21 квітня 2020 року
Київ
справа №240/3977/19
адміністративне провадження №К/9901/4711/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року
у справі №240/3977/19
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області,
третя особа - Управління Служби безпеки України в Житомирській області
про визнання протиправним та скасування рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання,-
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, третя особа - Управління Служби безпеки України в Житомирській області, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Житомирській області №19 від 18 березня 2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року позовні вимоги задоволено.
20 лютого 2020 року Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного суду від 10 березня 2020 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати скаржником судового збору, не зазначення підстав касаційного оскарження відповідно до частини 4 статті 328 КАС України та не наданням документів, які свідчали про наявність у підписанта касаційної скарги повноважень діяти від імені Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області.
Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0102929261582), копія ухвали Верховного Суду від 10 березня 2020 року отримана скаржником 16 березня 2020 року.
30 березня 2020 року на виконання ухвали Верховного Суду від 10 березня 2020 року надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, платіжне доручення №216 від 24 березня 2020 року про сплату судового збору та уточнена касаційна скарга з копіями відповідно кількості сторін підписана начальником Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області.
Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 10 березня 2020 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Предметом розгляду цієї справи є визнати протиправним і скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Житомирській області №19 від 18 березня 2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянином Грузії ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене, зважаючи на предмет розгляду справи за своєю суттю вона є справою щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі заявником не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.
У касаційній скарзі скаржником порушено питання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку.
В обґрунтування такого клопотання зазначено, що скаржник отримав копію оскаржуваного судового рішення 28 січня 2020 року, а касаційну скаргу було направлено до Верховного Суду 17 лютого 2020 року.
Вказані обставини підтверджуються доданими до касаційної скарги документами.
Відповідно до вимог частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
За наведених обставин суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв'язку з чим такий строк слід поновити.
Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
1. Клопотання Управління державної міграційної служби України в Житомирській області про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року.
4. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду