Справа № 357/3227/20
1-кп/357/1088/20
14.04.2020 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Біла Церква Київської області, кримінальне провадження № 12020110030000686 від 19.02.2020 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кропивницький Кіровоградської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, з вищою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області: ОСОБА_4 ,
захисник-адвокат: ОСОБА_5 ,
обвинувачений: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 у невстановлені дату та час, перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , де у останнього виник злочинний умисел, спрямований на пособництво у виготовленні підробленого документу, який видається установою, а саме посвідчення водія на власне ім'я з наданням права керування транспортними засобами категорії «А», «В», «С» та «D».
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пособництво у виготовленні завідомо підробленого посвідчення, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, що за вищевказаною адресою, за попередньою домовленістю, надав невстановленій особі свої фотознімки та свої анкетні дані, які було використано під час виготовлення посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 21.07.2014.
У подальшому невстановлена особа за допомогою служби доставки «Нова Пошта», передала ОСОБА_3 підроблений офіційний документ, який не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 21.07.2014 на ім'я ОСОБА_3 з наданням права керування транспортними засобами категорії «А»,«В», «С» та «D» для його особистих потреб, за що останній заплатив грошові кошти в сумі 6000 гривень.
Крім того, 19.02.2020 приблизно о 10 год. 40 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen» модель «Transporter T 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по вул. Київське шосе, 1 в м. Біла Церква Київської області, де був зупинений екіпажем патрульної поліції у зв'язку із відпрацюванням в м. Біла Церква Київської області.
У подальшому, на вимогу поліцейських батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України пред'явити для перевірки документи ОСОБА_3 , достовірно знаючи про те, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 21.07.2014 підроблене, маючи злочинний умисел, спрямований на використання підробленого документу, а саме: посвідчення водія на власне ім'я серії НОМЕР_1 від 21.07.2014, в якому зазначено неправдиві відомості про те, що ОСОБА_3 має право керування транспортним засобом категорії «А», «В», «С» та «D», та який не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, надав працівникам патрульної поліції для ознайомлення зазначене водійське посвідчення, в якому зазначені завідомо недостовірні відомості, таким чином вчинив використання завідомо підробленого документа.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, за ознаками пособництва в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи і яке надає права, з метою використання його іншою особою; за ч. 4 ст. 358 КК України, за ознаками використання завідомо підробленого документа.
27.03.2020 під час досудового розслідування відповідно до вимог ст. 471 КПК України, між прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області - ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_3 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.
У відповідності до даної угоди, прокурор та обвинувачений, дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даних кримінальних проваджень обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Обвинувачений повністю визнав свою винуватість у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, а саме за ознаками: пособництва в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи і яке надає права, з метою використання його іншою особою, та ч. 4 ст. 358 КК України, за ознаками: використання завідомо підробленого документа.
Також зазначеною угодою визначено покарання, яке має понести ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., та за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті та від надання показань відмовився. В скоєному розкаюється, просив суворо не карати. Також наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до правил статей 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо злочинів середньої тяжкості, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Суд встановив, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, які, згідно зі ст. 12 КК України, є злочинами невеликої тяжкості, від якого потерпілих немає.
При цьому суд з'ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, підстав, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України відсутні та просив суд затвердити угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Захисник в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, при її затвердженні враховано обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому, а саме щире каяття, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено, а також враховуючи, що злочин, за який притягується ОСОБА_3 відноситься до злочину невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він у порядку ст. 89 КК України не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, але має систематичний щомісячний дохід, надаючи послуги у сфері перевезень, має місце реєстрації та постійне місце проживання, де характеризується позитивно, на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50, 65, 68 КК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Процесуальні витрати - в межах обвинувачення за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України - стягнути з ОСОБА_3 в порядку ст. ст. 122, 124 КПК України.
Установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлено.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд
Угоду від 27.03.2020 про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області - ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , затвердити.
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, за якими призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 27.03.2020 покарання:
- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить одна тисяча сімсот гривень.
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п'ятдесят гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів у вигляді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить одна тисяча сімсот гривень.
Речовий доказ по справі, а саме: посвідчення водія серії НОМЕР_1 , із зазначенням категорій «А», «В», «С» та «D», яке зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12020110030000686, яке зберігається у прокурора ОСОБА_4 , після вступу вироку в законну силу - знищити.
На підставі статей 122-124 КПК України стягнути з ОСОБА_3 на користь держави: витрати на проведення судово-технічної експертизи документів, у розмірі 628,04 гривень (шістсот двадцять вісім гривень 04 коп.).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ст. 473 КПК України.
Крім того обвинуваченому роз'яснюються вимоги ст. 376 ч. 3 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1