Справа 524/1808/20
Провадження 1-кс/524/1057/20
17 квітня 2020 року Слідчий суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участі слідчого Кременчуцького РВП КВП ГУ НП в Полтавській області - ОСОБА_3 , прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури - ОСОБА_4 , володільця майна - ОСОБА_5 , заявника - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області заяву ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеного 29 березня 2020 року до ЄРДР за №12020170220000246, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
16 квітня 2020 року до слідчого судді звернувся ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту майна.
В обґрунтування клопотання пояснив, що ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 березня 2020 року було накладено арешт на автомобіль «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_8 та перебуває у користуванні ОСОБА_5 , з забороною власнику та користувачу відчужувати, розпоряджатися, використовувати транспортний засіб та проводити будь-які ремонтні роботи цього автомобіля. Автомобіль було залишено на відповідальне зберігання на території Кременчуцького районного відділення поліції Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, проспект Свободи, 166 до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку
Зазначив, що постановою слідчого СВ Кременчуцького РВП КВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 від 15 квітня 2020 року було закрито кримінальне провадження внесеного 29 березня 2020 року до ЄРДР за №12020170220000246, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу злочину.
Просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 березня 2020 року на автомобіль марки «Ford» моделі «Transit D», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , та який перебуває на праві користування у ОСОБА_5 .
У судовому засіданні володілець майна ОСОБА_5 та заявник ОСОБА_7 клопотання підтримали та просили задовольнити з підстав викладених у ньому.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення заявника, володільця майна, слідчого та думку прокурора, вивчивши матеріали клопотання, встановив наступне.
29 березня 2020 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170220000246, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України
Кримінальне провадження здійснює СВ Кременчуцького РВП КВП ГУ НП в Полтавській області.
Ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 березня 2020 року було накладено арешт на автомобіль «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_8 та перебуває у користуванні заявника ОСОБА_5 з забороною власнику та користувачу відчужувати, розпоряджатися, використовувати транспортний засіб та проводити будь-які ремонтні роботи цього автомобіля. Автомобіль залишено на відповідальне зберігання на території Кременчуцького районного відділення поліції Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, проспект Свободи, 166 до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
Вказаний автомобіль «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_8 , та перебуває у користуванні ОСОБА_5 , на підставі передачі останньому свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу без переоформлення, тобто ОСОБА_5 є користувачем вказаного майна.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
У відповідності до абз. 2 ч.1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя вважає, що ОСОБА_5 у розумінні ст. 64-2 , абз. 2 ч.1 ст. 174 КПК України та ст. 1 Протоколу (колишнього Першого протоколу) до Європейської конвенції прав людини та основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, має гарантоване право на вільне володіння своїм майном, зокрема автомобілем, який перебуває під арештом, що означає, що заявник має право пов'язаного з правом власності, яке становить певну сукупність прав щодо володіння, користування та розпорядження.
Тлумачення положень ст. 1 Протоколу до Конвенції при застосуванні її до вилучення майна під час кримінального провадження, надано Європейським судом з прав людини, зокрема, у Рішенні від 23 січня 2014 року у справи «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України:
«...1. Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майно повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції» (ВП), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «ОСОБА_3 проти Франції» від 22.09.1994 року, Series AN 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, п. п. 49-62 від 10.05.2007 року).
2. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73 Series AN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, яку прагнуть досягти (див. рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства, п. 50, Series AN 98)...».
Слідчим суддею також встановлено, що слідчим у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні були проведені всі слідчі та процесуальні дії щодо автомобіля.
Окрім того, постановою слідчого СВ Кременчуцького РВП КВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 від 15 квітня 2020 року було закрито кримінальне провадження внесеного 29 березня 2020 року до ЄРДР за №12020170220000246, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку з відсутністю складу злочину.
Слідчий суддя, враховуючи наведені обставини, а також, що в ході досудового розслідування проведеного в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12020170220000246 від 29 березня 2020 року, було проведено всі необхідні слідчі (розшукові) дії з вказаним речовим доказом, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, що кримінальне провадження було закрито постановою слідчого на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу злочину, а тому в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, продовження арешту автомобіля може призвести до порушення прав володільця автомобіля у розумінні ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а звідси, арешт необхідно скасувати, тим самим клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 64-2, 170, 173,174 КПК України, -
Клопотання ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 березня 2020 року до ЄРДР за №12020170220000246, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на автомобіль «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у користуванні ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду упродовж 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: