17 квітня 2020 року Справа № 926/2732/19
м. Чернівці
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю помічника судді (за дорученням судді) Лунгул І.О., розглянув справу
товариства з обмеженою відповідальність “ВІТАГРО ПАРТНЕР”, м. Волочиськ, Хмельницької області
до товариства з обмеженою відповідальністю “Союз Агро 2007”, с. Котелеве, Новоселицького району Чернівецької області
про стягнення заборгованості в сумі 110478,37 грн.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальність “Агрохімічна компанія” ВІТАГРО” звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Союз Агро 2007” про стягнення заборгованості в сумі 110478,37 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 01.04.2019 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю “Союз Агро 2007” було укладено договір поставки № В94-04/19ТР, згідно умов якого позивач поставив відповідачу товар - засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (далі - товар), а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість, проте, відповідач не розрахувався в повному обсязі за отриманий товар, тому позивач просить стягнути з відповідача 110478,37 грн заборгованості, з яких: 72235,67 грн основного боргу, 28285,21 грн штрафу, 5184,01 грн 36% річних та 4773,48 грн пені.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09.12.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.01.2020 року.
03.01.2020 року на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшло письмове клопотання, в якому останній просить суд про участь в судовому засіданні у справі №926/2732/19 в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якого просить покласти на Господарський суд Хмельницької області.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.01.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
08.01.2019 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 53) про відкладення підготовчого судового засідання та призначення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалами Господарського суду Чернівецької області від 09.01.2020 року та від 28.01.2020 року підготовче судове засідання відкладалось, востаннє на 10.02.2020 року.
10.02.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх № 287) про заміну назви позивача у справі із товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохімічна компанія “ВІТАГРО” на товариство з обмеженою відповідальністю “ВІТАГРО ПАРТНЕР”, а також змінити юридичну адресу позивача з 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котовського, 7 на 31200, Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ, вул. Котляревського, 7.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.02.2020 року задоволено клопотання представника позивача (вх. № 53), продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 27.02.2020 року в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.03.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.03.2020 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, відкладено розгляд справи по суті на 17.04.2020 року.
17.04.2020 року на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без його участі за наявними у ній матеріалами. Крім того, позивач в даному клопотанні зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
На день розгляду справи представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи. Відповідачем не подано жодного клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням об'єктивної неможливості участі у судовому засіданні.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини п'ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Обізнаність відповідача про день та час розгляду справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №5800213598206, згідно якого, ухвалу про відкладення розгляду справи по суті отримано представником відповідача 20.03.2020 року.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала Господарського суду Чернівецької області від 18.03.2020 у справі № 926/2732/19 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.03.2020.
Відповідно, відповідач не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух справи безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористався.
Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (частина 1, 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважених представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області,
01.04.2019 року між товариством з обмеженою відповідальність “Агрохімічна компанія” ВІТАГРО” та товариством з обмеженою відповідальністю “Союз Агро 2007” укладено договір поставки № В94-04/19ТР за умовами якого, в строки, визначені договором, Постачальник (позивач по справі) зобов'язується передати у власність Покупця (відповідач по справі) засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (надалі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість (п. 1.1. договору).
Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, вартість Товару загальна, термін оплати, сорт/гібрид (щодо насіння), а також інші умови будуть визначені в специфікаціях - додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.
Загальна Ціна Договору вираховується, як сума вартостей усіх партій Товару (згідно відповідних специфікацій),переданих Постачальником у власність Покупцю. Покупець проводить оплату вартості Товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії Товару будуть обговорюватись Сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору (пункти 2.1., 2.2. договору).
У відповідності до пунктів 2.3. - 2.3.2. договору сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Сторони встановлюють, що Постачальник визначає у Видатковій накладній вартість Товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни Товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти на дату формування Видаткової накладної. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти на дату формування Видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання Специфікації, в цьому випадку вартість Товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної Специфікації. Сума у гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення такої оплати за Договором Покупцем ціни Товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати Покупцем ціни Товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у Видатковій накладній на Товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування Видаткової накладної.
