Справа № 496/1168/20
Провадження № 1-кс/496/634/20
15 квітня 2020 року м. Біляївка
Слідчий суддя Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого СВ Біляївського ВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_2 про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження за № 12020160250000181 від 19.03.2020 року, за ознаками ч. 1 ст. 199 КК України,
Слідчий СВ Біляївського ВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним клопотанням і просить накласти арешт на вилучений 13.04.2020 року в ході проведення огляду місця події автомобіль марки ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 , коричневого кольору, VIN код: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і заборонити користування, відчуження та розпорядження вищевказаним автомобілем, до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні.
Вказане клопотання погоджено прокурором Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 .
Вивчивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що воно підлягає поверненню слідчому, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, СВ Біляївського ВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12020160250000181 від 19.03.2020 року, за ознаками ч. 1 ст. 199 КК України, за наступною фабулою: «19.03.2020 до ЧЧ Біляївського ВП ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що 15.03.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 невідома особа розрахувалась з ним підробленими купюрами номіналом 100 доларів США у кількості 7 шт. (ЄО № 2270)».
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 статті 171 КПК України визначено вимоги, які стосуються змісту клопотання про арешт майна, а саме: у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Диспозиція ч. 1 ст. 199 КК України передбачає відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного податку, голографічних захисних елементів, підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.
Предметом злочину є незаконно виготовлені, одержані чи підроблені марки акцизного збору та голографічні захисні елементи; підроблена національна валюта України у виді банкнот чи металевої монети, іноземна валюта, державні цінні папери, білети державної лотереї.
Так, всупереч вимогам частини 2 статті 171 КПК України в мотивувальній частині клопотання про арешт майна слідчим не зазначено чіткої підстави і мети відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності такого арешту.
У клопотанні не зазначено, яке значення як речовий доказ має автомобіль марки ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 у даному кримінальному провадженні, і підпадає під критерії, визначені в ст. 98 КПК України.
Задля збереження речових доказів, згідно з ч.3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи тільки за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідність майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України означає, що воно є матеріальним об'єктом, який був знаряддям кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
В прохальній частині клопотання слідчий вказує, що вилучений 13.04.2020 року в ході проведення огляду місця події автомобіль марки ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 , коричневого кольору, VIN код: НОМЕР_2 , належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зазначаючи його контактні дані.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Виходячи з визначеного ст. 172 КПК України стислого строку розгляду клопотання, що виключає надіслання повідомлення поштою, фактично позбавляє слідчого суддю можливості дотримання вимог ст. ст. 22, 24-28, 172 КПК України.
Обставини, вказані вище, не дають можливості слідчому судді врахувати вимоги п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, як то наслідки арешту майна для інших осіб, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Оскільки слідчим у клопотанні про арешт майна не наведено обґрунтованих підстав, у зв'язку із якими потрібно здійснити арешт вищевказаного майна, не вказано у прохальній частині клопотання та контактні дані власника майна, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для повернення зазначеного клопотання прокурору та встановлення строку у 72 години для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 171, 309 КПК України,
Клопотання про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження за № 12020160250000181 від 19.03.2020 року, за ознаками ч. 1 ст. 199 КК України - повернути прокурору Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 та встановити строк у 72 години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1