вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200
тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37
Справа №547/1010/19
Провадження №2/547/155/20
21 квітня 2020 року смт Семенівка, Полтавська область
Семенівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді В.Ф.Харченка,
за участі секретаря судового засідання І.І.Совєтової,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредиту, процентів, пені, комісії, штрафів за кредитним договором з підстав його неналежного виконання,
05.11.2019 позивач, як правонаступник ЗАТ КБ "ПриватБанк", звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення коштів за кредитним договором б/н від 29.02.2008, згідно якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 810,00 грн на платіжну карту зі сплатою 22,8 % річних на залишок заборгованості за користування кредитом з кінцевим терміном погашення, що відповідає строку дії карти. Внаслідок чого на 31.08.2019 утворилася загальна заборгованість відповідача перед банком у загальній сумі 26086,98 грн, яка складається із 597,50 грн заборгованість за тілом кредиту, 19500,47 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 4508,68 грн заборгованість за пенею та комісією, 250,00 грн штраф (фіксована частина) та 1230,33 грн штраф (процентна складова)
Також заявлено вимогу про стягнення сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору 1921,00 грн (а.с. 1, 18-20).
Ухвалою судді від 11.11.2019 позовну заяву залишено без руху, вказано на її недоліки.
Ухвалою суду від 09.01.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання 07.02.2020 сторони (їх представники) не з'явилися. Відповідач про судове засідання повідомлений належним чином 19.01.2020 (а.с. 47), відзив не надав, про причини неявки суд не повідомив. Засідання відкладено до 21.04.2020.
У судове засідання 21.04.2020 сторони (їх представники) не з'явилися, позивач просив розглянути справу за відсутності свого представника та ухвалити заочне рішення. Відповідач належним чином повідомлений про судове засідання 12.02.2020 (а.с. 52), відзив не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Позивач надіслав до суду витребувані відомості щодо строків дії виданих відповідачеві позивачем карт (а.с. 48, 57-59).
Повторна неявка відповідача у судове засідання відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 224 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті; суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Виконуючи приписи ст.ст. 264, 265 ЦПК України суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК України).
Тобто процесуальний обов'язок доведення позовних вимог, у т.ч. надання відповідних письмових доказів, покладено саме на позивача.
Суд встановив, що між позивачем, як банком, і відповідачем, як позичальником, 29.02.2008 підписано заяву та умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", згідно яких відповідач 29.02.2008 отримав у позивача кредитну карту НОМЕР_1 , "Кредитка Універсальна "55 днів пільгового періоду" . Кредитний ліміт визначено у розмірі 600,00 грн; пільгова кредитна ставка 0,01 % річних до 55 днів; базова процентна ставка 1,9 % на місяць; щомісячна комісія 1 % від залишку заборгованості не погашеної протягом пільгового періоду; строк дії кредитного ліміта відповідає строку дії карти; заборгованість повинна погашатися щомісячними платежами у розмірі 7 %, але не менше 50 грн; штраф за порушення платежів за договором більш як на 120 днів 250 грн + 5 % від ціни позову (а.с. 24, 25).
Отже між сторонами укладено договір банківського рахунка та кредитний договір.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч. 2 ст. 10561 ЦК ).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК).
Термін дії кредитної карти відповідача НОМЕР_1 складає 2/12, тобто лютий 2012 року (а.с. 59).
За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року, справа № 6-14цс14.
Отже 29 лютого 2012 року є останнім днем дії кредитного договору від 29.02.2008. Лише у межах строку дії кредитного договору позивач має право нараховувати як заборговане тіло кредиту, так і проценти за кредитним договором.
Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов'язання, отже, продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає.
Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов'язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.
До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 22 жовтня 2014 № 6-127цс14.
Відтак зарахування та списання коштів з поточного рахунку відповідача з 01 березня 2012 року не змінило строк дії укладеного між сторонами кредитного договору.
Кінцевий термін повернення заборгованості складає 29 лютого 2012 року.
Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 21-23) на 01.03.2012 сальдо поточної заборгованості відповідача за кредитом складає 16,28 грн, сальдо простроченої заборгованості за кредитом складає 581,22 грн, загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком) 574,55 грн грн, сума комісії та пені накопичувальним підсумком 1299,50 грн.
Відтак суд стягує вказані суми з відповідача на користь позивача.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції Українищодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, від 17 жовтня 2017 року № 347/1910/15-ц).
Отже позовна вимога про стягнення і 250 грн штрафу (фіксована частина), і 250 грн + 5 % від ціни позову за порушення строків платежів за грошовими зобов'язаннями не ґрунтується на законі.
Суд стягує лише 250 грн штрафу (фіксована частина).
Розрахунок заборгованості не містить розмежування суми заборгованості за комісією і пенею, який визначено на 01.03.2012 у сумі 1299,50 грн, тому у суду відсутні достатні правові підстави для стягнення вказаної суми.
Ураховуючи зазначене, оцінивши докази, суд робить висновок що відповідачем порушено права позивача у частині неналежного виконання зобов'язань за Договором, станом на 31.08.2019 відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором (який діє по 29.02.2012) на загальну суму 1422,05 грн (сальдо поточної заборгованості за кредитом 16,28 грн + прострочена заборгованість за кредитом 581,22 грн + загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком) 574,55 грн + штраф (фіксована частина) 250,00 грн), і позов підлягає частковому задоволенню у цих межах.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 104,72 грн (1921*1422,05 /26086,98).
Також суд з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, зазначає, що додані позивачем до позовної заяви "Умови і правила надання банківських послуг" (а.с. 26-31), які за твердженням позивача є складовою укладеного між сторонами кредитного договору, не містять підтверджень, що саме ці "Умови і правила надання банківських послуг" відповідач розумів і ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву від 29.02.2028 про надання кредитної карти (а.с. 24).
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Надана позивачем копія не містить дати її формування, дати (періоду) дії.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Відтак суд вважає, що "Умови та правил надання банківських послуг", які є в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання відповідачем заяви.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Задоволити позов частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.02.2008, яка станом на 31.08.2019 складає: заборгованість за кредитом 16,28 грн, прострочена заборгованість за кредитом 581,22 грн, загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком) 574,55 грн, штраф (фіксована частина) 250,00 грн), а всього 1422,05 грн.
У задоволенні позову у іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 104,72 грн судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.ст. 351, 352, 354, 355, п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (у т.ч. через Семенівський районний суд Полтавської області).
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки подання заяви про перегляд заочного рішення та апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя В.Ф.Харченко