Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/199/20
Номер провадження: 2/511/179/20
21 квітня 2020 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Іванова О. В.,
секретаря судового засідання - Кирилової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив розірвати шлюб з відповідачем ОСОБА_3 , який зареєстрований 03 вересня 2011 року Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), на підставі актового запису №138. Від шлюбу дітей не мають. Спільне життя з відповідачем не склалося через постійні конфлікти, які виникали через образи та інше, внаслідок чого між сторонами припинилися шлюбні стосунки та перестали вести спільне господарство, та проживають окремо. Вирішити питання розірвання шлюбу в добровільному порядку, відповідач не дає на це згоди. Посилаючись на дані обставини позивач просила шлюб з відповідачем розірвати, так як їх спільне проживання в шлюбі не можливе і він не бажає підтримувати подружні відносини.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.02.2020 року у справі відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Розгляд справи неодноразово відкладався по заяві позивача у зв'язку з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»
В судове засідання 21.04.2020р. позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав суду заяву з проханням судові засідання проводити за його відсутністю, не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить наявність зворотнього рекомендованого повідомлення, а також через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України; при цьому заяв про відкладення розгляду справи або слухання справи у її відсутність суду не надала, не подала відзив на позовну заяву у встановлені судом строки.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року N 11, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно ст. 112 ч.2 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання чоловіка й дружини та збереження шлюбу суперечать інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони по справі зареєстрували шлюб 03 вересня 2011 року Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 04.02.2020 року повторно, на підставі актового запису №138 (а.с.3).
Від спільного життя сторони дітей не мають.
Сторони припинили подружні відносини, проживають окремо.
Причиною розпаду сім'ї є те, що спільне життя з відповідачем не склалося через непорозуміння, різні погляди на сімейне життя та обов'язки, внаслідок чого між сторонами припинилися шлюбні стосунки та перестали вести спільне господарство.
Позивач на розірвання шлюбу наполягає, відновлювати подружні відносини не має наміру, у наданні строку для примирення з метою збереження родини не має потреби, оскільки вважає, що їхня сім'я розпалася остаточно.
При таких обставинах суд вважає, що сформовані в родині відносини виключають спільне проживання чоловіка і жінки й роблять їх спільне життя надалі неможливим, тому, що збереження родини суперечило б інтересам сторін та їх неповнолітнього сина.
Згідно ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Враховуючи те, що сторони проживають окремо, подружніх стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, дітей не мають, суд приходить до висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує лише формально, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Відповідно до ч. 2 ст.114 Сімейного кодексу України - у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Керуючись ст.ст. 4, 18,19,76-81,95,141,211,223,247,258-259,263-265,280-284,288,289 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 03 вересня 2011 року Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актова запис № 138 - розірвати.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Суддя О. В. Іванова