Іменем України
14 квітня 2020 року
Київ
справа №826/12576/15
касаційні провадження №К/9901/26385/18, К/9901/26387/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Агропереробка» та Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2016 (головуючий суддя - Іщук І.О., судді - Погрібніченко І.М., Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 (головуючий судді - Чаку Є.В., судді - Шелест С.Б., Літвіна Н.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельного підприємства «Агропереробка» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Агропереробка» подало до суду позов до ДФС України, в якому просило:
визнати нечинним: рішення ДФС України від 16.04.2015 №7967/6/99-99-10-01-02-25 про результати розгляду повторної скарги ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Агропереробка» в частині залишення без задоволення скарги щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 14.11.2014 № 0000552251 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств; рішення ДФС України від 16.04.2015 №7967/6/99-99-10-01-02-25 про результати розгляду повторної скарги ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Агропереробка» в частині залишення без задоволення скарги щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 14.11.2014 № 0000562251 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість;
зобов'язати ДФС України прийняти рішення про залишення без розгляду скарги ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Агропереробка» в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2014 № 0000552251 та № 0000562251 на суму узгоджених унаслідок застосування податкового компромісу податкових зобов'язань.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що після залишення ГУ ДФС у Рівненській області його скарги на податкові повідомлення-рішення від 14.11.2014 № 0000552251 та № 0000562251 без задоволення, 19.02.2015 він звернувся зі скаргою на ці податкові повідомлення-рішення до ДФС України. Після цього, керуючись підрозділом 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, позивач 31.03.2015 звернувся до ДПІ у Рівненському районі із заявою про намір досягнення податкового компромісу щодо податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 14.11.2014 № 0000552251 та № 0000562251. З огляду на перебування скарги на розгляді ДФС України, позивач одночасно з подачею заяви про застосування податкового компромісу письмовим повідомленням від 31.03.2015 № 175 проінформував про це ДФС України. На підставі рішення ДПІ у Рівненському районі від 10.04.2015 № 2498 позивач сплатив 10.04.2015 у відповідності до вимог пункту 2 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України 5 відсотків від суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, отже, податковий компроміс було досягнуто. Проте відповідач у порушення вимог пункту 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» цього кодексу та наказу ДФС України від 17.01.2015 № 13, яким затверджено Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, не залишив скаргу без розгляду, а розглянув її по суті та залишив без задоволення, а податкові повідомлення-рішення, щодо яких досягнуто податкового компромісу, - без змін. Оскаржувані рішення є протиправними, оскільки відповідач фактично не визнає узгодження грошових зобов'язань, щодо яких досягнуто податкового компромісу.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 23.02.2016 задовольнив позов частково, визнав протиправним та скасував рішення ДФС України від 16.04.2015№79 67/6/99-99-10-01-02-25 про результати розгляду повторної скарги ТОВ «Виробничо-торгівельного підприємства Агропереробка» від 19.02.2015 № 96 в частині залишення без задоволення скарги щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000552251 в сумі 166676 грн з податку на прибуток та в сумі 41699 грн зі штрафних (фінансових) санкцій з цього податку та в частині залишення без задоволення скарги щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000562251 в сумі 33207 грн з податку на додану вартість та в сумі 8302 грн зі штрафних (фінансових) санкцій з цього податку. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.07.2016 залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2016.
Задовольняючи позов в частині вимог щодо оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, до якого позивач подав скаргу на податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, після отримання повідомлення позивача про його звернення під час процедури адміністративного оскарження до контролюючого органу із заявою про намір досягнути податковий компроміс щодо частини грошових зобов'язань за цими податковими повідомленнями-рішеннями, мав залишити скаргу щодо грошових зобов'язань, до яких застосовано податковий компроміс, без розгляду. Натомість відповідач у порушення норм чинного законодавства розглянув скаргу по суті.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішення про залишення скарги щодо податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість в частинах, щодо яких досягнуто податкового компромісу, без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що такі повноваження контролюючого органу є його дискреційними повноваженнями, на які суд впливати не може.
ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Агропереробка» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить змінити зазначені судові рішення та задовольнити позов повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про протиправність оскаржуваного рішення в частинах унаслідок невиконання контролюючим органом вимог чинного законодавства щодо застосування під час адміністративної процедури розгляду скарги наслідків узгодження податкових зобов'язань платника податку під час досягнення податкового компромісу - залишення такої скарги без розгляду та скасувавши це рішення у відповідних частинах, мали зобов'язати контролюючий орган прийняти нове рішення.
ДФС України подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували того факту, що на час прийняття оскаржуваного рішення у відповідача була відсутня інформація про досягнення податкового компромісу, оскільки повідомлення про це надійшло до відповідача тільки 20.04.2015, що підтверджується вхідним номером 64957/7 від 20.04.2015 та витягом з АІС «Управління документами».
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.05.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Агропереробка», а ухвалою від 09.06.2016 - за касаційною скаргою ДФС України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 13.04.2020 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 14.04.2020.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
ДПІ у Рівненському районі унаслідок перевірки ТОВ «Виробничо-торговельне підприємство «Агропереробка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.201 по 31.12.2013 склала податкові повідомлення-рішення від 14.11.2014, зокрема №0000552251 та № 000056225 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 671163,00 гривень та податку на додану вартість в сумі 43864,00 гривень.