01.04.2019 року між сторонами підписано додаток №1 до договору поставки в якому сторони погодили, що курс продажу долару США становить 27,33 грн. Крім того, сторони визначили, що буде поставлений товар - насіння ярої пшениці “Куінтус” 1 репродукції в кількості 2 тонни загальною вартістю 20497,51 грн. строк оплати до 01.04.2019 року.
Також 01.04.2019 року сторони уклали додаткову угоду №2 до договору поставки згідно якої, курс продажу долару США становить 27,33 грн., предмет поставки товар - насіння ярого ячменю “Себастьян” 1 репродукції в кількості 10 тонн, загальною вартістю 102038,16 грн. строк оплати 20407,63 до 15.04.2019 року, 81630,53 грн. - до 01.10.2019 року.
За весь період співпраці між сторонами позивач передав відповідачу товар на суму 122535,67 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №1602 від 05.04.2019 року на насіння ярої пшениці “Куінтус” 1 репродукції в кількості 2 тонни на суму 20497,51 грн., копією видаткової накладної №1603 від 05.04.2019 року на насіння ярого ячменю “Себастьян” 1 репродукції в кількості 10 тонн на суму 96262,80 грн., копією коригування вартості показників від 21.06.2019 року на насіння ярого ячменю “Себастьян” 1 репродукції в кількості 10 тонн на суму 102038,16 грн.
Оплата відповідачем була здійснена частково на суму 50300,00 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 21.06.2019 року. Крім того, даним актом сторони підтвердили факт наявності боргу за відповідачем перед позивачем в сумі 72235,67 грн.
Видаткові накладні та акт звірки взаємних розрахунків оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити та інформацію про здійснені за ними господарські операції, підписи відповідальних осіб постачальника (позивача) і одержувача (відповідача), скріплені печатками сторін, отже, є належними і допустимими доказами у розумінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, якими підтверджується обсяг і вартість переданого позивачем відповідачеві товару на підставі укладеного між ними Договору. Спору між сторонами щодо кількості і вартості поставленого за вказаними видатковими накладними товару немає.
Статтями 655, 712 Цивільного кодексу України, статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Так, в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до статтей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на вищевказані обставини, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 72235,67 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення 36 % річних суд встановив.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.
Сторони в пункті 7.2.3. договору поставки визначили що відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, Покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми.
Нарахування позивачем 36 % річних є обґрунтованим та законним, розрахунок здійснений вірно.
З огляду на вищезазначені обставини, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5184,01 грн. 36% річних підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 28285,20 грн. штрафу.
За приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частинами 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно пункту 7.2.1. договору Покупець несе відповідальність за затримку з оплатою Постачальнику за поставлений Товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу.
Пунктом 7.5. договору сторони визначили, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст. 232 ГК України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим Договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України. Сторони дійшли згоди, що за прострочення виконання зобов'язання за даним Договором строк позовної давності припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що його остаточна сума обчислена правильно, відтак, позов в частині вимог про стягнення штрафу в сумі 28285,20 грн. підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 4773,48 грн., суд зазначає.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до пункту 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В свою чергу неустойка - один зі способів забезпечення виконання договірних зобов'язань (ст. 546 ЦК України).
Виходячи з вимог ст. 547 Цивільного кодексу України неустойка повинна бути оформлена в письмовій формі.
Сторони в договорі поставки № В94-04/19ТР передбачили право Постачальника на стягнення з Покупця штрафу за затримку з оплатою, жодного пункту в договорі про право нарахування пені не має.
Якщо в договорі про пеню нічого не сказано (за виключенням пені встановленої законом (ч. 2 ст. 232 ГК України), значить, сторони не домовлялися про її стягнення у випадку порушення договірних зобов'язань.
З огляду на вищевикладене, у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 4773,48 грн. слід відмовити.
Згідно з пункту 5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
У відповідності до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1838,01 грн. судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 236, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Союз Агро 2007” (60340, с. Котелеве, Новоселицького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 35453692) на користь товариства з обмеженою відповідальність “ВІТАГРО ПАРТНЕР” (31200, вул. Котляревського, 7, м. Волочиськ, Волочиський район, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 37993500) 72235,67 грн. основного боргу, 28285,20 грн. штрафу, 5184,01 грн. тридцять шість процентів річних, 1838,01 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 21.04.2020.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.