Справа № 372/1254/20
Провадження 1-кс-451/20
ухвала
Іменем України
21 квітня 2020 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання слідчого СВ Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, погоджене прокурором Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна,
21.04.2020 року слідчий СВ Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, лейтенант поліції ОСОБА_4 , звернувся до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110230000582 від 19.04.2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.4 ст. 152 КК України, яке обґрунтовує тим, що 19.04.2020 до Обухівського ВП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 19.04.2020 близько 19 год. перебуваючи за місцем проживання: АДРЕСА_1 її цивільний чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 намагався зґвалтувати її малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Проведеними першочерговими заходами встановлено, що 19.04.2020 близько 19 год. малолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 пішла до туалету у одній з кімнат будинку, коли одягала штани до кімнати зайшов співмешканець її матері гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння та почав домагатися дівчинку, а саме: почав трогати її за груди, порвав сорочку та майку і почав трогати за інтимні місця та проникати середнім пальцем руки до вагіни дитини, при цьому говорив не боятися та почав розстібати свої штани. Малолітня ОСОБА_7 почала кричати, це почула її матір ОСОБА_5 та почала захищати доньку.
На підставі вище викладеного з метою безперервного переслідування та затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст.15, ч. 4 ст. 152 КК України, що є особливо тяжким злочином, з метою фіксації відомостей про обставини вчинення злочину, відшукання знаряддя і предметів кримінального правопорушення 19 квітня 2020 року речі в період часу з 22 години 38 хвилин по 23 годину 53 хвилин працівниками поліції в присутності понятих під час проведення обшуку будинку АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: рубашку в клітинку сірого кольору з биркою 158 zibi, майку чорного кольору в якої на правій сторони розірвана петелька, які було поміщено до пакету НПУ ГСУ №INZ 2022115; жіноча нижня спідня білизна червоного кольору з биркою Lu lo, штани чорного кольору з биhкою Vitrin, було помыщено до пакету Україна Національна поліція №0010209.
Згідно постанови слідчого від 20 квітня 2020 року вилучені 19 квітня 2020 року речі в період часу з 22 години 38 хвилин по 23 годину 53 хвилин під час проведення обшуку будинку АДРЕСА_1 , а саме: рубашку в клітинку сірого кольору з биркою 158 zibi, майку чорного кольору в якої на правій сторони розірвана петелька, які було поміщено до пакету НПУ ГСУ №INZ 2022115; жіноча нижня спідня білизна червоного кольору з биркою Lu lo, штани чорного кольору з биhкою Vitrin, було помыщено до пакету Україна Національна поліція №0010209, визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Виходячи з того, що при проведенні обшуку вилучено та вилучено речі, які є безпосередньо предметом вчинення вказаного злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому виникає необхідність у накладенні арешту на тимчасово вилучене вищеперераховане майно.
У відповідності до ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення та одержані внаслідок його вчинення.
Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна.
У відповідності до ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час огляду та обшуку.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. З ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
А тому з метою досягнення дієвості кримінального провадження наявна необхідність у застосуванні до тимчасово вилученого майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що є безпосередньо предметами та доказом вказаного кримінального правопорушення пов'язаного з зайняттям гральним бізнесом, а також для встановлення відомостей-інформації, що міститься у вище вилучених документах та предметах шляхом проведення ряду судових експертиз, такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна..
Слідчий Обухівського ВП ГУ НП в Київській області в судове засідання не з'явився, просив розглядати клопотання без участі слідчого та прокурора, вимоги клопотання підтримав в повному обсязі, просив не здійснювати фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів, в тому числі не здійснювати аудіо запис та відео запис за допомогою технічних засобів.
Згідно норми ч. 1 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши матеріали справи приходжу до наступного.
Судом встановлено, що СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 12020110230000582 від 19.04.2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.4 ст.152 КК України.
Згідно ст. 170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно вимог ч.5 ст.173 КПК України в ухвалі про арешт майна має бути зазначено: а) перелік майна, яке підлягає арешту; б) підстави застосування арешту; в) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі; г) заборону розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно; д) порядок виконання ухвали.
Внесене клопотання відповідає вимогам ст.171 КПК України, матеріалам клопотання, доведено достатність даних про здійснення досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення, тому з метою запобігання можливим фактам приховування, зникнення, втрати, використання, пересування, передачі, відчуження майна, а його арешт передбачає заборону особам, у володінні яких перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його, є підстави для задоволення клопотання, оскільки у судовому засіданні встановлено усі, передбачені ст.132, 173 КПК України, підстави до задоволення внесеного слідчим клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171-173, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 про арешт майна, задовольнити.
Накласти арешт з метою збереження речових доказів на тимчасово вилучене 19 квітня 2020 року в період часу з 22 години 38 хвилин по 23 годину 53 хвилин в селі Витичів Обухівського району Київської області під час проведення обшуку домоволодіння, що по АДРЕСА_1 , - майно, а саме: рубашку в клітинку сірого кольору з биркою 158 zibi, майку чорного кольору в якої на правій сторони розірвана петелька, які було поміщено до пакету НПУ ГСУ №INZ 2022115; жіноча нижня спідня білизна червоного кольору з биркою Lu lo, штани чорного кольору з биhкою Vitrin, було помыщено до пакету Україна Національна поліція №0010209.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1