Позивач оскаржив ці податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Рівненській області. ГУ ДФС у Рівненській області рішенням від 22.01.2015 №31/10с/17-00-10-04-04/121 про результати розгляду скарги залишив первинну скаргу позивача без задоволення, а зазначені податкові повідомлення-рішення - без змін.
Позивач 19.02.2015 подав до ДФС України повторну скаргу № 96.
На підставі підрозділу 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України 31.03.2015 позивач звернувся до ДПІ у Рівненському районі із заявою про намір досягнути податковий компроміс щодо податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 14.11.2014 №0000552251 та №0000562251 з податку на прибуток підприємств в сумі 166676 грн та з податку на додану вартість в сумі 33207 грн.
Одночасно письмовим повідомленням від 31.03.2015 №175 позивач проінформував відповідача про подачу контролюючому органу нижчого рівня заяви про намір досягнути податковий компроміс. Відповідач отримав це повідомлення 02.04.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
ДПІ у Рівненському районі за результатами розгляду заяви позивача рішенням від 10.04.2015 №2498 погодила застосування процедури податкового компромісу.
Позивач платіжними дорученнями від 10.04.2015 № 4229 та від 10.04.2015 №4228 сплатив суму занижених податкових зобов'язань, щодо яких досягнуто податковий компроміс, до бюджету у визначеному законом розмірі.
Унаслідок розгляду повторної скарги позивача ДФС України прийняла рішення від 16.04.2015 № 7967/6/99-99-10-01-02-25 про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» розділу XX «Перехідні положення» податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
У платника податків за результатами застосування податкового компромісу не можуть виникати або збільшуватися помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання.
Згідно з пунктом 7 підрозділу 9-2 зазначеного розділу процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Згідно з пунктом 8 підрозділу 9-2 зазначеного розділу податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.
Відповідно до пункту 3.13 затверджених наказом Державної фіскальної служби від 17.01.2015 № 13 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу передбачено, що у разі подання заяви про компроміс по ППР під час процедури адміністративного оскарження платник податків одночасно з поданням такої заяви до органу за основним місцем обліку повідомляє про таку заяву і контролюючий орган, до якого він подав скаргу у порядку, визначеному статтею 56 Кодексу. Досягнення податкового компромісу на стадії адміністративного оскарження є підставою для залишення скарги без розгляду (в цілому чи в частині) на підставі пункту 56.11 статті 56 Кодексу.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Отже, досягнення податкового компромісу у разі неузгодження сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу, а у разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у розмірі, визначеному законом, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
У разі подання платником податків заяви про компроміс щодо податкових повідомлень-рішень під час процедури адміністративного оскарження платник податків одночасно з поданням такої заяви зобов'язаний повідомити про неї
контролюючий орган, до якого він подав скаргу. Досягнення податкового компромісу на стадії адміністративного оскарження є підставою для залишення скарги без розгляду (в цілому чи в частині) на підставі пункту 56.11 статті 56 Кодексу. Необхідність залишення скарги без розгляду у випадку подання платником податку заяви про компроміс під час процедури адміністративного оскарження та досягнення такого компромісу зумовлено тим, що днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання заяви про компроміс до відповідного контролюючого органу, в якій платник податку фактично самостійно визначає грошове зобов'язання, що підлягає сплаті. Своєю чергою, закон передбачає, що самостійно визначене платником податків грошове зобов'язання оскарженню не підлягає.
З огляду на установлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що позивач повідомив контролюючий орган, до якого він подав скаргу (ДФС України), про подання ним під час процедури адміністративного оскарження заяви про намір досягнути податкового компромісу та про досягнення такого компромісу на стадії адміністративного оскарження (повідомлення від 31.03.2015 отримано відповідачем 02.04.2015), суди дійшли правильних висновків про те, що ДФС не повинна була вирішувати по суті скаргу щодо податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у сумах, щодо яких досягнуто податковий компроміс, а мала залишити таку скаргу в цих частинах без розгляду. Відтак, суди дійшли правильних висновків про часткове задоволення позову та визнання протиправним рішення про результати розгляду скарги в оскаржуваних частинах.
Доводи відповідача про те, що на час прийняття ним оскаржуваного рішення йому не було відомо про досягнутий компроміс, суд касаційної інстанції вважає такими, що не впливають на надану судами оцінку рішенню в оскаржуваних частинах, оскільки платник податків зобов'язаний був повідомити контролюючий орган, до якого він подав скаргу, лише про факт подачі ним заяви про намір досягнути податковий компроміс, що було ним своєчасно зроблено. Після цього контролюючий орган самостійно мав збирати інформацію про результати подання платником заяви про компроміс і використовувати цю інформацію під час прийняття рішення щодо скарги платника.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволення позову.
Суд касаційної інстанції також не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги позивача, зважаючи на таке.
Згідно з Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Окрім того, після скасування судом рішення контролюючий орган має розглянути скаргу позивача і прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. Підстав вважати, що відповідач допустить протиправну бездіяльність відсутні.
Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Агропереробка» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду