруд: співвласнику ОСОБА_1 загальною вартістю 76720 грн. (27909+34797+11947+41413+2573+6892)*1/2), що більш ніж покладено на ідеальну частку в 1/4 частину на 17290 грн. (76720-59430), а співвласнику ОСОБА_2 - загальною вартістю 161000 грн.(67971+42949+1269+(34797+11947+41413 +2573 +6892)* 1/2), що менш ніж покладено на ідеальну частку в 3/4 частину на 17290 грн. (178290-161000).
Для даного варіанту порядку користування житловим будинком АДРЕСА_1 , необхідно виконати наступні переобладнання: закласти дверний отвір між приміщеннями 1-4 та 1-5 і влаштувати дверний отвір між приміщеннями 1-3 та 1-4, згідно схеми в додатку № 1 до висновку.
За другим варіантом пропонується: у особисте користування співвласнику ОСОБА_1 приміщення 1-4 житлового будинку літ. А-1 площею 12,4м2 вартістю 27909 грн. і 12,4*2250,71) (жовтий маркер на схемі додатку № 2 до висновку), а співвласнику ОСОБА_2 - по житловому будинку: літ. А-1 приміщення 1-2 площею 10,1м2; приміщення 1-5 площею 20,1м2; частина приміщення 1-3 площею 7,8м2; загальною площею 38,0м2 (10,1+7,8+20,1), вартістю 85526 грн. (38,0*2250,71), а також прибудова літ. "а-1" - 42949 грн. і ганок до літ. "а-1" - 1269 грн. (зелений маркер на схемі додатку № 2 до висновку); у загальне користування обом співвласникам пропонується: прибудова літ. "А1- 1" - 34797 грн.; прибудова літ. "а1-1" - 11947 грн.; частина приміщення 1-3 житлового будинку літ. А-1 площею 10,6 м2 - 23858 грн. (10,6*2250,71); огорожа літ. "№2" - 6892 грн.; водопровід літ. "№1 " - 2573 грн. (рожевий маркер у додатку № 2 до висновку).
Тобто, за другим варіантом всього пропонується будівель та споруд ОСОБА_1 загальною вартістю 67942,50 грн. (27909+(34797+11947+23858+2573+6892)*1/2), що більш ніж покладено на ідеальну частку в 1/4 частину на 8512,50 грн. (67942,50-59430), а співвласнику ОСОБА_2 загальною вартістю 169777,50 грн. (85526+42949+1269+(34797+11947+23858+2573+6892)* 1/2), що менш ніж покладено на ідеальну частку в 3/4 частину на 8512,50 грн. (178290-169777,50).
Для даного варіанту порядку користування житловим будинком АДРЕСА_1 за вказаною адресою необхідно виконати наступні переобладнання: закласти дверний отвір між приміщеннями 1-4 та 1-5; влаштувати дверний отвір між приміщеннями 1-3 та 1-4; перегородку між приміщеннями 1-2 та 1-3 перенести на 2,13м у бік приміщення 1- 3, обладнавши таким чином кімнату площею 17,9м2 та коридор площею 10,6м* (схема в додатку №2).
Висновок складений експертом з урахуванням Державних будівельних норм України: ДБН В.2.2-15-2019 "Житлові будинки. Основні положення", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 87 від 26.03.2019 р., ДБН Б.2.2-12:2018 " Планування і забудова територій", затверджений Наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 року №100, а також Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з розподілу та порядку користування нерухомим майном 2016р.
Відповідно до п. 4.6.4 зазначених Методичних рекомендацій, при виконанні досліджень з визначення, порядку користування житловим будинком зазвичай необхідно провести у разі необхідності - визначення можливості та надання рішень щодо виконання будівельних робіт з перепланування, закладання та влаштування дверних і віконних прорізів, зміни функціонального призначення приміщень, або їх частин тощо.
