гСправа № 358/1873/19 Провадження № 2/358/149/20
10 квітня 2020 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Корбута В.М., при секретарі Ведмеденко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
10 грудня 2019 року ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі наказу №554 про надання безоплатної вторинної правової допомоги та довіреності від 16.07.2019 року (далі - представник позивача) звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі-відповідачі), просить визначити позивачу додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.
Представник позивача ОСОБА_4 обґрунтував вимоги позивача ОСОБА_1 тим, що позивач є дочкою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звернулася до Богуславської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак постановою №02-31/722 від 15.07.2019 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Вважає, що позивач пропустила строк на прийняття спадщини з поважної причини, так як в період часу, коли потрібно було подавати заяву про прийняття спадщини у неї хворів чоловік ОСОБА_6 зокрема двічі перебував на стаціонарному лікуванні в Богуславській ЦРЛ, де йому проводили оперативне втручання, що підтверджується виписками від 27.11.2019 року, №4860/895 від 25.11.2019 року та №874/164 від 25.11.2019 року. В зв'язку з вказаними обставинами позивач була зайнята лікуванням та доглядом свого чоловіка.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, не дивлячись на те, що про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Про причини неявки не повідомили.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, натомість звернулися із заявами, в яких зазначили, що вимоги позивача повністю визнають і не заперечують проти задоволення позову. Просили розглянути справу без їх участі (а.с. 36, 40, 41).
Враховуючи те, що учасники справи не з'явились в судове засідання, суд у відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних матеріалів у справі, без фіксації судового процесу.
Дослідивши та оцінивши матеріали додані до позову та копію матеріалів спадкової справи №163/2019 щодо спадкодавця ОСОБА_5 у їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Суд вважає зазначити, що відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу підставу та предмет позову може визначити виключно позивач. Суд не вправі визначити предмет, підставу (інше), сторін позову також у зв'язку із принципом змагальності цивільного процесу.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»), при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 ( а.с.8).
Із копії матеріалів спадкової справи №163/2019 вбачається, що 25.06.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва право на спадщину за законом (а.с.29).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №02-31/722 державний нотаріус Богуславської районної державної нотаріальної контори Полковнікова Т.А. відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , оскільки вона не прийняла спадщину у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України ( а.с.9).
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Однак, позивач ОСОБА_1 в своїй заяві до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину від 05.06.2019 року та представник позивача ОСОБА_4 в позовній заяві не зазначили про склад спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_5 і де спадщина розташована.
Згідно частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частин першої, другої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Представник позивача ОСОБА_4 звертаючись до суду з даним позовом не правильно визначив коло відповідачів, оскільки не врахував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виявили бажання прийняти спадщину, так як не зверталися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
За вказаних обставин, суд не приймає до уваги заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з якими вони звернулися в якості відповідачів про те, що визнають вимоги позивача та просили позов задовольнити, оскільки це суперечить закону та порушує права та інтереси територіальної громади чи органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, які необхідно було представнику позивача залучити в якості належного відповідача.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статтями 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша стаття 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Враховуючи вищевказані обставини та норми матеріального права, судом встановлено, що строк прийняття спадщини по даній справі розпочався ІНФОРМАЦІЯ_1 і закінчився ІНФОРМАЦІЯ_2, однак позивач ОСОБА_7 в передбачений законом строк не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_5 .
Відповідно до частин першої, третьої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як роз'яснено в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказано, що суди переважно правильно вирішують питання поважності причин пропуску зазначеного строку та визнають поважними: тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Враховуючи наведені положення законодавства за спірними правовідносинами та судову практику, суд вважає, що єдиною підставою для поновлення пропущеного строку є поважність причин його пропуску.
Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які в свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Проте, всупереч вказаним вимогам закону, позивачем та його представником не було надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що причини пропуску строку прийняття спадщини були поважними.
Звертаючись до суду з позовом, представник позивач не надав належних та допустимих доказів того, що з часу смерті матері позивача, остання не могла вчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а також доказів того, що в указаний період було пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв'язку із чим позивач не виконала свій процесуальний обов'язок із доведення тих обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог.
Суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що позивач пропустила строк на прийняття спадщини з поважної причини, так як в період часу, коли їй потрібно було подати заяву про прийняття спадщини у неї хворів чоловік ОСОБА_6 , який двічі перебував на стаціонарному лікуванні в Богуславській ЦРЛ, де йому проводили оперативне втручання.
Згідно виписки №4860/895 доданої до матеріалів справи (а.с.10) вбачається, що ОСОБА_6 - чоловік позивача перебував на стаціонарному лікуванні в Богуславській ЦРЛ в період з 26.11.2018 року по 05.12.2018 року.
Враховуючи, що строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 розпочався ІНФОРМАЦІЯ_1 і закінчився ІНФОРМАЦІЯ_2, суд вважає, що позивач мала достатньо часу для подання заяви в нотаріальну контору для прийняття спадщини, а саме: в період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 26.11.2018 року та в період з 05.12.2018 року по 26.02.2019 року, однак вона не скористався своїм правом та не прийняла спадщину у строк встановлений законом.
Виписку № 874/164 (а.с.11), згідно якої ОСОБА_6 чоловік позивача перебував на стаціонарному лікуванні в період з 19.02.2019 року по 28.02.2019 року, суд не приймає до уваги, оскільки чоловік позивача хворів вже після закінчення строку для прийняття спадщини. Також суд не приймає до уваги виписку із амбулаторної картки ОСОБА_6 , згідно якого вбачається про діагнози, які встановлювалися лікарями в період з 24.04.2017 року по 19.11.2018 року.
Навіть, якщо і припустити, що позивач з поважної причини на протязі 6 місяців не могла з'явитися до нотаріуса і написати заяву про прийняття спадщини, оскільки вона доглядала за чоловіком, стаціонарно та амбулаторно лікувався в Богуславській ЦРЛ, то суд наголошує на тому, що чинне законодавство України передбачає декілька варіантів порядку реалізації громадянами права подання заяви про прийняття спадщини.
Так, пунктами 3.5, 3.23, 3.24 глави 10 «Видача свідоцтва про права на спадщину» Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, в окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, передбачено можливість надіслання заяви про прийняття спадщини поштою.
Крім того, у випадку, якщо фізична особа за станом свого здоров'я або іншими причинами не має можливості прийти до нотаріальної контори, то така особа може запросити нотаріуса додому для особистого написання заяви у присутності нотаріуса або ж направити таку заяву поштою з обов'язковим засвідченням справжності підпису заявника.
Тобто, переважну більшість часу, який надається спадкоємцю для прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 мала можливість реалізувати своє право, але не зробила цього та не надала жодного доказу неможливості звернення до нотаріуса.
Позивач ОСОБА_1 не скористалася жодним з зазначених способів реалізації свого права та окрім того, без поважних причин пропустила встановлений чинним законодавством строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 2-5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 229, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено 21 квітня 2020 року.
Головуючий: суддя В. М. Корбут