Справа № 947/4694/20
Провадження № 2/947/2181/20
16.04.2020 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Кирикової О.О.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів,
Позивач - ОСОБА_1 04 березня 2020 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просить суд: стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня пред'явлення позову до суду та до досягнення ОСОБА_3 повноліття;
- стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду та до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох річного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 16 березня 2020 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено даті, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
У підготовче судове засідання призначене на 16.04.2020 року позивачка не з'явилась, однак надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала та просить суд задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак 01.04.2020 року на електронну скриньку суду надіслав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
У зв'язку з наданням сторонами по справі заяв про розгляд справи за їх відсутності та визнання відповідачем позовних вимог, судом ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі на підставі наявних у суду матеріалів у підготовчому судовому засіданні.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши документи наявні в матеріалах справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 22 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі Одеського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис №1973. Під час реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».
Доказів щодо розірвання шлюбу між сторонами, матеріали справи не містять.
Сторони по справі мають спільних неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №6151, та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №2949.
Отже, сторони є батьками малолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як стверджує позивачка, неповнолітні діти мешкають разом з нею та перебувають на її отриманні, що не оспорювалось відповідачем по справі та навпаки визнано позов, у зв'язку з чим у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України, зазначені обставини додатковому доказуванню не підлягають.
Відповідно до п.9 ст. 7 Сімейного кодексу, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст. 180, ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч.1,2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У відповідності до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27.02.1991р., Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Так як визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, з урахуванням інтересів дітей, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на малолітніх дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, а саме з 04.03.2020 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд зазначає, що позивачкою заявлені вимоги щодо стягнення аліментів до досягнення найстаршою дитиною повноліття, у зв'язку з чим судом здійснено розгляд справи в межах заявлених позовних вимог у відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України, враховуючи одночасно, що відповідно до ч.2 ст.264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Однак, суд вважає, що такий розгляд позовних вимог жодним чином не порушує прав та інтересів наймолодшої дитини сторін по справі, оскільки у відповідності до ч.3 ст.183 СК України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Суд вважає за належне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них, а також положення ст.185 Сімейного кодексу України щодо обов'язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.
Одночасно суд роз'яснює, що статтею 196 Сімейного кодексу України передбачена відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Також позивачем заявлено стягнення аліментів з відповідача на свою користь, до досягнення наймолодшою дитиною шестирічного віку.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
З урахуванням визнання відповідачем в цій частині позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, а саме з 04.03.2020 року та до досягнення наймолодшою дитиною ОСОБА_1 трьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема позивачі у справах про стягнення аліментів.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 200, 206, 211, 263-265, 267, 352, 354, 430 п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, ст. ст. 84, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця міста Одеси, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки міста Одеси, РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на малолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 04.03.2020 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця міста Одеси, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки міста Одеси, РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 04.03.2020 року та до досягнення ОСОБА_1 трьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця міста Одеси, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження рішення суду продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення суду складено - 21 квітня 2020 року.
Головуючий Калініченко Л. В.