Згідно п.4.6.7. цих Методичних рекомендацій при визначені порядку користування необхідно визначити фактичну частку співвласників в житловій та загальній площі будинку (квартири) за запропонованим варіантом порядку користування, при цьому частка в приміщеннях спільного користування визначається порівну (не залежно від ідеальних часток) між всіма співвласниками, яким виділено в користування ці приміщення.
Тому, експертом обґрунтовано та відповідно до встановленого порядку, з урахуванням зазначених ДБН та Методичних рекомендацій, визначена можливість проведення перепланування (переобладнання) частини житлового будинку.
Стороною відповідача заперечень щодо правильності висновків судової будівельно-технічної експертизи не наведено, своїх пропозицій щодо спільного користування житлом не приведено, зустрічний позов не подавався.
Проаналізувавши висновок експерта судом встановлено, що різниця між розміром ідеальних часток співвласників та розміром запропонованого для фактичного користування приміщень за першим варіантом порядку користування (17290 гривень) є більшою ніж за другим варіантом (8512,50 гривень). Тобто, найбільш приближеним до ідеальних часток сторін у майні є другий варіант порядку користування, хоча й потребує проведення більше додаткових робіт, які зобов'язується здійснити позивач.
Згідно досліджень експертизи та доданих до висновку схем варіантів порядку користування за першим варіантом відповідачу ОСОБА_2 пропонується у особисте користування 49,40 м.кв. (в т.ч. 30,2 м.кв. по житловому будинку), а за другим варіантом - 57,20 м.кв. (в т.ч. 38 м.кв. по житловому будинку), що є більш вигідним для цього співвласника та найбільш наближеним до його ідеальної частки.
Позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги про другий варіант порядку користування зазначила, що вона виходила із інтересів відповідача, так як в такому випадку йому більше відходить приміщень для користування та інших варіантів користування житлом ОСОБА_2 не запропонував.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Таким чином, порядок користування житловими приміщеннями у будинку, який належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у будинку.
В п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна в натурі для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року № 6-1500цс15.
За таких обставин аргумент представника відповідача, що при визначенні будь якого із варіантів порядку користування житловим будинком, вказаних у висновку експерта, буде порушене право співвласника ОСОБА_2 , є помилковим.
У пункті 18 згаданої вище постанови Пленуму Верховного суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 судам роз'яснено, що відповідно до заявлених вимог суд має запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати: висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі або встановлення порядку користування ним відповідно до належних співвласникам часток, а у необхідних випадках - органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції про допустимість пов'язаних з цим переобладнань.
Відповідно до статті 152 ЖК Української РСР, в редакції, що діє на цей час, виконання власником робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання.
Попередня редакція цієї статті ЖК містила вказівку на те, що перепланування (переобладнання) жилого будинку потребує дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Пунктом 3 Прикінцевих ПоложеньЗакону України від 12.02.2015, яким внесені зазначені зміни до ст..152 ЖК, передбачено, що нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 № 76, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 927/11207 (п.1.4.1.), які не приведені у відповідність із Законом від 12.02.2015, містять положення про необхідність попереднього дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів для проведення переобладнання у жилих будинках. Але, такі положення відповідно до наведеного п.3 Прикінцевих Положень Закону від 12.02.2015 суперечать цьому Закону та не діють.
Пунктом 1.4.3. вищенаведених Правил встановлено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 затверджений Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, до яких, зокрема, віднесено роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення.
Із аналізу наведених норм закону та підзаконних актів слід зробити висновок, що перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання та прийняття об'єкту в експлуатацію .
Суд вважає застосування представником відповідача положень Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466, в даному випадку є помилковим, так як цей Порядок визначає механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт. В Порядку визначено, що будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту; а підготовчі роботи -це роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під'їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень.
Згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій від 17.05.2005 капітальний ремонт будинку - комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об'єкта та його техніко-економічних показників.
Таким чином, перепланування (переобладнання) не є капітальним ремонтом або будівельними роботами в розумінні згаданого Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт та не потребує попереднього повідомлення про це орган державного архітектурно-будівельного контролю.
