Дата документу 10.04.2020
Справа № 334/8824/19
Провадження № 2/334/1892/20
10 квітня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,
при секретарі Бараш Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому вказала, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира була отримана на підставі ордеру № НОМЕР_1 Виконавчого комітету Запорізької ради депутатів міського житлового управління, виданого ОСОБА_3 15.07.1961 року. Відповідно до ордеру, до складу сім'ї наймача входили ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_1 - донька, ОСОБА_6 - донька.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 10.03.1979 року позивач змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .
На теперішній час у вказаній квартирі зареєстрований син позивача ОСОБА_9 . Також, в даному житловому приміщенні зареєстрована відповідач ОСОБА_2 . Однак, фактично з 2007 року та по теперішній час у зазначеній квартирі не проживала та не з'являється.
Протягом указаного вище періоду відповідач квартирою не користується, участі у витратах з її утримання та оплати комунальних платежів не бере.
Позивач перешкод у користуванні квартирою відповідачці не чинили. Вона добровільно виїхали з житла і з цього часу ним не користуються, її особистих речей у квартирі не має. У той же час відповідач залишається зареєстрованою у квартирі, що призводить до надмірних витрат позивача з її утримання.
Позивача до судового засідання надала суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, електронною поштою надіслала заяву, в якій вказала, що вона у 2007 році виїхала до США. В теперішній час проживає в Денверштат Колорадо . У 2013 році отримала громадянство Сполучених Штатів Америки. Разом з тим, вона залишилась зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 . Не заперечує проти того щоб її було знято з реєстрації за вказаною адресою. Надіслала копію паспорта гр. Сполучених Штатів Америки.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши надані докази та проаналізувавши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира була отримана на підставі ордеру № НОМЕР_1 Виконавчого комітету Запорізької ради депутатів міського житлового управління, виданого ОСОБА_3 15.07.1961 року. Відповідно до ордеру, до складу сім'ї наймача входили ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_1 - донька, ОСОБА_6 - донька.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 10.03.1979 року позивач змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .
Згідно довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради № 01-71/719 від 23.01.2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 21.09.1999 року по теперішній час.
Згідно акту про фактичне не проживання особи від 10.12.2019 року ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 строком більше ніж один рік.
Позивач перешкод у користуванні квартирою відповідачці не чинили. Вона добровільно виїхали з житла і з цього часу ним не користуються, її особистих речей у квартирі не має. У той же час відповідач залишається зареєстрованою у квартирі, що призводить до надмірних витрат позивача з її утримання.
З поданої відповідачкою заяви вбачається, що ОСОБА_2 у 2007 році виїхала до США. В теперішній час проживає в Денверштат Колорадо . У 2013 році отримала громадянство Сполучених Штатів Америки, що підтверджується копією паспорта гр. США. Разом з тим, вона залишилась зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 . Не заперечує проти того щоб її було знято з реєстрації за вказаною адресою.
Суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Житлового кодексу України, на який посилається позивач, оскільки спірна квартира не є власністю сторін і спір не стосуються визнання втратившим право на житло члена сім'ї власника житлового помешкання.
Згідно із ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Відповідно до ч. 2. ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. Отже, наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.
Згідно з п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985, на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Суд погоджується з аргументами позивача щодо вибуття ОСОБА_2 до іншої країни на постійне місце проживання, що підтверджується копією паспорта на ім'я гр. США ОСОБА_2 . Водночас поважних причин відсутності ОСОБА_2 за адресою місця реєстрації не встановлено.
Відповідно до положень ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього, може бути подовжено наймодавцем, а у разі спору судом.
Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.
Враховуючи вищевикладені вимоги діючого законодавства, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи та оцінивши сукупність наданих доказів в їх взаємозв'язку і достатності, належності та допустимості, суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців, що є підставою для визнання їх такою, що втратили право користування житловим приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, суд виходить з того, що відповідач за власним бажанням та волевиявленням виїхала зі спірної квартири на інше місце мешкання, ніяких перешкод їй у користуванні спірним житлом з боку позивача чи інших осіб не чинилось, умов, щоб унеможливлювали їх проживання, не створювалось, тривалий час вона ним не користується з власної волі, її особистих речей в квартирі немає, житлово-комунальні послуги не сплачує, однак з реєстраційного обліку відповідач добровільно не знялася, у зв'язку з чим позивач змушений нести додаткові витрати щодо сплати за житлово-комунальні послуги.
Таким чином, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо визнання відповідача такою, що втратили право користування житловим приміщенням, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Оскільки позивач не заявляв вимогу щодо відшкодування судових витрат, суд не вирішує питання їх розподілу.
Керуючись ст .ст. 4, 12, 13 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 282, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 64, 71, 72, 107 ЖК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Cуддя Ісаков Д.О.