Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/457/20
Провадження № 2-а/553/30/2020
Іменем України
16.04.2020м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Чистик І.О.,
при секретарі - Павленко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Полтавській області Старокожко Олександра Миколайовича про скасування постанови серії ЕАК № 2180246 від 01 березня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом посилаючись на те, що 01 березня 2020 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу. Вважає винесену постанову незаконною та просить суд її скасувати, оскільки було порушено порядок розгляду адміністративної справи. Зазначає, що в постанові у якості місця вчинення адміністративного правопорушення зазначено с. Гора, яке є населеним пунктом, в той час як ввімкнені денні ходові вогні мають бути поза населеним пунктом. Також вважає невірною кваліфікацію її дій за ч.2 ст. 122 КУпАП. З наведених у позові підстав просив суд задовольнити позов.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 10 березня 2020 року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, не з'явилась. Подала до суду заяву, згідно якої підтримала заявлені позовні вимоги та просила проводити судовий розгляд без її участі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, подав відзив, в якому заперечував проти задоволення позову, з викладених у відзиві підстав, та просив проводити судовий розгляд без його участі (а.с. 24-30).
Суд, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах адміністративної справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення про порушення Правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; нормативно-правовий акт № 1395 від 07.11.2015" передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, у відповідності до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2180246 від 01.03.2020 року, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом R2 НОМЕР_1 , 01 березня 2020 року о 9:17:14 у с. Гора дорога МОЗ.345 км. керувала транспортним засобом без ввімкнених денних ходових вогнів поза населеним пунктом чим порушила п. 9.8. ПДР.
Пункт 9.8. ПДР, серед іншого, передбачає, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Разом з тим, правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване та підтверджено належними та допустимими доказами.
Так, згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зі змісту адміністративного позову та відповіді на відзив вбачається, що позивач не визнає себе винною у вчиненні адміністративного правопорушення, посилається на недотримання інспектором поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, наявність суперечливих відомостей в постанові, порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, а також відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові в пункті: «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» дійсно зазначено, що інкриміноване адміністративне правопорушення вчинено у с. Гора, тобто у населеному пункті, на територію якого не поширюється дія абзацу другого п. 9.8. ПДР, що регулює рух поза населеним пунктом.
Крім того, суд враховує, що ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
У поданому відзиві відповідач посилається на те, що ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення водіями правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку. Постанова, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності не містить будь-яких відомостей про початок руху або зміну напрямку руху водієм ОСОБА_1 , або вчинення водієм будь-яких інших дій, які відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. У зв'язку з цим, суд відхиляє викладені у відзиві доводи в цій частині, та визнає обґрунтованими доводи позовної заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, судом встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення була винесена з порушенням процедури, визначеної законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів владних повноважень.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Відповідно до ч. 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені судом матеріали справи, а також зважаючи на суперечливі відомості, вказані в постанові щодо суті, місця вчинення та кваліфікації адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що вимоги позову є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст.19 Конституції України,ст. ст. 8, 9, 74-77, 90, 242-246 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Полтавській області Старокожко Олександра Миколайовича про скасування постанови серії ЕАК № 2180246 від 01 березня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2180246 від 01 березня 2020 року, винесену інспектором лейтенантом поліції 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Полтавській області Старокожком Олександром Миколайовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 статті 122 КУпАП закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції тобто до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави І. О. Чистик