Окрім того, експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи вказано про можливість перенесення перегородки, а не несучої стіни, і закладення одного дверного та влаштування іншого дверного отворів між приміщеннями.
Відповідно до ст..319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Права власника житлового будинку, квартири визначені статтями 317, 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на праві власності згідно з рішенням суду від 23 червня 2015 року належить ј частка у праві власності на житловий будинок, вона не може бути позбавлена права користування та розпорядження своїм житлом на власний розсуд, зокрема права використовувати його для власного проживання та для проживання членів сім'ї.
Враховуючи, що визначений експертом другий варіант порядку користування житловим будинком є найбільш наближеним до ідеальних часток сторін у спірному домоволодінню, тому саме цей варіант підлягає застосуванню для встановлення порядку користування ним.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках. Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
За правилами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач маючи право на подання зустрічного позову із запропонуванням свого варіанту поділу чи з іншими вимогами, своїм правом не скористався, між тим порушує право позивача використовувати житловий будинок для власного проживання.
За таких обставин та з наведених підстав позовні вимоги підлягають задоволенню в заявлених межах.
Судові витрати, понесені позивачем та підтверджені документально (квитанцією № 12СЕ9F1E02 від 06 червня 2019 року про сплату судового збору в сумі 768,40 гривень; фіскальним чеком від 10.06.2019 на суму 31,00 грн. про відправлення рекомендованого листа; квитанцією про здійснення 07.11.2019 позивачем платежів сумі 6500,00 гривень за проведення будівельно-технічної експертизи)підлягають стягненню з відповідача на користь позивача всього в сумі 7299,40 гривень, згідно ст.141 ЦПК України.
Заявлені позивачем судові витрати в частині надання правової допомоги в розмірі 5000 гривень стягненню не підлягають, так як не підтверджені будь якими доказами.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим будинком повністю задовольнити.
Визначити порядок користування домоволодінням (житловим, підсобними та господарськими спорудами) за адресою - АДРЕСА_1 , за другим варіантом висновку експерта № 2595 від 13 січня 2020 року, виділивши:
?співвласнику ОСОБА_1 у особисте користування - приміщення 1-4 житлового будинку літ.А-1 площею 12,4 кв.м. вартістю 27909 грн. (12,4х2250,71) (жовтий маркер);
?співвласнику ОСОБА_2 у особисте користування -
- по житловому будинку літ.А-1 - приміщення 1-2 площею 10.1 кв.м., приміщення 1-5 площею 20,1 кв.м., частину приміщення 1-3 площею 7,8 кв.м., загальною площею 38,0 кв.м. (10.1+7.8+20.1), вартістю 85526 грн. (38х2250,71),
- прибудову літ. «а-1» - 42949 грн. і ганок до літ. «а-1» - 1269 грн. (зелений маркер);
?у загальне користування виділити співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : прибудову літ. «А?- 1» - 34797 грн., прибудову літ. «а? - 1» - 11947 грн., частину приміщення 1-3 житлового будинку літ. А-1 площею 10,6кв.м. - 23858 грн. (10,6х2250,71), огорожу літ. «№2» - 6892 грн., водопровід літ. «№1» - 2573 грн. (рожевий маркер).
Виконання робіт по переобладнанню покласти на ОСОБА_1 , а саме по: 1) закладенню дверного отвору між приміщеннями 1-4 та 1-5; 2) влаштуванню дверного отвору між приміщеннями 1-3 та 1-4; 3) встановленню перегородки між приміщеннями 1-2 та 1-3, шляхом її перенесення на 2.13 м у бік приміщення 1-3, обладнавши таким чином кімнату площею 17,9 кв.м. та коридор площею 10.6 кв.м.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 на відшкодування судових витрат 7299 (сім тисяч двісті дев'яносто дев'ять) гривень 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Запорізького апеляційного судучерез Приазовський районний суд Запорізької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана на рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя О.П. Пантилус